Рішення № 66224716, 19.04.2017, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/1746/17

ЄУН 686/1746/17

Провадження №2/686/1954/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 рік м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Колієва С.А.

при секретарі Конопко А.П.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ОСОБА_4 Державної казначейської служби України в м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача: територіальне управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

До Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області звернуся ОСОБА_1 з вказаним позовом в якому зазначив, що з 05 січня 1993 року по 30 січня 209 року він працював суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Згідно положень ч.4 ст.44 ЗУ «Про статус суддів» (чинної на час виникнення спірних правовідносин) суддям виплачувалася щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки 10 відсотків; понад 5 років 15; понад 10 років 20; понад 15 років 25; понад 20 років 30; понад 25 років 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до ч.4 ст.44 ЗУ «Про статус суддів», зокрема в абзаці другому частини четвертої слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу». Відповідно до приписів Закону ТУ ДСА в Хмельницькій області у 2008 році цю надбавку за вислугу років йому нарахувало та виплачувало не із загальної суми щомісячного заробітку, а із посадового окладу. Рішенням від 22 травня 2008 року у справі №10-рп/2008 Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому числі визнані неконституційними і внесені у ч.4 ст.44 ЗУ «Про статус суддів».

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, ТУ ДСА України в Хмельницькій області зобовязано перерахувати та виплатити йому надбавку за вислугу років із врахуванням премій за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 рік та за період з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року та з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з січня 2006 року по 30 січня 2009 року та компенсацію за несвоєчасну її виплату, з урахуванням виплачених сум. Водночас, у задоволенні його позовних вимог за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року було відмовлено, із посиланням на те, що у цей період положення ч.4 ст.44 Закону України «Про статус суддів» діяли в редакції Закону України «Про держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного акта (закону) йому було заподіяно матеріальну шкоду у виді недоотриманої заробітної плати за січень травень 2008 року у розмірі 1074 грн. 75 коп. (450 грн. 90 коп. премії (15% від посадового окладу згідно наказів ТУ ДСА України в Хмельницькій області + клас) + 265 грн. 60 коп. надбавки за таємницю = 716 грн. 50 коп.* 30% вислуги років/100% = 214 грн. 95 коп. * 5 місяців = 1074грн. 75 коп.), яка за цей час внаслідок інфляції знецінилися і розмір втрати внаслідок несвоєчасної виплати становить: 1813 грн. 10 коп. (168,8 індекс інфляції за період червень 2008 року - жовтень 2016 року * 1074 грн. 75 коп. / 100 = 1813 грн. 10 коп.).

На підставі викладеного, посилаючись на положення ст.. 56, 152 Конституції України, ст..1175 ЦК України просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 1074 грн. 75 коп. шкоди у виді недоплаченої заробітної плати за період січень травень 2008 року, 1813 грн. 10 коп. компенсації втрати її частини внаслідок несвоєчасної виплати, а всього 2887 грн. 85 коп. Стягнення провести з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів».

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити. Надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача ОСОБА_4 Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому Хмельницької області позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що позивач з УДКСУ у м. Хмельницькому Хмельницької області у трудових відносинах ніколи не перебував. З 2004 року у державі запроваджена та діє бюджетна програма КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» метою якої є погашення заборгованості за виконавчими провадженнями на користь суддів. Головним розпорядником коштів, виділених у вигляді асигнувань Державного бюджету України за даною програмою є Державна судова адміністрація України. Відповідно до положень ст..22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Згідно положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Відповідно до положень ст..43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України і таке обслуговування передбачає: розрахункове-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень коштів та здійсненні платежів за цими зобовязаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів; здійснення інших операції з бюджетними коштами. За таких обставин вважав, що оскільки виконання рішень судів на користь суддів проводяться за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених в Державному бюджеті України головному розпоряднику бюджетних коштів Державній судовій адміністрації України, вимоги позивача до ОСОБА_4 ДКС України в м. Хмельницькому Хмельницької області є безпідставними та задоволенню не підлягають. На останнє судове засідання представник відповідача не зявися, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи територіального управління ДСА України у Хмельницькій області позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що позивач про суті просить стягнути на його користь невиплачену за спірний період заробітну плату та відповідну компенсацію за несвоєчасну її виплату. Спір стосовно стягнення цих коштів був предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства та вирішений по суті (у задоволенні цих вимог позивачу було відмовлено). Також зазначив, що розпорядником рахунку 0501150, з якого позивач просить провести стягнення, є ДСА України у звязку з чим такі вимоги позивача задоволені бути не можуть.

Вислухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи судом встановлені наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 з 05 січня 1993 року по 30 січня 2009 року працював суддею Хмельницького міського (міськрайонного) суду Хмельницької області.

12 грудня 2001 року позивачу рішенням кваліфікаційної комісії суддів місцевих та апеляційного судів Хмельницької області присвоєно другий кваліфікаційний клас судді.

За своїм статусом і вислугою років на посаді судді позивач мав право на отримання 30 відсоткової надбавки від щомісячного заробітку, яка і виплачувалась лише на оклад та доплату за кваліфікаційний клас.

Вказані обставини були встановлені постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, яке було залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року (справа №822/2391/16) та у відповідності до положень ч.3 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Відповідно до положень ч.4 ст.44 ЗУ «Про статус суддів», в редакції чинній станом на 01.01.2007 рік, було передбачено виплату суддям щомісячної надбавки за вислугою років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків відпосадового окладуз урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом б підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 107-VI) були внесені відповідні зміни до Закону № 2862-ХІІ. Зокрема, в абзаці другому частини четвертої слова загальної суми щомісячного заробітку замінено словами посадового окладу.

Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (далі - Рішення № 10-рп/2008) Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, у тому числі й пункту 61 розділу II Закону № 107-VI щодо внесення зазначених вище змін.

Тобто, з 1 січня до 22 травня 2008 року (дати винесення Рішення № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з позовом до держави Україна про відшкодування шкоди, заподіяної актом, що визнаний неконституційним, згідно до припису ч.3 ст.152 Конституції України, як норми прямої дії.

Частиною 3 ст.152 Конституції України передбачено, що матеріальна і моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам, актами і діями, що визнанні неконституційними відшкодовується державною у встановленому законом порядку.

Відповідальність держави за зобовязаннями визначено у Главі 11 ЦК України та статтями 1173-1175 ЦК України, якими встановлено право відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу державної влади посадових чи службових осіб цих органів та шкоди, завданої в результаті прийняття органом деревної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів (ст.1175 ЦК України).

Отже положення ст..1175 ЦК України підлягають застосуванню тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. У випадках, коли закони чи інші нормативно-правові акти або їх окремі положення визнаються Конституційним Судом України неконституційними та у звязку з цим втрачають чинність, вказана норма не підлягає застосуванню.

Шкода це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Поряд із поняттям "шкода", законодавець використовує поняття "збитки". Відповідно до ст. 22 ЦК збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, збитки це грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі.

Як вбачається із суті позовних вимог позивач просить відшкодувати завдану йому шкоду у виді недоплаченої суми заробітної плати та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Разом з цим суд зазначає, що недоотриманий позивачем розмір заробітної плати та компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати, не може вважати збитками у розумінні ст..22 ЦК України.

Спірні правовідносини (стягнення заробітної плати, відповідної компенсації за її несвоєчасну виплату) відповідно до положень ст.17 КАС України, відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, суд звертає свою увагу на те, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, яке було залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений частково: зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років із врахуванням премій за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року та з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01 січня 2006 року по 30 січня 2009 року, та компенсацію за несвоєчасну її виплату з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", у порядку встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" від 03.08.2011 року №845, з врахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції, з висновками якого і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ(у редакції, що діяла до 1 січня 2006 року) суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Статтею 113 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IVПро Державний бюджет України на 2006 рік(далі Закон України № 3235-IV) установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону № 2862-ХІІ, від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Закону України № 3235-IV в частині виплати суддям щомісячної надбавки за вислугу років не визнавався, а тому у 2006 році щомісячна надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

З 1 січня 2007 року вищезгадана надбавка мала нараховуватися відповідно до частини четвертоїстатті 44 Закону № 2862-ХІІ.

Підпунктом б підпункту 2 пункту 61розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі Закон України № 107-VI) були внесені відповідні зміни до Закону № 2862-ХІІ. Зокрема, в абзаці другому частини четвертої слова загальної суми щомісячного заробітку замінено словамипосадового окладу.

Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (далі - Рішення № 10-рп/2008) Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положеньЗакону № 107-VI, у тому числі й пункту 61розділу II Закону № 107-VIщодо внесення зазначених вище змін.

Тобто, з 1 січня до 22 травня 2008 року (дати винесення Рішення № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 19 Про внесення змін допостанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (яка набрала чинності з 1 березня 2008 року) останню доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Таким чином, після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 Закон України № 2862-ХІІ і постанова № 865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.

Виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами слід зазначити, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - слід застосовувати положення Закону № 2862-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - постанову № 865.

За таких обставин з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року та з 1 січня до 22 травня 2008 року (з дати набрання чинності Законом № 107-VI до винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 1 січня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року - у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Отже питання стосовно стягнення сум недоплаченої заробітної плати за спірний період було вирішено по суті у справі за відповідним адміністративним позовом позивача до Територіального управління ДСУ у Хмельницькій області.

Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не представлено, та з матеріалів справи не встановлено, що внаслідок прийняття Верховною Радою України нормативного-правового акту, який у подальшому був визнаний неконституційним, було спричинено матеріальну шкоду у зазначеному ним розмірі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку що позов є необґрунтованим та у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ОСОБА_4 Державної казначейської служби України в м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача: територіальне управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області про стягнення коштів залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: