Постанова № 66223263, 26.04.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/1136/17-а

№2-а/336/135/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Галущенко Ю.А. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов*язання вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просить суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнобов*язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнобов*язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника заробітної плати по Україні за 2014,2015,2016 роки; зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 15.03.2017 року відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, та провести відповідний перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше сплачених сум, стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

Позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя.

29.12.2004 року позивачеві було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В зв*язку із досягненням пенсійного віку позивач з 29.12.2009 р. він має право на первинне призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

08.02.2017 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26, ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» про призначення пенсії за віком, та провести відповідний перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше сплачених сум.

Але, управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя позивачу було відмовлено, оскільки йому було фактично переведено з пенсії, призначеної у відповідності до ЗУ «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком у відповідності до ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». При цьому, при нарахуванні пенсії за віком було взято показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік (абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування» при переході з одного виду пенсії на інший).

Позивач вважає дії відповідача неправомірними, посилаючись на те, що цими діями порушується його гарантоване Конституцією та Законами України право.

Відповідач управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя надав до суду заперечення проти позовної заяви, посилаючись на те, що дії Пенсійного фонду є правомірними, оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший може враховуватися заробітна плата за періоди стажу із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. Також просив відмовити в задоволенні вимог щодо відшкодування витат на правову допомогу.

Суддя ухвалив розглядати справу в порядку скороченого провадження згідно ст. 183-2 КАС України, провадження відкрито ухвалою судді від 16.03.2017 року.

Суд, дослідивши письмові докази по в сукупності, дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню у звязку із наступним.

Відповідно до частини першоїстатті 46 Конституції України,громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Позивач, ОСОБА_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя.

29.12.2004 року позивачеві було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Після досягнення пенсійного віку, 08.02.2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до розрахунку управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік 1197,91 грн., згіднопостанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 р. №327.

При призначенні пенсії розмір пенсії має обраховуватись у відповідності до ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», тобто, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Таким чином, застосування показника середньої заробітної плати за 2007 рік суперечить вищевказаній нормі.

Згідно зі статтею 8 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи, та проаналізувавши викладені норми законодавства, суд встановив, що у зв'язку із переходом на пенсію відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та поданої заяви, до розрахунку пенсії позивача взято середню заробітну плату за 2007 рік (1197,91 грн.).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що реалізація права позивача на пенсію на підставіЗакону № 1058проводиться вперше.

Подібна правова позиція була також висловлена Вищим Адміністративним судом України в ухвалі від 10 грудня 2015 року № К/800/33192/15, та Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14, яка, відповідно до приписів статті244-2Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для всіх судів України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність зобовязання управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя призначити та провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, та провести відповідний перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше сплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах"передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Відповідно до квитанції, яка міститься в матеріалах справи, позивачем сплачено 640 грн. судового збору на рахунок Державного бюджету України в особі Управління ДКСУ в Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області. Тож, ця сума підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок Державного бюджету України.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат на правову допомогу не на користь позивача,суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою сторін, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Водночас,склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно роз'яснень у п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Витрати на правову допомогу,граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а її у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження обставин надання правової допомоги ОСОБА_1при розгляді даної справи суду були надані укладений між ОСОБА_2 та адвокатським об*єднанням «Довіра» договір про надання юридичних послуг від 23.02.2017 р., розрахунок, квитанції про витрати на правову допомогу на загальну суму 1500 гр.00 коп

Водночас, належних документальних підтверджень факту внесення грошових коштів у касу адвоката та сплати суми гонорару відповідно до п. 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, до справи не надано.

З урахуванням цих обставин судові витрати на правову допомогу у даній справи свого підтвердження належними доказами не знайшли,тому вимоги про стягнення таких витрат суд залишає без задовлення.Таким чином, позивач має право на відшкодування понесених витрат, повязаних з розглядом справи судового збору за подачу адміністративного позову в розмірі 640 грн.

На підставі наведеного, керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 8, 26, 40,45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 4-18, 86,94, 99,106-118, 158-163, 183-2 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов*язання вчинення дій задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо відмови в призначенні ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника заробітної плати (доходу) по Україні за 2014, 2015, 2016 роки.

Зобовязати управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя призначити та провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 з 08.02.2017 р. відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 судовий збір у розмірі640 грн. (шістсот сорок) грн.

В іншій частині відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.

Суддя Ю.А. Галущенко

26.04.17