Ухвала суду № 66226988, 20.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"20" квітня 2017 р. Справа №910/12257/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Дідиченко М.А.

Сотнікова С.В.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

ОСОБА_2 - паспорт серія НОМЕР_1, виданий Ленінградським РУГУ МВС України в м. Києві, 24.04. 1997 року.

від ОСОБА_2: - ОСОБА_3 - договір № 28/12-16 від 28.12.2016.

від ДП „ФК „Інтербудінвест": ОСОБА_3- довіреність б/н від 14.03.2017.

від ОСОБА_4: ОСОБА_5 - довіреність № 1849 від 04.09.2015.

від ОСОБА_6: ОСОБА_7 - довіреність № 1956 від 08.09.2015.

від ОСОБА_8: ОСОБА_7 - довіреність № 1953 від 08.09.2015.

від Служби безпеки України: Скрипніков Д.С.- довіреність № 22/1362-Д від 10.07.2015.

від ОСОБА_10: ОСОБА_11 - договір № 77 від 22.04.2015.

розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року

у справі № 910/12257/13 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою ОСОБА_4

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно- Інвестиційна компанія „Інтербудінвест"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно- будівельна фірма „АВМ"

3) Дочірнього підприємства „Фінансова компанія „Інтербудінвест"

про спростування майнових дій боржника у межах справи № 910/12257/13

за заявою ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно- Інвестиційна компанія „Інтербудінвест"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року у справі № 910/12257/13 задоволено заяву ОСОБА_4 та зокрема:

- спростовано майнову дію по передачі об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за будівельною адресою: м. Київ, Святошинський район, АДРЕСА_1, а саме: житлового будинку - секція № 1 - вартістю 33 699 600,00 грн., підземного паркінгу - вартістю 2 260 800, 00 грн., офісного центру (секція Г) - вартістю 2 438 400, 00 грн. від ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест" до ТОВ „Інвестиційно-будівельна фірма „АВМ" на підставі Акту приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за будівельною адресою - АДРЕСА_1 у Святошинському районі м. Києва від 07.12.2012 року;

- повернуто ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест" та ТОВ „Інвестиційно-будівельна фірма „АВМ" у первинний майновий стан, який існував до підписання Акту приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за будівельною адресою - АДРЕСА_1 у Святошинському районі м. Києва від 07.12.2012 року та визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований за будівельною адресою: м. Київ, Святошинський район, АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок - секція № 1 - вартістю 33 699 600,00 грн., підземний паркінг - вартістю 2 260 800, 00 грн., офісний центр (секція Г) - вартістю 2 438 400, 00 грн. за ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест";

- зобов'язано ТОВ „Інвестиційно-будівельна фірма „АВМ" повернути ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест" документи, які були передані за Актом № 1 передачі дозвільної документації на будівництво комплексу житлового будинку № 1 з вбудованими приміщеннями, підземного паркінгу та офісного центру по АДРЕСА_1 в Святошинському районі м. Києва від 27 березня 2013 року;

- зобов'язано ТОВ „Інвестиційно-будівельна фірма „АВМ" повернути „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест" документи, які були передані за Актом № 2 Передачі проектної документації на будівництво житлового будинку № 1 з вбудованими приміщеннями, підземного паркінгу та офісного центру по АДРЕСА_1 в Святошинському районі м. Києва від 27 березня 2013 року;

- зобов'язано ТОВ „Інвестиційно-будівельна фірма „АВМ" повернути ТОВ „Будівельно-інвестиційна компанія „Інтербудінвест" документи, які були передані за Актом № 3 передачі актів приймання виконаних робіт КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт КБ-3 на будівництві комплексу житлового будинку № 1 з вбудованими приміщеннями, підземного паркінгу та офісного центру по АДРЕСА_1 в Святошинському районі м. Києва від 27 березня 2013 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_2 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу у справі № 910/12257/13 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Сотнікова С.В.

Відповідно до протоколу автоматичного зміни складу колегії суддів вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Дідиченко М.А., Сотнікова С.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.03.2017 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

В судовому засіданні 20.03.2017 року представником скаржника надано на огляд оригінал реєстраційного посвідчення № 019754 від 10.03.2010 року, копію якого долучено до апеляційної скарги та рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2009 року у справі № 2-3999/09р.

Ухвалою суду від 20.03.2017 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 03.04.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника ОСОБА_4 та від ліквідатора банкрута надійшли ряд клопотань про витребування додаткових документів по справі, а також про виклик в судове засідання директорів ТОВ „БІК „Інтербудінвест", ТОВ „ІБФ „АВМ" та ДП „ФК „Інтербудінвест".

Ухвалою суду від 03.04.2017 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 20.04.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника ОСОБА_4 надійшло клопотання про припинення апеляційного провадження.

В обґрунтування заявленого клопотання ОСОБА_4 вказує на відсутність предмету спору, оскільки такого об'єкту нерухомості, як квартира АДРЕСА_1, секція 1, права на яку рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2009 року у справі № 2-3999/09р визнано за апелянтом та видано відповідне реєстраційне посвідчення, не існує, як наслідок, питання щодо прав та обов'язків ОСОБА_2 оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції не вирішувалось.

Таким чином, за твердженням ОСОБА_4, вбачається відсутність правового зв'язку між апелянтом та сторонами у справі, а отже і відсутній суб'єкт апеляційного оскарження, що на думку кредитора, є підставою для припинення апеляційного провадження.

Представники ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та Служби безпеки України в судовому засіданні 20.04.2017 року заявлене клопотання підтримали, просили його задовольнити та припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2

Скаржник її представник та представник ДП „ФК „Інтербудінвест" в судовому засіданні проти задоволення заявленого клопотання заперечували, просили відмовити у його задоволенні з підстав його необґрунтованості.

Розглянувши в судовому засіданні заявлене клопотання та заслухавши пояснення присутніх учасників провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

З метою з'ясування наявності правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а також права скаржника на подання апеляційної скарги, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 прийнято до провадження для розгляду в судовому засіданні.

Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, судом визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований за будівельною адресою: м. Київ, Святошинський район, АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок - секція № 1.

Разом з тим, згідно рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2009 року у справі № 2-3999/09, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності частка в об'єкті незавершеного будівництва, а саме двокімнатна квартира № 46, загальною площею 80,46 кв.м., що розташована на 10-поверсі в АДРЕСА_1.

Зокрема, вказаним рішенням за позовом ОСОБА_2 до ТОВ „БІК „Інтербудінвест", визнано за ОСОБА_2 майнові права на об'єкт інвестування, а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а також визнано за ОСОБА_2 право власності на частку в об'єкті незавершеного будівництва, а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Судова колегія зазначає, що згадане рішення районного суду у встановленому законом порядку не скасовано, набрало законної сили та у відповідності до ст. 35 ГПК України має преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдінг" проти України» та від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, судові рішення Європейського суду з прав людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, а відтак, судове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2009 року у справі №2-3999/09 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі оскаржувана у цій справі ухвала від 20.01.2016 року, не можуть їм суперечити.

На підставі зазначеного рішення районного суду, 10.03.2010 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видано реєстраційне посвідчення № 019754 про реєстрацію права власності на відповідне майно.

Отже, судом встановлено, що оскаржуваною ухвалою господарського суду міста Києва визнано за боржником право власності на весь об'єкт незавершеного будівництва попри наявність у скаржника права власності на частку у цьому об'єкті, що в свою чергу є порушенням Конституції України та ЦК України щодо права вільного володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції про визнання за боржником права власності на весь об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1, секція 1 безпосередньо стосується прав та законних інтересів ОСОБА_2, оскільки остання має зареєстроване право власності на частку у цьому об'єкті, а відтак остання має право на апеляційне оскарження, з огляду на що відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_4 про припинення апеляційного провадження.

Керуючись статтями 80, 86, 91, 106 та розділом ХІІ ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року у справі № 910/12257/13 відмовити.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді М.А. Дідиченко

С.В. Сотніков