Ухвала суду № 66222861, 26.04.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/320/2017(м)

263/3118/17

Категорія 53 Головуючий у 1 інстанції Томілін О.М.

Доповідач Кочегарова Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Кочегарової Л.М.,

суддів: Попової С.А., Ткаченко Т.Б.,

з участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2017 року позивач звернулася до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (далі ПрАТ«Азовелектросталь») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 березня 2017 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху для усунення недоліків, а саме, позивачу було запропоновано оплатити судовий збір за вказаними вимогами в розмірі 675,25 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2017 року позовна заява визнана неподаною та повернута позивачу з підстав не усунення виявлених судом недоліків в установлений строк.

В апеляційні скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування ухвали від 06 квітня 2017 року з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений, заяви про відкладення розгляду справи не подано, тому, апеляційний суд на підставі ст.305 ЦПК України, розглянув справу у відсутності представника ПрАТ «Азовелектросталь».

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_1, яка підтримала скаргу, перевіривши матеріали справи, в межах апеляційного оскарження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з приводу стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач посилалася на те, що 04 червня 2015 року вона звільнилася з роботи в ПрАТ «Азовелектросталь», однак повний розрахунок з нею проведений не був, тому, вважаючи своє право порушеним, просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 67 525 грн. за період з 30 вересня 2015 року по 06 березня 2017 року.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд в ухвалі від 07 березня 2017 року вказав, що оскільки позивачем заявлені вимоги майнового характеру, то ОСОБА_1 повинна оплатити судовий збір. Закон України «Про судовий збір» не звільняє позивача від такої оплати.

В подальшому, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не сплачено судовий збір і тому, провадження у справі не може бути відкрито.

Однак, з прийнятим рішенням суду першої інстанції колегія повністю погодитися не може.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 постанови № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справі у суді першої інстанції», позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам ст. 119,120 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Разом з тим, згідно з розясненнями, викладеними в п.1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя N R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон N 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Встановлено, що вимоги ОСОБА_1, викладені в позовній заяві, виражені у заяві про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням конкретних обставин справи, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про повернення позовної заяви ОСОБА_1 не може залишитися без змін, оскільки судом не вичерпані всі можливі заходи для забезпечення вільного доступу позивача до суду за захистом порушеного права і повернення позовної заяви у звязку з не оплатою судового збору є передчасним, оскільки вирішення питання про судові витрати за наслідками розгляду справи не виключається (п.13 постанови пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані норми матеріального права та повернув позовну заяву позивачу.

Отже, слід дійти висновку, що суд першої інстанції не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року про те, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обовязків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів. У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача порушена.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а ухвалу суду скасувати з направленням матеріалів на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п.4 ч.2 ст. 307,ст.312 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2017 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.М. Кочегарова

Судді: С.А. Попова

ОСОБА_2