Ухвала суду № 66222838, 26.04.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/10226/16-ц Номер провадження 22-ц/775/722/2017

Головуючий у 1 інстанції: Давидовська Т.В. Єдиний унікальний номер 219/10226/16-ц Суддя доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/722/2017

Категорія: 59

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Груіцької Л.О., Соломахи Л.І.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Краснолиманська тепломережа», треті особи: Сіверська міська рада, приватне підприємство «Донжилсервіс» про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про визнання неправомірними дій щодо нарахування до сплати за неотриману теплову енергію з жовтня 2015 року по листопад 2016 року суми 6 440,11 грн..

У апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов або направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та неправильне застосування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі №6-170цс 15. Зокрема, зазначає, що суд більшою мірою обґрунтував законність чи незаконність відключення її від теплопостачання, а не суть її позовних вимог, яка зводиться до того, що вона з 29 квітня 2015 року не є споживачем теплової енергії і ця обставина повністю знайшла своє підтвердження при розгляді справи. Правова позиція Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі №6-170цс 15 застосована невірно, оскільки мали місце інші обставини, а саме її квартира відключена від опалення не самовільно, а на підставі дозволу, наданого 22.04.2015 року міжвідомчою комісією з питань відключення від мережі центрального опалення і постачання гарячої води при виконавчому комітеті Сіверської міської ради. Її квартира знаходиться на 4 поверсі пятиповерхового будинку, квартири по її стояку з 1,3,5 поверхів вже були відключені від системи опалення. Після відключення комунікацій в її квартирі вони закільцьовані тільки на 2 поверсі, де ще залишається центральне опалення. Таким чином встановлений факт того, що до її квартири не підведені жодні комунікації системи опалення, технологічно тепло не може бути подане до її квартири, тому відповідач не може примушувати її до сплати за ненадані ним послуги з теплопостачання. Неправильний також висновок суду про обрання нею неналежного способу захисту. Закони України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» покладають на неї обовязок оплачувати житлово комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом, тобто вона повинна щомісячно сплачувати виставлені їй рахунки за неотриману теплову енергію. Якщо вона не буде захищати своє право не сплачувати за повітря, то відповідач буде стягувати з неї кошти в судовому порядку, вірогідніше всього заборгованість буде стягнута судовим наказом, без її присутності та вона вимушена буде доказувати свою правоту після того, як кошти стануть відраховувати з її заробітної плати. Тому захистити своє право вона може тільки в судовому порядку відповідно до ч.3 ст.13, ч.3 ст. 16 ЦК України. Крім того, вона усно змінила свій позов та просила визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування до сплати за неотриману теплову енергію з жовтня 2015 року по день розгляду справи судом, тобто по 21.03.2017 року, а суд розглянув вимоги по листопад 2016 року.

В засіданні апеляційного суду позивач та її представник ОСОБА_2 підтримували апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні, представник третьої особи Сіверської міської ради ОСОБА_3 просив ухвалити рішення на розсуд суду.

Представники відповідача обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» та третьої особи приватного підприємства «Донжилсервіс» в засідання апеляційного суду не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені, від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її представника, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального закону.

Із справи вбачається, що позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила винести рішення, яким припинити дії відповідача, які порушують її право, шляхом встановлення неправомірності дій відповідача щодо нарахування їй до сплати за неотриману теплову енергію з жовтня 2015 року по листопад 2016 року суми 6 440,11 грн..

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що відповідач правомірно нараховує позивачці суми до сплати за послуги теплопостачання, оскільки відключення її від мереж централізованого опалення відбулось із порушенням встановленого законом порядку, тобто самовільно. Крім того, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачкою спосіб захисту визнання неправомірними дій щодо нарахування боргу, не передбачений законом.

Вказані висновки суду є правильними з огляду на наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

Краснолиманська тепломережа є виробничою одиницею обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» та здійснює послуги з централізованого теплопостачання будинку, у якому знаходиться квартира позивачки.

Рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення мереж централізованого опалення і постачання гарячої води при виконавчому комітеті Сіверської міської ради від 22 квітня 2015 року надано дозвіл на відключення належної позивачці квартири від мережі централізованого опалення та встановлення індивідуального (автономного) опалення.

Згідно з актом, складеним 29 квітня 2015 року за участю представника ПП «Донжилсервіс Плюс» та позивачки її квартирі відключена від системи опалення, стояки демонтовано. Акт затверджено начальником відділу комунального господарства, землекористування та екології виконкому Сіверської міської ради. (а.с.24).

Із доданих до позовної заяви копій відповідей Краснолиманської тепломережі на звернення позивачки щодо не нарахування в подальшому плати за послуги з теплопостачання вбачається, що у задоволенні її звернень відмовлено з посиланням на те, що відключення квартири від централізованого теплопостачання відбулось без дотримання встановленого законом порядку, тобто є самовільним.

Перевіряючи доводи позивачки про те, що відключення не було самовільним, а здійснено на підставі дозволу, наданого рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення мереж централізованого опалення і постачання гарячої води при виконавчому комітеті Сіверської міської ради від 22 квітня 2015 року суд встановив, що будинок в цілому не відключений від централізованого опалення, не була отримана згода всіх власників приміщень в будинку, не надано доказів отримання технічних умов заявником та складання проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання. Акт від 29 квітня 2015 року складений за участю представника ПП «Донжилсервіс Плюс» та позивачки без погодження з постачальником теплової енергії та не відповідає формі, визначеній Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758, у тому числі не затверджений рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГОП.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до пунктів 25, 26, 30 пункту 3 Правил № 630 відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 р. за N 1478/11758.

Відключення без дотримання встановленого законом порядку є самовільним відключенням.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі за № 6-1706 цс15, вирішуючи питання щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, а саме: статті 19 Закону України «Про теплопостачання», статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Тому безпідставне посилання заявника апеляційної скарги на неправильне застосування судом правової позиції Верховного Суду України у вказаній справі через те, що відключення її квартири від централізованого опалення, на її думку, не було самовільним.

Суд також вірно виходив із того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки, оскарження позивачем дій відповідача щодо нарахування плати за теплову енергію, яка є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством в якості способу захисту прав позивача. Нарахування плати за послуги з теплопостачання не встановлює для позивача будь-яких обмежень та обов'язків, крім рекомендації провести оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Саме по собі нарахування відповідачем плати за теплову енергію не свідчить про порушення прав позивачки.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка усно змінила позовні вимоги та просила визнати неправомірними дії щодо нарахування до оплати суми за період з жовтня 2015 року по день розгляду позову судом, тобто по 21.03.2017 року також не є підставою для скасування рішення, оскільки суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст. 119 ЦПК України позовна заява подається у письмовій формі. Усне доповнення чи зміна позовних вимог ЦПК України не передбачено.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального закону і підстав для його скасування немає.

Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: Л.О. Груіцька

ОСОБА_4