Постанова № 66227033, 24.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа№ 925/1322/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2;

від відповідача - Осипчук В.М., довіреність №96 від 01.11.2016,

розглянувши апеляційну скаргу фермерського господарства "Престиж Агролюкс" на рішення господарського суду Черкаської області від 18.01.2017р. у справі №925/1322/16 (суддя Довгань К.І.) за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до фермерського господарства "Престиж Агролюкс" про стягнення 1 014 161, 69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з фермерського господарства "Престиж Агролюкс" 481 495,18 грн. курсової різниці, 352 441,92 грн. відсотків за користування товарним кредитом, нарахованих за прострочення сплати заборгованості за товарним кредитом, 13 182,76 грн. штрафу за ненадання фінансових документів у визначений строк, відповідно до п. 7.5 договору, 17 721,02 грн. 3% річних та 149 320,81 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.01.2017р. у справі №925/1322/16 позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 481 495,18 грн. курсової різниці, 13 182,76 грн. штрафу, 21 424 грн. процентів за користування чужими коштами; у задоволенні решти вимог відмовлено.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що оскільки відповідачем не було своєчасно виконано грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого йому товару, позивач відповідно у зв'язку з цим набув право на стягнення курсової різниці, відсотків за користування товарним кредитом, нарахованих за прострочення сплати заборгованості за товарним кредитом, та штрафу за ненадання фінансових документів у визначений строк, відповідно до п. 7.5 договору.

При цьому, вимога про стягнення відсотків за користування товарним кредитом задоволена судом частково з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 18.01.2017р. у справі №925/1322/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що умови договору в частині встановлення курсової різниці суперечать закону.

Також, скаржник зазначає про пропуск позивачем строку за вимогами про стягнення курсової різниці та відсотків.

Окрім цього, апелянт вказує про те, що направлення позивачем запиту відповідачу про надання документів фінансової звітності після закінчення дії договору є неправомірним.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 24.04.2017 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як продавцем та фермерським господарством "Престиж Агролюкс", як покупецем 20.05.2013 р. укладено договір купівлі-продажу №21, згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати покупцеві, а останній зобов'язався прийняти та оплатити вартість засобів захисту рослин (далі - товар) відповідно до умов цього договору (додаткових угод та специфікацій).

Конкретний асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна товару встановлюється за домовленістю сторін, а сторони визначають грошовий еквівалент зобов'язання у іноземній валюті - доларах США. Оплата товару здійснюється у гривнях згідно з розділом 4 цього договору (п. 3.1 договору).

Розділ 4 договору містить, зокрема, наступні положення:

4.1. Умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до договору.

4.2. Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,1 % річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару у специфікації до договору.

4.3. Нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту. Нарахування процентів здійснюється щомісяця в останній робочій день поточного місяця. Продавець виставляє рахунок - фактуру на суму нарахованих процентів, а також підписується акт виконаних робіт між сторонами. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання товарного кредиту в перший період, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній. Якщо буде мати місце факт, що передбачений п. 4.6, 4.7. даного договору: (курс гривні до іноземної валюти - (долар США) збільшиться більше ніж на 1 % від курсу, що визначений у специфікації до договору), то відповідно і нарахування процентів за користування товарним кредитом здійснюється на уже проіндексовану суму вартості товару (платежу у гривні) за договором, яка встановлюється згідно з п. 4.6, 4.7 договору.

4.4. При розрахунку процентів день надання та погашення товарного кредиту вважається як один день, при цьому день надання товарного кредиту включається до розрахунку, а день погашення не включається. При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається за фактичну кількість днів, а в році - 365. У випадку прострочення погашення товарного кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за товарним кредитом і за весь період прострочення, до моменту погашення товарного кредиту. Моментом погашення вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

4.5. Сплата нарахованих процентів здійснюється покупцем у строк, який визначається:

- датою погашення (сплати) товарного кредиту, що визначена умовами оплати і по дату фактичного погашення товарного кредиту (за наявності прострочення платежу);

- датою фактичного дострокового погашення товарного кредиту, у випадку дострокового погашення товарного кредиту.

Товар вважається оплаченим покупцем у момент надходження грошей на розрахунковий рахунок продавця.

4.6. Оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились про зміну ціни на товар у наступний спосіб: якщо у період часу з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього періоду користування покупцем товарним кредитом, офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) збільшиться більше ніж на 1% від курсу, що визначений у специфікації до договору на момент її підписання, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму вартості товару у гривні за договором, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах.

Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (А1 + А0) х СП = ПСП, де

- А1- офіційний курс гривні до іноземної валюти - долара США на дату, на яку мало місце збільшення офіційного курсу більш ніж на 1 % від курсу, що визначений у специфікації;

- А0 - курс гривні до іноземної валюти - долара США, визначений у специфікації до договору;

- СП - сума вартості товару (платежу у гривні), визначена у специфікації на дату її підписання;

- ПСП - проіндексована сума вартості товару (платежу у гривні) по специфікації до договору.

4.7. Якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (долар США) (А1) існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у п. 4.6. договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США, підтвердженого ВАТ "АКТАБАНК" чи/або ЗАТ "ПУМБ", чи/або ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Банк обирається за вибором продавця), то продавець має право на індексацію суми вартості товару у гривні (платежу), а покупець зобов'язаний сплатити продавцю уже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США, згідно наступною формулою:

Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (М1 + А0) х СП = ПСП, де

- М1 - міжбанківський курс гривні до долара США на дату, коли мало місце його збільшення більше ніж на 1% від курсу, що визначений у специфікації;

- А0 - курс гривні до іноземної валюти - долара США, визначений у специфікації до договору;

- СП - сума вартості товару (платежу у гривні), визначена у специфікації на дату її підписання;

- ПСП - проіндексована сума вартості товару (платежу у гривні) по специфікації до договору.

Міжбанківський курс долара США до гривні у комерційних банках на певну дату має діапазон величин курсу від меншого до більшого. Згідно підтверджених даних ВАТ "АКТАБАНК" чи/або ЗАТ "ПУМБ", чи/або ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (за вибором продавця), за основу, як величина (М1) береться середня арифметична величина, яка = (курс мінімальний + курс + ... + курс максимальний) + на кількість величин курсу від меншого до більшого, (що передбачено ст. 533 Цивільного кодексу України).

4.10. За письмовою згодою продавця оплата за товар може здійснюватися із застосуванням векселя.

4.14. У разі недостатності суми проведеного платежу для повного розрахунку за договором, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1)у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти за товарний кредит та відсотки за штрафними санкціями;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (що передбачено ст. 534 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 6.1 договору при наявності факту надання товарного кредиту за договором, покупець зобов'язується на письмовий запит продавця в п'ятиденний термін після одержання запиту надавати всі необхідні документи для аналізу фінансового стану покупця, а саме бухгалтерський баланс (форма №1) за останні дві звітні дати, звіт про фінансові результати (форма № 2) за останні дві звітні дати, розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості, перелік основних засобів на поточну дату та сприяти продавцю в здійсненні цього аналізу.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом згідно з умовами оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на протязі 10 днів на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом з розрахунку 40% річних за час прострочення оплати (відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 536 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно з умовами оплати понад 10 календарних днів з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом з розрахунку 60% річних за час прострочення оплати, починаючи з 10 дня заборгованості.

За порушення строків надання документів, передбачених пунктом 6.1. договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5 % від загальної суми договору (п. 7.5 договору).

На виконання умов даного договору позивач передав, а відповідач отримав засоби захисту рослин загальною вартістю 263 655,25 грн. без ПДВ, що підтверджується : специфікацією № 2 від 31.05.2013р. та накладною №25/05/13-6 від 25.05.13р. на суму 141 058,00 грн., специфікацією №3 від 25.06.2013р. та накладною №25/06/13-1 від 25.06.13р. на суму 63 878,50 грн., специфікацією №4 від 17.07.2013р. та накладною №31 від 17.07.13р. на суму 23 710,00 грн., специфікацією № 5 від 30.09.2013р. та накладною №43 від 30.09.13р. на суму 16 808,40 грн., специфікацією № 6 від 28.10.2013р. та накладною №52 від 28.10.13р. на суму 18 200,00 грн. У вказаних специфікаціях курс долара США до гривні визначений 1 дол./8,17 грн.

Вказані документи підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідно до Специфікації №2 від 31.05.2013 р. Продавець надав Покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу:

50% - до 01 липня 2013 p.;

50% - до 01 серпня 2013 p.

Відповідно до Специфікації №3 від 25 червня 2013 року Продавець надав Покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу:

50% - до 01 серпня 2013 р.;

50% - до 01 вересня 2013р.

Відповідно до Специфікації №4 від 17 липня 2013 року Продавець надав Покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу:

50% - до 01 серпня 2013 р.;

50% - до 01 вересня 2013р.

Відповідно до Специфікації №5 від 30.09.2013 р. Продавець надав Покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу:

50% - до 10 жовтня 2013 року;

50% - до 30 жовтня 2013 p.

Відповідно до Специфікації №6 від 28.10.2013 р. Продавець надав Покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу:

50% - до 30 жовтня 2013 року;

50% - до 20 листопада 2013 року.

Відповідач оплату отриманого ним від позивача товару в установлені специфікаціями строки не здійснив.

Пред'явлену позивачем претензію від 17.06.2015 з вимогами про виконання зобов'язань за договором №21 відповідач залишив без задоволення.

Станом на 15.06.2015 сторони провели звірку взаємних розрахунків за договором №21, склали та підписали відповідний акт звірки, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за вказаними вище видатковими накладними товар становить 263 655,25 грн.

Акт підписано уповноваженими особами та скріплено печатками сторін.

Вартість переданого позивачем відповідачу товару в сумі 263 655,25 грн. була оплачена покупцем лише 09.11.2015 р.

Позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим п. 4.6 договору, нарахував відповідачу курсову різницю по кожній із наведених вище Специфікацій, а також керуючись пунктами 7.2 та 7.3 договору нарахував відсотки за прострочення погашення заборгованості за товарним кредитом, про що було складено відповідні акти, які направлені відповідачу 07.11.2015 року.

Вказані Акти отримані відповідачем 18.11.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що відповідачем зобов'язання з оплати товару не було виконано у передбачені специфікаціями строки, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з фермерського господарства "Престиж Агролюкс" 481 495,18 грн. курсової різниці, 352 441,92 грн. відсотків за користування товарним кредитом, нарахованих за прострочення сплати заборгованості за товарним кредитом, 13 182,76 грн. штрафу за ненадання фінансових документів у визначений строк, відповідно до п. 7.5 договору, 17 721,02 грн. 3% річних та 149 320,81 грн. інфляційних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 481 495,18 грн. курсової різниці, яка була задоволена місцевим господарським судом в повному обсязі, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 202 цього ж Кодексу).

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з приписами статті 524 цього ж Кодексу зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, втім, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання також в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, але якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншими нормативно - правовим актом (стаття 533 Цивільного кодексу України).

Отже, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Наведене узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 910/763/13.

Дослідивши умови укладеного між сторонами у справі договору, суд апеляційної інстанції встановив, що сторони у п. 4.6 договору №21 передбачили підстави та порядок зміни ціни товару в разі зміни офіційного курсу гривні до долара США у період з моменту підписання специфікації до поставки товару та протягом усього періоду користування товарним кредитом, що відповідає вимогам статей 632, 694 Цивільного кодексу України, тобто є законним та таким, що надає сторонам можливість уникнути впливу інфляційних процесів на суму грошових зобов'язань.

Отже, нарахування позивачем відповідачу курсової різниці у зв'язку із зміною офіційного курсу гривні до долара США за фактичний час користування товарним кредитом відповідає умовам договору №21 і не суперечить вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що умови договору в частині встановлення курсової різниці суперечать закону відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Стосовно заяви відповідача про сплив позовної давності щодо заявлених у даній справі вимог про стягнення курсової різниці, слід зазначити наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями статті 257 Цивільного кодексу України передбачено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Право на стягнення вказаної суми курсової різниці виникло у позивача (з урахуванням положень пункту 4.6 договору) на наступний день після фактичного погашення відповідачем боргу в сумі 263 655,25 грн., тобто 10.11.2015, оскільки до 09.11.2015 відповідач користувався товарним кредитом. Відповідно з цієї дати і почався перебіг строку позовної давності за вимогою про стягнення нарахованої на вказану суму боргу курсової різниці.

Із даним позовом позивач звернувся до суду в межах трирічного строку позовної давності.

Слід також зазначити, що вимога про стягнення курсової різниці не є додатковою вимогою, як то пеня чи штраф, а є частиною основною боргу, оскільки входить до складу ціни товару, розмір якої може змінюватися у зв'язку із зміною курсу гривні до іноземної валюти.

В свою чергу, строк позовної давності за основним боргом було перервано 15.06.2015 підписанням відповідачем Акту звірки.

Отже, у будь-якому випадку, строк позовної давності за вимогою про стягнення курсової різниці позивачем пропущено не було, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вказану вимогу у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 352 441,92 грн. відсотків за користування товарним кредитом, нарахованих за прострочення сплати заборгованості за товарним кредитом, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом згідно з умовами оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на протязі 10 днів на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом з розрахунку 40% річних за час прострочення оплати (відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 536 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно з умовами оплати понад 10 календарних днів з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом з розрахунку 60% річних за час прострочення оплати, починаючи з 10 дня заборгованості.

З огляду на вимоги статті 536 та частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України, передбачені пунктами 7.2, 7.3 договору №21 і пред'явлені позивачем до стягнення з відповідача проценти є процентами за користування чужими коштами, на стягнення яких з відповідача за період від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, позивач має право, у зв'язку із користуванням покупцем протягом вказаного періоду його коштами.

Щодо непогодження апелянта зі ставкою вказаних відсотків (40 % та 60 % річних), із посиланням на встановлені пунктом 4.2 договору 0,1 % річних, слід зазначити наступне.

Так, згідно п. 4.2 договору товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,1 % річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару у специфікації до договору.

Отже, вказаним пунктом передбачено, що за користування товарним кредитом з відстрочкою платежу встановлюється відсоткова ставка у розмірі 0,1 % річних.

В свою чергу, пунктами 7.2, 7.3 договору встановлені ставки відсотків у розмірі 40 % та 60 % річних відповідно за користування товарним кредитом, які нараховуються саме за несвоєчасне погашення заборгованості за товарним кредитом.

Таким чином, сплата 0,1 % річних не ставиться в залежність від наявності прострочення сплати заборгованості за товарним кредитом та відповідно для нарахування таких відсотків визначальним є користування товарним кредитом, тоді як підставою для нарахування 40 % та 60 % річних є наявність обставин з несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, що і мало місце у даному випадку.

Враховуючи наведене, вказані доводи апелянта колегією суддів відхиляються за необґрунтованістю.

На вимогу про стягнення процентів за користування чужими коштами поширюється встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків (п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Як вбачається з матеріалів справи товарний кредит був наданий позивачем відповідачу наступним чином:

-по специфікації №2 від 31.05.2013 р.

50% - до 01 липня 2013 p.;

50% - до 01 серпня 2013 p.,

-по специфікації №3 від 25 червня 2013 року

50% - до 01.08.2013;

50% - до 01.09.2013р.,

-по специфікації №4 від 17 липня 2013 року

50% - до 01.08 2013 p.;

50% - до 01.09. 2013 p.,

-по специфікації №5 від 30.09.2013 р.

50% - до 10.10.2013 р;

50% - до 30.10.2013 p.,

-по специфікації №6 від 28.10.2013 р.

50% - до 30.10.2013 року;

50% - до 20.11. 2013 року.

Отже, станом на день подання позивачем позову трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення процентів за користування чужими коштами, нарахованих позивачем за період прострочення повернення товарного кредиту з 01.07.2013 по 27.10.2013 сплив. За цей період позивач нарахував відповідачу 331 017,66 грн.

Позивач поважності причин пропуску вказаного строку позовної давності не обґрунтував, що відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові в частині стягнення процентів за користування чужими коштами, нарахованих за період прострочення повернення товарного кредиту з 01.07.2013 по 27.10.2013.

В решті заявлених вимог про стягнення процентів за користування чужими коштами судом першої інстанції позов обґрунтовано задоволено.

Крім цього, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про стягнення штрафу у розмірі 5% в сумі 13 182,76 грн., з огляду на наступне.

За порушення строків надання документів, передбачених пунктом 6.1. договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5 % від загальної суми договору (п. 7.5 договору).

Згідно п. 6.1 договору при наявності факту надання товарного кредиту за договором, покупець зобов'язується на письмовий запит продавця в п'ятиденний термін після одержання запиту надавати всі необхідні документи для аналізу фінансового стану покупця, а саме бухгалтерський баланс (форма №1) за останні дві звітні дати, звіт про фінансові результати (форма № 2) за останні дві звітні дати, розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості, перелік основних засобів на поточну дату та сприяти продавцю в здійсненні цього аналізу.

Ненадання відповідачем позивачу витребуваних листом останнього від 31.10.2015 №8 документів фінансової звітності є порушенням вимог п. 6.1 договору №21, за яке позивач вправі застосувати до відповідача передбачений п. 7.5 цього ж договору штраф у розмірі 5% від загальної суми договору - 263655,25 грн., що становить 13182,76 грн.

Перебіг встановленого частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України річного строку позовної давності за вимогою позивача про стягнення передбаченого п. 7.5 договору штрафу почався з шостого дня після 18.11.2015 - дня отримання відповідачем листа позивача від 31.10.2015 №8, тобто з 24.11.2015. Відповідно станом на день подання позивачем позову вказаний строк позовної давності не сплив, тому вимога позивача про стягнення штрафу обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

При цьому, доводи апелянта про те, що направлення запиту після закінчення дії договору є неправомірним, колегією суддів відхиляються, оскільки закінчення передбаченого п. 13.1 цього договору строку його дії не припиняє зобов'язання відповідача щодо надання позивачу на його вимогу документів фінансової звітності аж до повного виконання відповідачем усіх грошових зобов'язань за вказаним договором.

Слід також зазначити, що лист позивача про надання фінансової звітності було направлено відповідачу 07.11.2015, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист (а.с.41), тобто ще до того як відповідачем 09.11.2015 було оплачено заборгованість за договором.

З огляду на викладене, задоволення позову у вказаній частині є обґрунтованим.

Також, апеляційний суд вважає обґрунтованим відмову у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 149320,81 грн. з огляду на те, що передбачена п. 4.6 договору №21 і фактично застосована позивачем зміна ціни товару у прив'язці до курсу долара США станом на день фактичної оплати поставленого товару у вигляді нарахованої позивачем курсової різниці надає можливість уникнути впливу інфляційних процесів на суму грошових зобов'язань відповідача.

Отже, позивач завдяки застосуванню передбаченої п. 4.6 договору №21 зміни ціни на товари фактично застосовує ціну товару, встановлену на день її сплати відповідачем, а не на день підписання сторонами специфікацій чи поставки товару, і тим самим захищає свої майнові права від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фермерського господарства "Престиж Агролюкс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 18.01.2017р. у справі №925/1322/16 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №925/1322/16 повернути до господарського суду Черкаської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко