Ухвала суду № 66224061, 20.04.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/6571/14 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/238/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. М.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Шандри М.М.

суддів: Копняк С.М., Струс Л.Б.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника відповідачів ОСОБА_2,

представника ПАТ «Дельта Банк» - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 23 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Національний банк України про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 23 червня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 71796,12 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 174,83 грн. сплаченого судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 174,83 грн. сплаченого судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що ПАТ "Дельта Банк" не має права вимагати у відповідачів коштів за Кредитним договором №25-021/ФКВ-08 від «01» лютого 2008 року у розмірі71796,12 грн., оскільки вказаний кредитний договір укладався між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_5, а укладений договір про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_6 від 30.06.2010 року від 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України про відступлення прав вимоги за Кредитним договором №25-021/ФКВ-08 від «01» лютого 2008 року не відповідає вимогам чинного законодавства, в частині відступлення АТ «Дельта Банк» прав вимоги за укладеним між ними та відповідачем ОСОБА_5 вищевказаним договором кредиту порушує його особисті права та інтереси, як споживача даних послуг. Крім цього, позивачем не надано доказів, щодо укладення договору про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_6 від 30.06.2010 року від 30.06.2010 року, оскільки справі міститься тільки сторінки такого договору, а не весь договір, а тому відповідно до ч.2 ст.517 ЦК України вважають, що вони мають право не виконувати свого обовязку новому кредитору, тобто позивачу. При цьому, позивачем надано, два різні примірники Додатку №2, з різними даними, інформацією, які не відповідають дійсності. Також посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що сума заборгованості відповідачів, яка підлягає стягненню з них, повинна визначатись за офіційним курсом долара США станом на 16 лютого 2015 року, а не на момент предявлення позову чи ухвалення рішення по справі. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч.1 ст. 303 ЦПК України).

В судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги про те, що сума заборгованості відповідачів, яка підлягає стягненню з них, повинна визначатись за офіційним курсом долара США станом на 16 лютого 2015 року, а не на момент предявлення позову чи ухвалення рішення по справі апелянт не підтримав.

Нормами ст. ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2008 року між ТзОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 25-021/ФКВ-08, за яким Банк надав відповідачу кредит в сумі 27 927,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,00 % річних строком до 30 січня 2015 року.

На забезпечення виконання зобовязання за вказаним кредитним договором між ТзОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 25-021/Zфпор-08, за яким ОСОБА_5 зобов'язується перед ПАТ «Укрпромбанк» відповідати за невиконання ОСОБА_4 усіх зобов'язань перед банком, що виникли з вказаного Кредитного договору, в повному обсязі.

30 червня 2010 року між ТзОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_6, а саме купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого відбулося переуступлення прав вимог, у зв'язку із чим до позивача перейшли усі права за укладеним вказаними договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною першою ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з наведеного, ПАТ «Дельта Банк» відповідно до ч. 1 ст. 11, ст. 512 ЦК України набуло прав та обов'язків перед ОСОБА_4, які встановлені умовами вказаного договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів, щодо укладення договору про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_6 від 30.06.2010 року, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи нотаріально посвідченими випискою з договору про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь ОСОБА_6 від 30.06.2010 року та додатком № 2 до вказаного договору (а.с. 94-95), з яких вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 25-021/ФКВ-08 від 01.02.2008 року.

Встановлено, що ТзОВ «Укрпромбанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, видавши ОСОБА_4 кошти в сумі 27927,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 3000/16 від 01.02.2008року.

Взятих на себе зобовязань за кредитним договором ОСОБА_4 належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 16.02.2015р. становить 71796,94 грн., з яких тіло кредиту 68032,16 грн., відсотки 2235,08 грн.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачами не спростовано.

20 серпня 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було надіслані досудові вимога за вих. №31.4-08/7788/14 від 07.08.2014 року та вих. №31.4-08/7790/13 від 07.08.2014 року про дострокове виконання грошових зобовязань за кредитним договором, однак така вимога відповідачами залишена поза увагою.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно ст.ст.526,530 ЦК Українизобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений договором строк.

За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання.

Згідно ст.ст. 553, 554 ЦК України За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачі належним чином не виконали зобовязання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, що стверджується представленими суду письмовими доказами.

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними у матеріалах справи.

Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 23 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді: