Рішення № 66223366, 24.04.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 323/3801/16-ц

провадження № 2/336/943/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2017 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

при секретарі Петрові С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до Дев»ятки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом адвоката ОСОБА_2 в інтересах Дев»ятки ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про визнання кредитного договору недійсним з моменту підписання, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з позовом до Дев»ятки В.М. про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За позовом, посилаючись на ст..ст.526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України та умови договору б/н від 18.01.2013 р., просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 18570 грн. 63 коп., з яких: заборгованість за кредитом 2512,40 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 12487,59 грн.; заборгованість за пеню та комісією 2210,13 грн.; штраф (фіксована частина) 500 грн.; штраф (процента складова) 860,51 грн.

Представник відповідача звернувся до суду з зустрічним позовом в якому зазначив, що у відповідності до укладеного договору б/н від 18.01.2013 р. банк надав відповідачу кредит в сумі 2040 грн.

Вважає, що вказаний договір був укладений з порушенням чинного законодавства, а тому, в силу ст.203 (п.2,3) та ст.215 ЦК України, є підстави визнати його недійсним.

Так, Дев»ятка В.М., як сторона договору, на час його укладення не володів у повному обсязі дієздатністю, як це передбачено ст.30 ЦК України. На момент підписання договору відповідач був неповнолітнім, йому не виповнилось 18 років.

Будучи неповнолітнім, Дев»ятка В.М. фактично був «утриманцем» матері ОСОБА_3»ятка Т.П. і в силу свого фінансового становища не мав можливості самостійно погашати заборгованість перед банком.

Кредитну картку Дев»ятка В.М. отримав без його згоди при оформленні картки на отримання пенсії по втраті годувальника. Таким чином, кредитний договір не був виявом його внутрішньої волі. У такому віці відповідач не міг повною мірою усвідомлювати той рівень відповідальності, який передбачає наявність кредитної картки.

Посилаючись на ст.203, 215 ЦК України, представник відповідача за зустрічним позовом просить визнати кредитний договір б/н від 18.01.2013 р. недійсним з моменту його підписання.

Представник ПАТ КБ "ПриватБанк", у порядку ст..158 ЦПК України, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, просить задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просить відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с.116-121).

Представник відповідача, думку якого в судовому засіданні підтримав Дев»ятка В.М., підтримали зустрічну позовну заяву та просили відмовити в задоволенні позову ПриватБанку.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію представника позивача, заслухавши в судовому засіданні пояснення відповідача та його представника, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ ПриватБанк до Дев»ятки В.М. підлягають задоволенню в повному обсязі, в задоволенні ж зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

В процесі розгляду даної справи, судом встановлено, що на підставі підписаної відповідачем заяви б/н від 18.01.2013 р. між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг.

Зазначена заява була підписана Дев»яткою В.М. до досягнення ним повноліття.

Разом з тим судом встановлено, що в момент підписання анкети-заяви відповідачу за первісним позовом кредитний ліміт на картрахунок не встановлювався, про що надано довідку про зміну умов кредитування, де зазначено, що картрахунок 5168755307109336 відкрито з 10.06.2013 р. (а.с.122).

В подальшому, вже після досягнення Дев»яткою В.М. повноліття, відповідачу було видано кредитні картки - № 5168755307109336, № 5168755380706784, № 5168742312254497.

Відповідно до п.п.1.1.1.90, 2.1.1.11 Умов ключем до карткового рахунку є пластикова картка (п.1.1.1.62), яку отримав відповідач.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. встановлено, що платіжна картка електронний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому законом порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунку банка.

Розділом ІІІ Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 р. встановлено, що користувачі мають право використовувати електронні платіжні засоби для здійснення платіжних операцій відповідно до режимів рахунків, установлених нормативно-правовими актами Національного банку та умов договору з емітентом.

Залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням електронних платіжних засобів, можуть застосовуватись дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжна система.

Згідно укладеного договору банком відкрито відповідачу за первісним позовом банківський рахунок з встановленням дебетово-кредитної системи, з початковим встановленим кредитним лімітом у розмірі 0 грн.

Ст.32 ЦК України передбачено, що крім правочинів, передбачених ст.31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняється законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

За ч.1 ст.33 ЦК України неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

Положенням глави 6 Постанови НБУ № 492 від 12.11.2003 р. «Про затвердження інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» встановлено, що неповнолітні особи віком від 16 до 18 років відкривають поточні рахунки в загальному порядку, встановленому для повнолітніх осіб.

З довідки про зміну умов кредитування вбачається, що банком було відкрито рахунок з нульовим кредитним лімітом, що не суперечить чинному законодавству, адже особи віком від 14 до 18 років мають право самостійно укладати договори про відкриття банківських рахунків.

10.06.2013 р. (вже після досягнення Дев»яткою В.М. повноліття) банком на підставі раніше укладеного договору про надання банківського обслуговування в межах діючої платіжної схеми збільшено кредитний ліміт на картрахунку з 0,00 грн. до 2000 грн. та видано кредитну карту, що підтверджено фото відповідача з банківським продуктом.

Право банку на збільшення кредитного ліміту, передбачено умовами договору (п.2.1.1.2.3).

Зазначене дає суду можливість зробити висновок про відсутність підстав, визначених п.2 та п.3 ч.1 ст.215 ЦК України, для визнання недійсним договору б/н від 18.01.2013 р., що є підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 18.01.2013 р. Дев»ятка В.М. отримав кредит у розмірі 2040 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджено підписом у заяві.

При укладанні договору, сторони керувались ст..634 ч.1 ЦК України, за якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п.1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Відповідач зобов»язання за вказаним договором належним чином не виконав, через що станом на 22.11.2016 р. має заборгованість перед банком в сумі 18570 грн. 63 коп., з яких: заборгованість за кредитом 2512,40 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 12487,59 грн.; заборгованість за пеню та комісією 2210,13 грн.; штраф (фіксована частина) 500 грн.; штраф (процента складова) 860,51 грн.

Банк нарахував відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку, які викладені на відповідному банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік (п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою).

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов»язань, передбачених цим договором більш, ніж на 30 днів, позичальник зобов»язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5% від ціни позову.

Викладене підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами: розрахунком заборгованості станом на 22.11.2016 р., кредитним договором, анкетою-заявою, умовами та правилами надання банківських послуг.

Згідно ст..1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов»язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором.

Ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом ст.549 ЦК України під пенею розуміється грошова сума, яку боржник має передати кредитору у випадку порушення боржником зобов»язання, що встановлюються у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов»язання.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

З наведеного, суд дійшов висновку, що позов, пред»явлений ПАТ КБ «ПриватБанк» до Дев»ятки В.М., ґрунтується на вимогах діючого законодавства та підлягає задоволенню.

На підставі ст.88 ЦПК України, суд стягує з відповідача ОСОБА_3»ятки В.М. на користь позивача судовий збір у сумі 1378 грн.

Керуючись ст.3, 10, 11, 88, 208, 209, 212, 214, 215, 223-228 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до Дев»ятки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Дев»ятки ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за договором б/н від 18.01.2013 р. в сумі 18570 грн. 63 коп. (заборгованість за кредитом 2512,40 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 12487,59 грн.; заборгованість за пеню та комісією 2210,13 грн.; штраф (фіксована частина) 500 грн.; штраф (процента складова) 860,51 грн.).

Стягнути з Дев»ятки ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк судовий збір в сумі 1378 грн.

В задоволенні зустрічного позову адвоката ОСОБА_2, в інтересах Дев»ятки ОСОБА_1, до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про визнання кредитного договору недійсним з моменту підписання відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Дмитрюк