Постанова № 66227029, 25.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р. Справа№ 910/18362/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Діденко Ю.О. (дов. № 1434-16 від 12.09.2016 р.); Сухорукова С.А. (дов. № 1477-17 від 26.12.2016 р.);

від відповідача: Доценко В.В. (дов. № 6/2-25/9 від 20.12.2016 р.);

розглянувши апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2016 року

у справі № 910/18362/16 (суддя: Дупляк О.М.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про скасування акта в частині та стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року товариство з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України про скасування п. 4.2. порядку повернення страховику гарантійного внеску Фонду потерпілих, затвердженого протоколом Президії МТСБУ № 355/215 від 18.06.2015 р. та стягнення 819 407,38 грн. сплаченого гарантійного внеску.

21.10.2016 р. через відділ документального забезпечення господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі (вих. № б/н від 21.10.2016 р.), в яких останній повідомив суд, що при підготовці позовної заяви, позивачем в прохальній її частині було помилково зазначено про скасування пункту 4.2 протоколу Президії МТСБУ № 355/2015 від 18.06.2015 р., натомість, як зазначає позивач, ним у мотивувальній частині позову наведено правові обґрунтування підстав недійсності пункту 4.2 рішення, а не його скасування. У зв'язку з чим, позивач просить суд врахувати таку описку в тексті позовної заяви та вирішувати спір про визнання недійсним пункту 4.2 рішення, а не його скасування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2016 р. у справі № 910/18362/16 позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" задоволено частково, стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" суму основного боргу у розмірі 819 407 грн. 38 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем по поверненню частини суми гарантійного внеску в розмірі 819 407, 38 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення частини гарантійного внеску, у відповідності до п. 3.12.2 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 819 407, 38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Позовна вимога про визнання недійсним п. 4.2. Порядку повернення страховику гарантійного внеску фонду захисту потерпілих, затвердженого протоколом президії МТСБУ № 355/2015 від 18.06.2015 судом першої інстанції задоволена не була, оскільки порядок повернення страховику гарантійного внеску Фонду захисту потерпілих, затверджений 18.06.2015 протоколом президії МТСБУ № 355/2015 не підлягає застосуванню до правовідносин сторін, відповідно вказаний Порядок не порушує прав позивача, а тому у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2016 р. у справі № 910/18362/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав на те, що оскільки кошти, що рахувалися за позивачем, були сплачені МТСБУ до ПАТ «Брокбізнесбанк» в якості розміщення, не можуть бути поверненими та визнані безнадійною заборгованістю, а тому задовольняючи частково позов, суд першої інстанції фактично зобов'язує відповідача сплатити позивачеві чужі кошти. Крім того зазначив, що МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією, окремим суб'єктом у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не є страховою організацією, а тому оскаржуване рішення про стягнення з МТСБУ на користь позивача чужих коштів зумовить підрив важливої соціальної функції, яка відповідно до законодавства покладена на МТСБУ.

10.01.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких останній зазначив, що всупереч твердженням суду першої інстанції звіти підписані не генеральним директором МТСБУ, а тільки його заступником. Крім того зазначив, що висновки суду, що ФЗП формується тільки за рахунок базового та додаткового внесків, те, що інвестиційних дохід зараховується до базового внеску та інше є помилковим, не відповідає нормам законодавства та суперечить наявним в матеріалах справи документам.

20.02.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2016 р. у справі № 910/18362/16 відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2016 р. у справі № 910/18362/16 залишити без змін.

24.04.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на заперечення (письмові пояснення).

При розгляді справи № 910/18362/16 в судових засіданнях оголошувались перерви.

В судовому засіданні 25.04.2017 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні 25.04.2017 року представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.12.2012 р. між товариством з додатковою відповідальністю "Альянс Україна", як страховиком, та Моторним (транспортним) страховим бюро України, як бюро, було укладено договір про співпрацю № 130 між Моторним (транспортним) страховим бюро України (МТСБУ) та страховиком - членом МТСБУ у сфері обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за звичайними договорами (договір, том 1, а.с. 12), предметом якого відповідно до п. 1.1 є співробітництво сторін у сфері організації та провадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за внутрішніми договорами страхування.

Згідно положень вказаного договору серед обов'язків страховика визначено, зокрема, обов'язок сплатити вступний членський внесок у розмірі, визначеному рішенням органу управління МТСБУ (пункт 2.1.1 договору). Своєчасно та у повному обсязі сплачувати щомісячні членські внески до цільового фонду фінансування діяльності Бюро (пункт 2.1.2 договору). Надавати Бюро звіти за формами та у строки, що затверджені Президією Бюро (пункт 2.1.7 договору). Сформувати в централізованому страховому резервному фонді захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (далі - фонд захисту потерпілих) базовий гарантійний внесок у сумі еквівалентній 500 000,00 євро (пункт 2.1.12 договору). Поповнювати базовий та вносити додаткові гарантійні внески у фонд захисту потерпілих у випадках та на умовах, встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), положенням про цей фонд, іншими внутрішніми документами чи рішеннями органів управління Бюро, прийнятими у межах їх повноважень (пункт 2.1.15 договору).

За умовами п. 2.2.8. договору бюро зобов'язалося повернути на умовах, що встановлені законом, положенням про фонд захисту потерпілих та договором, гарантійні внески, сплачені страховиком до фонду.

Згідно з п. 4.2., 4.3., 4.4., 4.5. договору членські внески (в тому числі, додаткові) страховик здійснює щомісяця до 25 числа поточного місяця, якщо інший строк не передбачений загальними зборами членів та/або президією бюро. Відрахування з премій обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності до фонду захисту потерпілих та до фонду попереджувальних заходів бюро страховик здійснює щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за звітним. Кошти, необхідні для формування базового гарантійного внеску, сплачується страховиком протягом тридцяти днів з дня підписання договору, якщо інший строк не встановлений законом. Строки здійснення інших платежів до фонду захисту потерпілих, визначаються положенням про цей фонд.

У відповідності до п. 12.1. договору цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Як зазначає позивач, ТДВ «Альянс Україна» було асоційованим членом МТСБУ та сплачувало внески до фондів МТСБУ, в т.ч. до фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах.

Як вбачається з витягу з протоколу № 47/2015, 26.03.2015 р. на загальних зборах членів МТСБУ було ухвалено виключити з членів МТСБУ ТДВ «Альянс Україна» на підставі поданої заяви (відповідно до ст. 52 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та підпункту 6.9.1. пункту 6.9. ст. 6 статуту МТСБУ»). (том 1, а.с. 34).

Як вбачається з повідомлення відповідача про виключення з членів МТСБУ позивача, а саме з інформації до відома та належного реагування, яке є додатком до повідомлення МТСБУ, заборгованість ТДВ «Альянс Україна» станом на 23.04.2015 р. до фондів МТСБУ відсутня (том 1, а.с. 31). Зазначене також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою МТСБУ № 5-41/5766 від 25.02.2015 р. (том 1, а.с. 218).

Як вказує позивач, гарантійний внесок до фонду захисту потерпілих позивача, як члена МТСБУ станом на 31.12.2015 р. становив 3 656 071, 46 грн., згідно звіту МТСБУ за четвертий квартал 2015 року. Розрахунковий розмір резерву збитків позивача станом на 31.12.2015 р. затверджено в сумі 258 929, 00 грн.

06.07.2016 р. позивач звернувся до дирекції МТСБУ з листом, в якому просив відповідача повернути частину сплаченого ТДВ «Альянс Україна» гарантійного внеску в розмірі 879 163,85 грн., а решту сплаченого гарантійного внеску спросив повернути відповідно до чинного законодавства України. (том 1, а.с. 19)

14.07.2016 р. відповідачем платіжним дорученням № 4677 від 14.07.2016 р. було повернуто частину коштів від залишку гарантійного внеску у сумі 879 163,85 грн. з призначенням платежу «повернення частини коштів від залишку гарантійного внеску у ФЗП згідно наказу № 49-а від 13.07.2016 р.» (том 1, а.с. 20-22)

Як зазначає позивач, 05.08.2016 р. ТДВ «Альянс Україна» вдруге звернулось до МТСБУ із заявою про повернення частини сплаченого ТДВ «Альянс України» гарантійного внеску у сумі 819 407,38 грн.

18.08.2016 р. відповідач листом № 5-41/21779 від 15.08.2016 р. відмовив позивачу в виплаті частини гарантійного внеску та повідомив, що відповідно до абзацу 2 п. 3.4. Порядку передбачено, що при розрахунку БГВ його розмір зменшується на суму проблемної заборгованості перед МТСБУ, яка виникла у зв'язку з розміщенням коштів ФЗП в проблемних банках (банки, які НБУ віднесено до категорії неплатоспроможних, банки, в яких НБУ введено тимчасову адміністрацію, банки, стосовного яких НБУ прийнято рішення про ліквідацію), в частині, яка облікована за страховиком. (том 1, а.с. 23)

Крім того, відповідач листом № 4/3-08/16262 від 10.06.2016 р. повідомив позивача про те, що у зв'язку з тим, що постановою Правління НБУ від 10.06.2014 р. № 339 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк», вищим органом управління МТСБУ - загальними зборами членів МТСБУ було прийнято рішення про визнання заборгованості ПАТ «Брокбізнесбанк», де були розміщені кошти, з яких сформовані гарантійні внески на суму 253 134 281,76 грн., безнадійною та розподіл між страховиками участі у створенні резерву знецінення фінансових інвестицій, та визначено, що частка ТДВ «Альянс Україна» у проблемних банках складає 1 638 814,76 грн. (протокол № 49/2016 від 31.03.2016 р.) (том 1, а.с. 24-25)

Протоколом президії відповідача № 355/2015 від 18.06.2015 р. був затверджений Порядок повернення страховику гарантійного внеску фонду захисту потерпілих, який встановлює умови повернення, а також алгоритм розрахунку розміру частки гарантійного внеску до фонду захисту потерпілих (ФЗП), яка підлягає поверненню страховику. (том 1, а.с. 43)

Відповідно до п. 3.4. зазначеного порядку частка коштів страховика, що підлягає поверненню, щорічно визначається в розмірі 50 % від різниці залишку базового гарантійного внеску та резерву збитків цього страховика за договорами внутрішнього страхування станом на 31 грудня останнього року, що минув до дати заяви на повернення коштів. При розрахунку БГВ його розмір зменшується на суму проблемної заборгованості перед МТСБУ, яка виникла у зв'язку з розміщенням коштів ФЗП в проблемних банках (банки, які НБУ віднесено до категорії неплатоспроможних, банки, в яких НБУ введено тимчасову адміністрацію, банки, стосовно яких НБУ прийнято рішення про ліквідацію), в частині, яка облікована за страховиком.

Пунктом 4.2. зазначеного порядку визначено, що його норми поширюються на відносини з повернення МТСБУ страховикам їх гарантійних внесків у централізованому резервному фонді захисту потерпілих у дорожньо - транспортних пригодах, що виникли, але не припинені на дату набрання чинності цим порядком.

На думку позивача, прийняття акту президією бюро, норми якого встановлюють зворотню дію в часі акту, є неправомірними, оскільки суперечать положенням ст. 58 Конституції України, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати недійсним п. 4.2. Порядку повернення страховику гарантійного внеску фонду захисту потерпілих, затвердженого протоколом президії МТСБУ № 355/2015 від 18.06.2015 р.

В частині стягнення 819 407,38 грн. сплаченого гарантійного внеску позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що дії відповідача щодо неповернення частини гарантійного внеску страховику, який втратив статус члена МТСБУ, є неправомірними.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем по поверненню частини суми гарантійного внеску у розмірі 819 407,38 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення частини гарантійного внеску, у відповідності до п. 3.12.2 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 819 407, 38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Позовна вимога про визнання недійсним п. 4.2. Порядку повернення страховику гарантійного внеску фонду захисту потерпілих, затвердженого протоколом президії МТСБУ № 355/2015 від 18.06.2015 судом першої інстанції задоволена не була, оскільки порядок повернення страховику гарантійного внеску Фонду захисту потерпілих, затверджений 18.06.2015 р. протоколом президії МТСБУ № 355/2015 не підлягає застосуванню до правовідносин сторін, відповідно вказаний Порядок не порушує прав позивача, а тому у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у тому числі, діяльність МТСБУ регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Статут МТСБУ затверджується зборами засновників (членів) МТСБУ, погоджується з Уповноваженим органом та реєструється відповідно до вимог законодавства.

Фінансування статутної діяльності МТСБУ здійснюється за рахунок внесків страховиків - членів МТСБУ, а також за рахунок пасивних доходів від тимчасово розміщених коштів цього фонду та інших джерел, не заборонених законодавством, у порядку, визначеному Статутом МТСБУ, та в обсягах, передбачених кошторисом, що затверджується президією МТСБУ (ст. 42 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Статтею 43 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" внормовано, що для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються, централізовані страхові резервні фонди, зокрема, фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом.

Джерелами формування централізованих страхових резервних фондів є: базовий та додаткові гарантійні внески у розмірі, визначеному МТСБУ; відрахування страховиків з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі, визначеному Координаційною радою МТСБУ; повернені МТСБУ в регресному порядку кошти за заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду; добровільні внески та пожертвування.

Порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів встановлюються положенням про порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів, що затверджується президією МТСБУ та погоджується з Координаційною радою МТСБУ.

Відповідно до п. 6.14 статуту МТСБУ порядок повернення відрахувань та гарантійних внесків до централізованих страхових резервних фондів, визначається чинним законодавством, положенням про фонд захисту потерпілих, положенням про фонд страхових гарантій, положенням про порядок і умови формування централізованих страхових резервних фондів, положенням про порядок розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів бюро та договором про співпрацю між страховиком і бюро.

Протоколом Президії МТСБУ № 320/2014 від 07.08.2014 р., яке погоджено протоколом Координаційної ради МТСБУ № 47/2014 від 17.11.2014 р., було затверджено положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (Положення). Зазначене положення розроблено відповідно до ст. 43 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та встановлює порядок і умови формування, використання та розміщення централізованого страхового резервного фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах. (том 1, а.с. 35)

Пунктами 2.1., 2.2. зазначеного положення передбачено, що Фонд захисту потерпілих формується страховиками, що набувають статусу асоційованих членів Бюро, а також тими, які є чи були асоційованими членами Бюро. Джерелами формування фонду захисту потерпілих є: базовий та додаткові гарантійні внески; відрахування страховиків з премій за внутрішніми договорами; повернені Бюро у регресному порядку кошти за заподіяну у результаті ДТП шкоду; добровільні внески та пожертвування.

Пунктом 51.8. статті 58 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що члени МТСБУ зобов'язані сплачувати: а) членські внески у розмірі, визначеному загальними зборами членів МТСБУ; б) гарантійні та інші внески до фондів МТСБУ, створених відповідно до цього Закону та положень про порядок і умови формування централізованих страхових фондів, а також компенсацію здійснених МТСБУ витрат за зобов'язаннями страховиків. Розміри базових гарантійних внесків страховика до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ станом на останній день кожного кварталу не можуть бути меншими за розміри, визначені положеннями про ці фонди; в) відрахування з премій обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до цього Закону.

Мінімальний базовий гарантійний внесок страховика до фонду захисту потерпілих встановлюється у сумі, який на дату введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 05.07.2012 р. № 5090-VI мав статус асоційованого члена МТСБУ, встановлюється у сумі, еквівалентній 500 000 євро за валютним обмінним курсом України, встановленим Національним банком України на дату набрання чинності цим Законом. При набутті статусу асоційованого члена МТСБУ після набрання чинності зазначеним вище Законом мінімальний базовий гарантійний внесок страховика до фонду захисту потерпілих встановлюється у сумі, еквівалентній 500 000 євро за валютним обмінним курсом валюти України, встановленим Національним банком України на дату внесення коштів. (п. 2.3. положення)

Проте, як вбачається з п. 6.4. кінцевих та перехідних положень, для страховиків, які мають статут члена бюро на момент набрання чинності цим положенням, мінімальний базовий гарантійний внесок страховика у фонді захисту потерпілих встановлюється до 04.11.2014 р. у сумі, еквівалентній 300 000 євро за валютним обмінним курсом валюти, встановленим НБУ на дату, визначену у п. 2.3.

Розмір базового гарантійного внеску страховика до фонду захисту потерпілих станом на останній день кожного кварталу не може бути меншим за суму, встановлену п. 2.3. Положення (п. 2.4. Положення).

Згідно з п. 2.7. Положення базовий гарантійний внесок страховика збільшується на суму платежів здійснених ним до фонду захисту потерпілих за втрачені бланки полісів внутрішнього обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності. Розмір таких платежів встановлюється президією бюро.

Колегією суддів встановлено, що позивачем фактично сплачено гарантійний внесок у сумі 2 870 306, 92 грн. (том 1, а.с. 136, 138-139), та в подальшому збільшено гарантійний внесок на суму платежів за втрачені бланки полісів у розмірі 3 560, 00 грн. (том 1, а.с. 225-228)

Відповідно до п. 2.6. положення щоквартально дирекція МТСБУ аналізує відповідність величини базового гарантійного внеску вимогам цього положення. Якщо базовий гарантійний внесок страховика буде меншим за встановлений у пункті 2.3. та з урахуванням ст. 6 цього положення, страховик протягом місяця з дати отримання вимоги Дирекції МТСБУ щодо здійснення необхідного платежу зобов'язаний внести відповідні кошти до фонду захисту потерпілих.

Як вже було встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, МТСБУ підтверджує, що станом на 31.12.2014 р. та 23.04.2015 р. у ТДВ «Альянс Україна» не має простроченої заборгованості щодо внесків, відрахувань з премій та інших платежів до МТСБУ. (том 1, а.с. 31, 218).

Матеріали справи не містять звернень Дирекції МТСБУ щодо необхідності внести необхідні кошти до фонду захисту потерпілих для коригування базового гарантійного внеску позивача.

Розмір додаткового гарантійного внеску до фонду захисту потерпілих, порядок його формування, використання і розміщення встановлюються окремими рішеннями президії бюро та не регламентуються Положенням (п. 2.8. Положення).

Базові гарантійні внески страховиків, за рішенням президію бюро, можуть збільшуватись на частину суми наявних на кінець календарного кварталу коштів фонду захисту потерпілих інших, ніж базовий гарантійний внесок. Величина інших, ніж базовий гарантійний внесок, коштів фонду захисту потерпілих страховика після здійснення цієї процедури не може бути меншою мінімальної величини, встановленої президією бюро (п. 2.11. Положення).

Пунктом 4.4. Положення визначено, що за рішенням президії бюро отриманий інвестиційний дохід перераховується страховикам після затвердження президією бюро звіту дирекції бюро про наявність та рух коштів фонду захисту потерпілих за звітній квартал. У разі наявності у страховика заборгованості перед бюро або порушень умов забезпечення платоспроможності, визначених законодавством та/або внутрішніми документами бюро, інвестиційний дохід за рішенням президії бюро може бути спрямований на погашення заборгованості такого страховика або збільшення його гарантійного внеску.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведеним Положенням передбачено два види внесків: базовий (який вноситься страховиком до фонду захисту потерпілих) та додатковий (порядок його формування і використання, встановлюється президією бюро), які є джерелами формування фонду захисту потерпілих, та які у сукупності складають суму гарантійного внеску, до якого також в процесі діяльності може бути зараховано інвестиційний дохід (внаслідок його включення в суму базового гарантійного внеску). що передбачено п. 4.4 Положення. Отже, наведені показники в сукупності і складають суму гарантійного внеску, який фактично формується шляхом внесення первісно визначеної суми коштів та подальшого зарахування до вказаної суми інвестиційного прибутку.

Тобто, правова природа суми інвестиційного прибутку перетворюється у гарантійний внесок, і в наданих сторонами відомостях здійснено розбивку суми гарантійного внеску за сумами його формування.

Зазначене вище узгоджується з позицією, викладеною в постанові Вищого господарського суду України від 26.12.2016 р. у справі № 910/22866/15.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Положення облік коштів фонду захисту потерпілих здійснюється із забезпечення персоніфікації надходжень, розміщення та використання коштів в порядку, встановленою Президією Бюро. Облік коштів фонду захисту потерпілих здійснюється Бюро на окремому рахунку.

Згідно з п. 5.3. Положення дирекція бюро щоквартально надає президії бюро та страховикам до 20 числа місяця, наступного за звітнім кварталом, звіт про наявність та рух коштів фонду захисту потерпілих з визначенням таких показників:

- залишок коштів на початок кварталу (в тому числі гарантійного внеску);

- фактичні надходження протягом кварталу (постатейно);

- регламентні виплати;

- інші витрати (постатейно);

- залишок коштів на кінець кварталу (в тому числі гарантійного внеску);

- доходи від розміщення коштів фонду захисту потерпілих;

- дебіторська заборгованість до фонду захисту потерпілих.

Таким чином, залишок коштів гарантійного внеску визначається президією бюро, тобто відповідачем. Розмір розрахованого резерву збитків також затверджується президією бюро.

Згідно з звітів про рух коштів ФЗП ТДВ «Альянс Україна», які надані обома сторонами та наявні в матеріалах справи, вбачається:

за 2 квартал 2015 р. залишок внеску станом на 30.06.2015 р. становив 3 438 979,97 грн., інвестиційних дохід - 110 539, 26 грн. (том 1, а.с. 195);

за 3 квартал 2015 р. залишок внеску станом на 30.09.2015 р. становив 3 549 519,23 грн. (в який включено інвестиційних дохід 110 539, 26 грн., нарахований в 2 кварталі 2015 р.), інвестиційних дохід - 106 552, 23 грн. (том 1, а.с. 196);

за 4 квартал 2015 р. залишок внеску станом на 31.12.2015 р. становив 3 656 071,46 грн. (в який включено інвестиційних дохід 106 552, 23 грн., нарахований в 3 кварталі 2015 р.), інвестиційних дохід - 123 031,56 грн. (том 1, а.с. 196);

за 1 квартал 2016 р. залишок внеску станом на 01.01.2016 р. становив 3 656 071,46 грн. (том 1, а.с. 141)

Враховуючи наведені вище норми Положення та дані звіту про рух коштів ФЗП ТДВ "Альянс Україна", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до базового гарантійного внеску входять суми фактично сплаченого страховиком гарантійного внеску (2 870 306,92 грн.), суми сплачених страховиком коштів за втрачені бланки (3 560,00 грн.) та суми зарахованого до гарантійного внеску інвестиційного доходу.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу МТСБУ № 49/2016 від 31.03.2016 р., загальними зборами членів МТСБУ було вирішено розподіл між страховиками участі у створенні резерву знецінення фінансових інвестицій в ПАТ «Брокбезнесбанк», окрім іншого, ТДВ «Альянс Україна», та в якому вказано, що залишок ФЗП за ТДВ «Альянс Україна» станом на 31.12.2015 р. становить 3 656 071,46 грн., з яких 356 816,29 грн. - базовий гарантійний внесок та 129 258,17 грн. - накопичені відрахування 3 %. (том 1, а.с. 157-158)

Таким чином, зазначеними документами сторони підтвердили, що станом на 31.12.2015 р. у позивача у фонді захисту потерпілих існував гарантійний внесок на суму 3 656 071,46 грн.

Згідно п. 51.9 ст. 51 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" гарантійні внески, сплачені страховиком до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, з урахуванням інвестиційного доходу, отриманого від розміщення таких внесків, та з вирахуванням коштів, сплачених МТСБУ, підлягають поверненню страховику за умови, що стосовно нього не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства. Строк такого повернення з фонду захисту потерпілих становить три роки з дня припинення асоційованого членства страховика в МТСБУ, з фонду страхових гарантій - п'ять років з дня припинення його повного членства в МТСБУ, але не раніше наступного дня після виконання зобов'язань за договорами міжнародного страхування та перестрахування або передачі зобов'язань іншому страховику - повному члену МТСБУ.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач припинив членство в МТСБУ з 26.03.2015 р. Крім того, колегією суддів встановлено, щодо позивача не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства.

Враховуючи вище надані сторонами та проаналізовані колегією суддів відомості, кошти базового гарантійного внеску страховика в ФЗП станом на 31 грудня 2015 р. року, в якому страховиком втрачено статус члена МТСБУ, становлять 3 656 071, 46 грн.

Відповідно до п. 3.12.2. Положення повернення частини гарантійного внеску при виході страховика зі складу бюро у зв'язку із виключенням з членів бюро, втратою статусу асоційованого члена або позбавленням членства в бюро повернення такому страховику його гарантійного внеску здійснюється в строк, визначений законом.

При цьому, частка коштів страховика, що підлягає поверненню, щорічно визначається в розмірі 50% від різниці залишку базового гарантійного внеску та резерву збитків цього страховика за договорами внутрішнього страхування станом на 31 грудня. Розмір розрахованого резерву збитків затверджується президією бюро. Повернення першої частини здійснюється не раніше ніж через 1 рік після припинення членства страховика в бюро. Кожне наступне повернення коштів здійснюється не раніше ніж через 1 рік після попереднього повернення. Після закінчення другого року з початку таких повернень, у випадку відсутності зобов'язань страховика за договорами внутрішнього страхування, дирекція бюро приймає рішення про повернення страховику повної суми залишку коштів базового гарантійного внеску. Дострокове повернення залишку гарантійного внеску можливе на підставі договору зі страховиком шляхом регулювання подій, що мають ознаки страхових випадків за внутрішніми договорами страхування такого страховика.

У разі якщо стосовно страховика здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства, а також у разі його ліквідації зазначені кошти не підлягають поверненню (п. 3.12.3. Положення).

Позивачем було заявлено вимогу про стягнення заборгованості в розмірі невиплаченої частини гарантійного внеску у сумі 819 407,38 грн., які розраховані позивачем, виходячи з пропорції 50% від різниці залишку базового гарантійного внеску та резерву збитків страховика за договорами внутрішнього страхування у Фонді захисту потерпілих станом на 31.12.2015 р. в розмірі 1 698 571, 23 грн. (3 656 071,46 грн. залишок базового гарантійного внеску - 258 929, 00 грн. резерв збитків = 3 397 142, 46 грн. * 50%), через 1 рік після припинення членства страховика в бюро, тобто до 26.03.2016 р.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З врахуванням положень п. 3.12.2. Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах та дати втрати позивачем членства у відповідача, 50 % різниці залишку базового гарантійного внеску та резерву збитків позивача за договорами внутрішнього страхування станом на 31.12.2015 р. відповідач був зобов'язаний повернути позивачу у строк до 26.03.2016 р.

Матеріалами справи підтверджено часткове виконання відповідачем відповідного зобов'язання на користь позивача у сумі 879 163, 85 грн.

Враховуючи, що у відповідності до п. 3.12.2 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах строк повернення частини гарантійного внеску є таким, що настав, та те, що відповідачем було сплачено частково суму 879 163,85 грн. гарантійного внеску, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 819 407,38 грн. від загальної суми гарантійного внеску у розмірі 3 656 071,46 грн., які розраховані, виходячи з пропорції 50% від різниці залишку базового гарантійного внеску та резерву збитків страховика за договорами внутрішнього страхування у Фонді захисту потерпілих станом на 31.12.2015 р. в розмірі 1 698 571, 23 грн. (3 656 071,46 грн. залишок базового гарантійного внеску - 258 929, 00 грн. резерв збитків = 3 397 142, 46 грн.*50%)

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача, що алгоритм розміру частки гарантійного внеску до фонду захисту потерпілих, яка підлягає поверненню страховику, визначається Порядком повернення страховику гарантійного внеску Фонду захисту потерпілих, затвердженим 18.06.2015 р. протоколом президії МТСБУ № 355/2015, згідно п. 3.4. якого при розрахунку базового гарантійного внеску його розмір зменшується на розмір проблемної заборгованості перед МТСБУ, яка виникла у зв'язку з розміщенням коштів фонду захисту потерпілих у проблемних банках, як безпідставного та необґрунтованого, з огляду на дію законів та нормативно-правових актів у часі.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначений Порядок повернення страховику гарантійного внеску Фонду захисту потерпілих був затверджений протоколом Президії МТСБУ 18.06.2015 р.

При цьому, згідно п. 4.1. вказаного Порядку, цей порядок набуває чинності з дня, наступного за днем затвердження президією МТСБУ.

Таким чином, оскільки позивач припинив своє асоційоване членство 26.03.2015 р., а порядок, на який посилається відповідач, набрав чинності після втрати позивачем членства в МТСБУ та після виникнення у останнього обов'язків по поверненню частини гарантійного внеску, то до правовідносин з питань повернення МТСБУ гарантійних внесків ТДВ «Альянс Україна», сплачених до фонду захисту потерпілих повинні бути застосовані норми законів, умови членства в МТСБУ та Положення про ФЗП, що діяли на момент виходу ТДВ «Альянс Україна» із членів МТСБУ.

Наведена позиція суду підтверджується, зокрема, позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 05.10.2016 у справі № 910/260/16.

Доводи відповідача щодо здійснення ним часткової сплати гарантійного внеску в сумі 1 204 703,66 грн. з фактичного сплаченого ТДВ «Альянс Україна» гарантійного внеску до ФЗП, в тому числі 66 008,52 грн. на відшкодування шкоди відповідно до пп. «г» п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та на створення резерву знецінення фінансових інвестицій, що були розміщені в АТ "Брокбізнесбанк" відповідно до п. 43.4. ст. 43 вищезазначеного закону у сумі 1 138 695,14 грн., внаслідок чого залишок сплаченого гарантійного внеску до ФЗП становить 789 999,41 грн., колегією суддів також відхиляється, оскільки відповідачем не було додано жодних первинних документів, на підставі яких можливо встановити факт сплати відповідачем 1 204 703,66 грн. з гарантійного внеску позивача та дати такої сплати, а також належні та допустимі відповідно до ст. ст. 32-34 ГПК України докази наявності у страховика неврегульованих подій, що мають ознаки страхових випадків.

Зазначена правова позиція узгоджується з позицією, викладеною в постанові Вищого господарського суду України від 26.12.2016 р. у справі № 910/22866/15.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним п. 4.2. Порядку повернення страховику гарантійного внеску фонду захисту потерпілих, затвердженого протоколом президії МТСБУ № 355/2015 від 18.06.2015 р., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вказано в п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як вже було встановлено, позивач припинив своє асоційоване членство 26.03.2015 р., а Порядок повернення страховику гарантійного внеску Фонду захисту потерпілих, який затверджений 18.06.2015 р. протоколом президії МТСБУ № 355/2015, набрав чинності після втрати позивачем членства в МТСБУ та після виникнення у останнього обов'язків по поверненню частини гарантійного внеску.

Враховуючи вищевикладене та те, що Порядок повернення страховику гарантійного внеску Фонду захисту потерпілих, який затверджений 18.06.2015 р. протоколом президії МТСБУ № 355/2015, не підлягає застосуванню до правовідносин сторін, а відповідно вказаний Порядок не порушує прав позивача, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним п. 4.2. Порядку повернення страховику гарантійного внеску фонду захисту потерпілих, затвердженого протоколом президії МТСБУ № 355/2015 від 18.06.2015 р., як таких, що не порушує прав та охоронюваних інтересів позивача.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2016 року у справі № 910/18362/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2016 року у справі № 910/18362/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2016 року у справі № 910/18362/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/18362/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко