Ухвала суду № 66222586, 13.04.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11567/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Шепетко І.О.

при секретарі судового засідання Терпай С.В.

за участі учасників судового провадження:

прокурора Дробиняка Ю.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 187 ч. 1 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою суду від 15 лютого 2017 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 15 квітня 2017 року.

В судовому засіданні прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою, так як ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не відпали.

Захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні заявив клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Зазначив, що кримінальне провадження тривалий час знаходиться в суді, потерпіла не зявляється до суду, надала заяви про розгляд справи у її відсутність, докази всі зібрані та долучені. Зазначив, що ОСОБА_1 має міцні соціальні звязки дружину та дитину, має постійне місце проживання, а тому наявним ризикам можливо запобігти обравши запобіжний захід не повязаний з триманням під вартою. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 потребує амбулаторного лікування, на підтвердження чого надав відповідні відомості.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу на більш мякий, не повязаний з триманням під вартою, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Прокурор посилається на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не відпали, а тому обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити строк тримання під вартою.

Суд констатує, що тяжкість інкримінованих особі злочину, так само як суворість можливої санкції не можуть слугувати єдиними підставами для тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого правопорушення хоч і є важливим фактором, не може бути єдиною підставою для виправдання тривалого періоду запобіжного увязнення (рішення ЄСПЛ у справі «Калашников проти Росії, Kalashnikov v. Russia» від 24 червня 2002 року, заява № 47095/99, п. 116).

Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку. У цьому контексті мають враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і звязки з державою, а також міжнародні контакти (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії, W v. Shitzerland» від 26 січня 1993 року Серія А, № 254-А, п. 33).

Стороною обвинувачення не представлено суду будь-які аргументи, а тим більше дійсно вагомі аргументи, на користь обґрунтованого з точки зору ст. 5 § 3 Конвенції збереження попереднього увязнення підсудного на цій стадії судового розгляду.

Враховуючи вищенаведене, особу обвинуваченого, обставини вчиненого кримінального правопорушення, того що обвинувачений ОСОБА_1 потребує стаціонарного лікування, а також недоведеність прокурором обставин, які свідчать про неможливість застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам, суд вважає за доцільне змінити раніше застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю.

Статтею 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право зявлятися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, повязаних із виконанням покладених на неї зобовязань, використовувати електронні засоби контролю.

Визначаючи адресу, за якою обирається домашній арешт, суд виходить із того, що згідно встановлених анкетних даних, обвинувачений ОСОБА_3 фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Разом з цим, при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обовязки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками, здати прокурору, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, носити електронний засіб контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 184, 331 КПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задовольнити.

Змінити запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, звільнивши його з під варти в залі суду.

Застосувати до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною цілодобово покидати житло за місцем фактичного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальні обовязки:

прибувати до суду за кожною вимогою;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками;

здати прокурору, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон;

носити електронний засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 11 червня 2017 року, включно.

Розяснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право зявлятися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, повязаних із виконанням покладених на неї зобовязань, використовувати електронні засоби контролю.

Обвинуваченого ОСОБА_1 негайно доставити до місця проживання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення органом Національної поліції.

Копію ухвали для виконання і контролю за поведінкою ОСОБА_1 направити до Ужгородського ВП ГУНП України в Закарпатській області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури Ужгородської місцевої прокуратури, який підтримує державне обвинувачення.

Ужгородському ВП ГУНП України в Закарпатській області невідкладно поставити на облік ОСОБА_1, як особу щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, про що повідомити суд.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити ОСОБА_1 після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 14.04..2017 року о 16-00 годині.

Суддя І.О. Шепетко