Рішення № 66226181, 21.04.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2017 р. Справа № 911/470/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехнолоджі Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп»

про стягнення 477 556,77 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1, предст. за дов. від 23.06.2016;

відповідач ОСОБА_2, предст. за дов. від 27.12.2016.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехнолоджі Груп» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (відповідач) про стягнення 477 556,77 грн. заборгованості за договором поставки № 11030594 від 01.07.2015, яка складається з 432 384,36 грн. основного боргу, 36 123,12 грн. інфляційних втрат, 9 049,29 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до укладеного договору, в період з 03.09.2012 по 12.12.2016 ним було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 560 997, 72 грн. Однак, в порушення договірних зобовязань відповідач лише частково оплатив вказаний товар в сумі 120 000,00 грн. та частину нереалізованого товару в сумі 8 613, 36 грн. повернув, а відтак вартість отриманого та неоплаченого товару на даний час склала 432 384, 36 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2017 порушено провадження у справі № 911/470/17 та призначено до розгляду на 13.03.2017.

13.03.2017 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, з якого вбачається, що останній позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову з підстав відсутності доказів щодо настання обовязку виконання зобовязання; відсутності на видаткових накладних всіх необхідних реквізитів; проведення заліку зустрічних вимог на суму заборгованості в розмірі 144 223,20 грн.(на вказану суму на думку відповідача заборгованість має бути зменшена).

Присутній в судовому засіданні представник позивача озвучила позовні вимоги та просила задовольнити їх з підстав викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні 13.03.2017 була оголошена перерва до 03.04.2017.

31.03.2017 позивачем через канцелярію суду подані пояснення з приводу заявлених позовних вимог з урахуванням відзиву відповідача, які залучені до матеріалів справи.

На підставі ухвали суду від 03.04.2017, з урахуванням приписів статті 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів; в судовому засіданні оголошено перерву до 21.04.2017.

21.04.2017 відповідачем були подані додаткові пояснення до відзиву, з яких вбачається, що між сторонами у справі були укладені договори про надання послуг, відповідно до яких відповідачем надано позивачеві послуг на суму 144 223, 20 грн. Однак, зважаючи на те, що акт отриманих послуг підписаний лише на суму 5000,00 грн., відповідачем у відповідності до умов договору та ст. 601 ЦК України було проведено зарахування однорідних зустрічних вимог на зазначену суму. Зазначені пояснення залучені до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та обєктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 21.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

01.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біотехнолоджі Груп» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (покупець) було укладено Договір поставки № 1І030594, відповідно до умов якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з замовленнями покупця поставити товар, а відповідач зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами визначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Згідно п. 3.1 Договору, товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

Покупець оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. (п. 7.1).

Згідно п.п. 7.8 Договору загальна сума цього Договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.

Як зазначив позивач, він належним чином виконав взяті на себе за Договором зобовязання щодо своєчасності та належності здійсненої поставки товару. Однак, покупець взяте на себе грошове зобовязання з оплати поставленого постачальником товару належним чином не виконав, чим спричинив наявність у нього заборгованості.

Так, як вбачається з наданих до матеріалів справи видаткових накладних, у період з 03.09.2015р. по 12.12.2016р. позивач передав у власність відповідача товар загальною вартістю 560 997, 72 грн.

При цьому, частина нереалізованого покупцем товару загальною вартістю 8 613, 36 грн. була повернута ним постачальникові в період з 21.12.2015р. по 27.01.2017р. та за період з 10.02.2016 р. по 12.10.2016 р. частково оплачено товар на суму 120 000 грн. 00 коп. (копії банківський виписок подано до позовної заяви).

Відтак, внаслідок порушення умов Договору поставки, за словами позивача, відповідач має заборгованість з оплати поставленого на підставі Договору товару в розмірі 432 384, 36 грн. (560 997, 72-120 000,00-8 613, 36).

У відзиві на позов відповідач позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні з підстав відсутності доказів щодо настання обовязку виконання зобовязання; відсутності на видаткових накладних всіх необхідних реквізитів, а також проведення заліку зустрічних вимог на суму 5000,00 грн. за Договором про надання послуг, що також підтверджується актом, підписаним позивачем.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи, що умовами Договору не встановлений інший строк оплати товару, зобовязання з оплати отриманого товару настає у відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України після його отримання.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксують факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За таких обставин, враховуючи те, що строк оплати товару та механізм його визначення умовами Договору належним чином не визначено, господарський суд дійшов висновку, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором є таким, що настав.

Зазначена позиція кореспондується з позицією, викладеною в пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Таким чином, вищезазначене спростовує позицію відповідача з приводу того, що строк оплати не настав.

В поданих запереченнях на позов відповідач також вказує на те, що в порушення ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» накладні не містять посади осіб відповідальних за виконання операцій та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до вищезазначеного Закону, накладні - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту здійснення господарської операції. Про прийняття товару за вказаними накладними в т.ч. свідчить наявність підпису представників відповідача, які завірені відбитками спеціальних штампів відповідача. При цьому, за наявності підпису уповноваженої на отримання товару особи та відтиску штампу, такий недолік накладної, як не зазначення посади, не заперечує факт отримання товару.

Крім того, про факт існування господарських відносин сторін за спірним Договором свідчить часткова оплата відповідачем товару та часткове повернення товару, тобто дії відповідача, спрямовані на виконання умов Договору.

Самі лише недоліки в оформленні видаткових накладних не спростовують їх дійсність, а про підроблення чи фальсифікацію відповідних видаткових накладних відповідачем не було заявлено в установленому чинним законодавством порядку до правоохоронних органів.

До того ж, відсутність доказів повного або часткового повернення відповідачем товару, поставленого за спірними накладними, як і ненадання останнім, на вимогу суду, доказів, що строк виконання зобовязань в частині оплати вартості поставленого товару у передбачені договором строки не настав, свідчить про необґрунтованість заперечень відповідача проти позову, і, як наслідок, правомірність вимоги позивача про покладення на відповідача обовязку по сплаті існуючої заборгованості за договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2013 у справі № 5011-5/14825-2012.

Також відповідач зазначав про наявність підстав для припинення заявлених в позові зобовязань, у звязку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України в розмірі 5 000,00 грн. на підставі Акту наданих послуг від 28.10.2015 №705391 за Договором ФП №1І030626 (згідно поданих додаткових пояснень).

Чинним законодавством передбачено порядок врегулювання питання щодо взаємного погашення зустрічних однорідних вимог шляхом звернення сторони з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Однак, відповідачем, на виконання вищезазначених норм, не надано суду жодного належного доказу в підтвердження викладених обставин щодо проведення зарахування зустрічних вимог на суму наданих позивачеві послуг (направлення відповідної заяви позивачеві, тощо).

Зважаючи на те, що заборгованість відповідача перед позивачем щодо отриманого та неоплаченого товару за Договором № 1І030594 в сумі 432 384, 36 грн. належними та допустимими доказами не спростована, її розмір підтверджується матеріалами справи та наданими позивачем доказами, остання підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 9 049,29 грн. 3% річних та 36 123,12 грн. інфляційних втрат, нарахованих на прострочену заборгованість відповідача по кожній накладній окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 9 049, 29 грн. та 36123,12 грн., відповідно.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 432 384,36 грн. боргу, 36 123,12 грн. інфляційних втрат, 9 049, 29 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 16, кімната 6, код 35995595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехнолоджі груп» (02094, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38454620) 432 384 (чотириста тридцять дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн.36 коп. боргу, 36 123 (тридцять шість тисяч сто двадцять три) грн.12 коп. інфляційних втрат, 9 049 (девять тисяч сорок девять) грн. 29 коп. 3% річних та 7 163 (сім тисяч сто шістдесят три) грн. 35 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 27.04.2017р.

Суддя О.В. Щоткін