Постанова № 66225191, 25.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 920/198/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 року у справі № 920/198/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 1968949 грн. 10 коп. пені, 143731 грн. 50 коп. 3% річних, 837628 грн. 14 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 04.01.2013 року договору № 03/100/13-Б на купівлю-продаж природного газу.

Відповідач подав суду зустрічний позов до ПАТ "НАК "Нафтогаз України", в якому просив визнати недійсним п.6.1 договору № 03/100/13-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 року та визнати недійсним п.9.2 договору № 03/100/13-Б на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.01.2017 року (суддя Левченко П.І.) зустрічну позовну заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" повернуто без розгляду з посиланням на п.п. 4 та 6 ст. 63 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 року (судді: Слободін М.М., Терещенко О.І., Тихий П.В.) зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач (позивач за зустрічним позовом) вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати в частині повернення зустрічної позовної заяви та в цій частині прийняти нове рішення про прийняття зустрічної позовної заяви до провадження.

Відзив на касаційну скаргу від позивача (відповідача за зустрічним позовом) до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Це означає, що позов повинен бути поданим з додержанням вимог ст.ст.54-58 ГПК України щодо форми і змісту позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду з посиланням на те, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та не подано належних доказів надсилання відповідачу копії зустрічної позовної заяви та доданих до неї документів, що на підставі пунктів 4 та 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду.

Так, відповідачем сплачено лише 1378,00 грн. судового збору (платіжне доручення № 196 від 20.01.2017 року), а має бути сплачено 1544,00 грн. відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", де передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі, а саме: за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлений у розмірі 1544,00 грн.

Разом з цим, згідно з частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) подано суду лише фіскальний чек від 24.01.2017 року, яким підтверджується надіслання позивачеві рекомендованого листа, що не є, за висновком суду першої інстанції, належним та допустимим доказом надіслання саме копії зустрічного позову і доданих до неї документів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що твердження відповідача ґрунтується на невірному розумінні процесуального закону та роз'яснень Пленуму ВГСУ.

Відповідно до п.п. 4 і 6 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, не подано доказів відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідач в касаційній скарзі посилається на те, що у відповідності до відповідно до п. 2.23 Постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013 року № 7, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може:

зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК);

у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Тобто, на думку заявника касаційної скарги, місцевий господарський суд повинен був прийняти зустрічну позовну заяву та зобов'язати ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" подати докази сплати судового збору у повному обсязі та відкласти розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України.

Суд касаційної інстанції відхиляє посилання заявника касаційної скарги на постанову Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 року № 7, оскільки дані роз'яснення стосовно дій судді у разі виявлення підстав для повернення позовної заяви після її прийняття до розгляду містяться в п. 3.5 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18.

Проте, як видно з матеріалів справи, судом першої інстанції було виявлено підстави повернення зазначеної зустрічної позовної заяви під час вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду, а не після прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення про повернення зустрічного позову є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко