Постанова № 66227050, 24.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа№ 910/33149/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Кохаковський В.С.

від відповідача: Омельченко О.М.

розглянувши

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 08.02.2017 року

у справі № 910/33149/15 (суддя Балац С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР"

про стягнення 30751,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року у справі № 910/33149/15 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. Розгляд справи було призначено на 04.04.2017 року

Розпорядженням головного спеціаліста відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/1300/17 від 30.03.2017 р. справу № 910/33149/15, у зв'язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.03.2017 р., справу № 910/33149/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" прийнято до свого провадження колегією суду у новому складі.

04.04.2017 року розгляд справи не відбувся у зв'язку із перебуванням головуючого судді Баранця О.М. у відпустці.

У зв'язку із виходом 05.04.2017 р. головуючого судді Баранця О.М. з відпустки, розгляд справи № 910/33149/15 призначено на 24.04.2017 року.

У зв'язку із перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, змінено склад колегії суддів.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без зміе, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, відповідачем, виставлено позивачу рахунки-фактури на плату товару (авансовий платіж) в розмірі 30751,76 грн., а саме: від 22.01.2015 року № ЭБ-00010 на суму 22962,14 грн. та від 22.01.2015 року № ЭБ-00014 на суму 7789,62 грн.

Позивачем оплачено виставлені рахунки в розмірі 30751,76 грн., що підтверджується меморіальним ордерами від 29.01.2015 року № 361881 та від 29.01.2015 року № 362192.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт виставлення відповідачем рахунку на оплату товару та оплати його позивачем свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару, відтак, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у названих документах.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Спір між сторонами виник внаслідок порушення, на думку позивача, відповідачем виконання обов'язку за укладеним у спрощений спосіб між сторонами спору договором поставки. Позивачем перераховані на користь відповідача грошові кошти в сумі 30751,76 грн. в якості оплати товару, проте цей товар відповідачем поставлений не був, що призвело до звернення позивача до господарського суду з метою захисту порушеного права шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30751,76 грн.

Приписом ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що обов'язок з поставки та оплати товару має випливати саме із укладеного між сторонами договору поставки.

В матеріалах справи наявний укладений між публічним акціонерним товариством "ЕНЕРГОБАНК", як покупцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР", як постачальником, договір поставки від 14.01.2013 № 2989, відповідно до предмету якого відповідач зобов'язується передати у власність позивача товар в асортименті, кількості та за цінами вказаними в рахунках-фактурах, а позивач зобов'язується прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Однак, вказаний вище договір позивач не зазначав, як підставу позову у даній справі.

Таким чином дана обставина не досліджується.

Так позивачем, направлено на адресу відповідача лист від 12.02.2015 року №290/20, відповідно до якого позивач вимагав повернення сплачених за Договором грошових коштів в сумі 30751,76 грн., у зв'язку з відсутністю поставки товару за Договором.

Після отримання вказаного вище листа відповідачем сформоване платіжне доручення від 12.02.2015 року № 33 на суму 30751,76 грн., яким вказані кошти мали бути перераховані (з поточного рахунку відповідача відкритому в публічному акціонерному товаристві "ЕНЕРГОБАНК") на користь позивача за реквізитами, які зазначені в листі останнього від 12.02.2015 року № 290/20.

Проте, платіжне доручення від 12.02.2015 року № 33 на суму 30751,76 грн. позивачем виконане не було.

В подальшому, позивачем направлена на адресу відповідача вимога від 23.12.2015 року № 4127/5, відповідно до якого позивач повторно вимагав повернення сплачених за Договором грошових коштів в сумі 30751,76 грн., у зв'язку з відсутністю поставки товару за Договором.

Після отримання вказаного вище листа відповідачем сформоване платіжне доручення від 28.12.2015 року № 30 на суму 30.751,76 грн., яким вказані кошти мали бути перераховані (з поточного рахунку відповідача відкритому в публічному акціонерному товаристві "ЕНЕРГОБАНК") на користь позивача. Платіжне доручення від 28.12.2015 року № 30 направлене відповідачем на виконання позивачу листом від 29.12.2015 року № 1033-б.

Однак, позивачем не здійснено виконання платіжного доручення відповідача від 28.12.2015 року № 30 з мотивів введення процедури ліквідації у банку, про що зазначено у листі від 06.01.2016 року № 23/5.

Згідно з частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. (ст. 1068 Цивільного кодексу України).

Приписами частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відтак, позивачем порушені умови укладеного між сторонами спору договору банківського рахунку у вигляді невиконання платіжних доручень від 12.02.2015 року № 33 та від 28.12.2015 року № 30.

Доводи позивача про неможливість виконання платіжного доручення відповідача від 12.02.2015року № 33 у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації та ліквідації у банку судом відхилені, оскільки відповідно до постанови правління НБУ від 12.02.2015 № 96 тимчасову адміністрацію у позивача було запроваджено строком на три місяці з 13.02.2015 по 12.05.2015. Отже позивач мав змогу виконати платіжне доручення від 12.02.2015 № 33.

Судом першої інстанції обгрунтовано відхилені доводи позивача про неможливість виконання платіжного доручення від 12.02.2015 року № 33 у зв'язку із обмеженнями в діяльності, які введені постановою правління НБУ від 22.01.2015 № 48/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" щодо прийняття погашення заборгованості за будь-якими активними операціями тільки в грошовій формі, оскільки остання може бути як готівкова так і безготівкова, що жодним чином не обмежує позивача у здійсненні функції виконання платіжного доручення клієнта.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Вимога позивача про стягнення з відповідача суми коштів в розмірі 30751,76 грн., є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки прострочення повернення попередньої оплати здійснене саме з вини позивача у вигляді невиконання платіжних доручень відповідача від 12.02.2015 року № 33 та від 28.12.2015 року № 30 щодо повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати за товар, яка заявлена останнім до стягнення.

Оплата відповідачем коштів в розмірі 31969,76 грн. була здійснена в процесі здійснення виконавчого провадження і не свідчить про визнання ТОВ «Український папір» позовних вимог ПАТ «Енергобанк».

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року у справі №910/33149/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/33149/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

Н.Ф. Калатай