Постанова № 66220967, 20.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 р. Справа № 816/5634/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі № 816/5634/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" (далі за текстом ТОВ "МЖК Житлобуд", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі за текстом Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2013 року № 0001192301/487.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 року по справі №816/5634/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 року, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.09.2016 р. вищевказані судові рішення були скасовані і справа була направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, з посиланням на те, що оскільки суди першої та апеляційної інстанцій передчасно дійшли до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з порушенням норм процесуального права, без повного зясування обставин, що мають значення для вирішення спору, при новому розгляді слід з'ясувати та перевірити обставини дотримання вимог контролюючого органу щодо порядку визначення рівня звичайних цін під час проведення перевірки платника податку та донарахування податкових зобовязань згідно податкового повідомлення-рішення № 0001192301/487 від 11 березня 2013 року.

При новому розгляді постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі №816/5634/13-а в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач зазначає, що судом не враховано всіх фактичних обставин щодо надання підприємством під час проведення перевірки всіх необхідних документів для підтвердження обґрунтованого рівня договірної ціни згідно приписів абз. 2 п.п. 1.20.8, абз. 1 п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та не враховано, що при визначенні звичайної ціни контролюючий орган мав виходити із рівня ціни, визначеної сторонами договору, але не нижче оціночної вартості відповідної квартири, здійсненої субєктом оціночної діяльності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період із 15 жовтня 2012 року по 09 листопада 2012 року відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт № 5096/22-209/32275458 від 30 листопада 2012 року (том 1 а.с. 37-111).

Згідно з висновками вищевказаного акту встановлено порушення, зокрема, пунктів 1.4, 1.6, 1.18 статті 1, пункту 4.1 статті 4 Закону України Про податок на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 3 086 874 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року № 0013952301/2162, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 517 785 грн, в тому числі за основним платежем у розмірі 2 814 228 грн, штрафних (фінансових) санкцій - 703557 грн (том 2 а.с. 24), Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у Полтавській області від 01 березня 2013 року за №500/10/10.2-07, у зв'язку із виявленням допущеної арифметичної помилки у розрахунку заниженого податкового зобов'язання за червень 2010 року, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0013952301/2162 від 20 грудня 2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 465 523 грн 75 коп, в тому числі основний платіж - 374 419 грн та штрафні (фінансові) санкції - 91 104 грн 75 коп (том 1 а.с. 176-183). При цьому, Державна податкова служба у Полтавській області у своєму рішенні погодилась із висновком Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем пунктів 1.4, 1.6, 1.18 статті 1, пункту 4.1 статті 4 Закону України Про податок на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість.

На підставі рішення Державної податкової служби у Полтавській області від 01 березня 2013 року за №500/10/10.2-07 відповідачем 11 березня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0001192301/487, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 052 261 грн 25 коп, в тому числі за основним платежем у розмірі 2 439 809 грн та 612 452 грн 25 коп - штрафних (фінансових) санкцій (том 1 а.с. 30).

Не погодившись із вказаними рішеннями субєкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості нарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін, оскільки встановлена контролюючим органом загальна інвентаризаційна вартість квартир є нижчою від вартості квартир, визначеної забудовником, а тому підпадає під визначення звичайної ціни.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ МЖК Житлобуд (забудовник) та ВАТ Кредитпромбанк (управитель) укладено генеральний договір на забудову від 18 лютого 2008 року за №ФБ 08.0102/08, відповідно до умов якого управитель замовляє забудовнику будівництво об'єктів будівництва, введення їх в експлуатацію та передачу довірителям (установники управління майном - фізична або юридична особа, яка передала кошти в управління управителю на підставі договору про участь у фонді з метою отримання у власність закріпленого за нею об'єкта інвестування) у власність об'єктів інвестування, що є у складі об'єктів будівництва.

Згідно додаткової угоди № 1 від 18.02.2008 року про визначення об'єкту будівництва до Генерального договору на забудову від 18.02.2008р. № ФБ08.0102/08 та Переліку об'єктів інвестування, що надаються до розміщення Управителем ФФБ від 18.02.2008 року, об'єктами інвестування житлового призначення виступають 56 квартир та 5 офісних приміщень II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчуці Полтавської області квартал 278.

Згідно графіку фінансування об'єкту будівництва від 18.02.2008 року загальний розмір плануємого фінансування склав 16 259 449,00 грн.

За договором відступлення майнових прав № ВП08.0102/08 від 18.02.2008 року, з метою забезпечення своїх зобов'язань перед ВАТ «Креднтпромбанк» по Генеральному договору на забудову від 18.02.2008р. № ФБ08.0102/08, TOB «МЖК Житлобуд» відступає на користь ВАГ «Кредитпромбанк» майнові права на 56 квартир та 5 офісних приміщень II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчуці Полтавської області квартал 278.

За договором доручення № ДР08.0102/08 від 18.02.2008 року, ВАТ «Кредитпромбанк» зобов'язується виконувати від імені та за рахунок TOB «МЖК Житлобуд» функції забудовника 56 квартир та 5 офісних приміщень II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчуці Полтавської області квартал 278.

За іпотечним договором № ІП08.01.02/08 від 18.02.2008 року з метою забезпечення своїх зобов'язань перед ВАТ «Кредитпромбанк» за Генеральним договором на забудову від 18.02.2008р. № ФБ08.0102/08, TOB «МЖК Житлобуд» передає в заставу майнові права на об'єкти будівництва, що будуються, а саме 56 квартир та 5 офісних приміщень II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчуці Полтавської області квартал 278.

Оскільки, ФФБ знайшло можливість залучити кошти у необхідній кількості тільки для 21 квартири та 5 офісних приміщень II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчуці Полтавської області квартал 278, ТОВ «МЖК Житлобуд» отримало кредитні кошти на будівництво II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчуці Полтавської області квартал 278 в ВАТ «Кредитпромбанк» в сумі 7,5 млн. грн. згідно кредитного договору № 04/05/08-КЛТ від 18.02.2008 року.

З метою подальшої реалізації квартир II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчуці Полтавської області квартал 278 між TOB «МЖК Житлобуд» та Державною іпотечною установою були укладені договори відчуження майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва житлового призначення від 25.08.2009 року та від 01.09.2009 року, за якими TOB «МЖК Житлобуд» передав Державній іпотечній установі 32 квартири II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчуці Полтавської області квартал 278 -114, 115, 118, 122, 126, 130, 134, 135, 138, 139, 142, 143, 144, 146, 149, 150, 153, 154, 157, 160, 161, 162, 165, 166, 169,170, 173, 174, 177 та 119, 136, 140.

Залишок квартир в кількості 11 одиниць II черги будівництва будинку 37 в місті Кременчуці Полтавської області квартал 278, було реалізовано протягом 2010 року фізичним особам.

В свою чергу, відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку TOB «МЖК Житлобуд» (акт № 5096/22-209/32275458 від 30 листопада 2012 року), в ході проведення якої контролюючим органом було встановлено порушення позивачем пунктів 1.4, 1.6, 1.18 статті 1, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 від 03.04.1997р., п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме, підприємством неправомірно занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість від реалізації об'єктів інвестування за звичайними цінами в загальній сумі 3086874 грн.

З урахуванням результатів адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001192301/487 від 11 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 3 052 261,25 грн. (з яких: 2 439 809 грн. - основний платіж та 612 452,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування невідповідності рівню звичайних цін вартості обєктів інвестування контролюючий орган посилається на наявність протоколу від 14.07.08 №22 засідання Комісії ТОВ "МЖК "Житлобуд" по визначенню поточної вартості вимірної одиниці - 1 кв.м. площі 9-ти поверхового 64-х квартирного житлового будинку в Полтавській області м. Кременчук квартал 278, буд 37, згідно додатку №1 якого, загальна вартість об'єкту інвестування становить 18 088 663, 75 грн. (том 2 а/с 156-168)

В ході перевірки на підставі отриманих від Кременчуцького міжміського БТІ технічних паспортів реалізованих квартир, встановлено що загальна інвентаризаційна вартість квартир склала 15 019 036 грн. (том 1 а.с. 77-80).

Оскільки загальна інвентаризаційна вартість квартир є нижчою за суму, яка зазначена позивачем згідно вищевказаного протоколу визначення поточної вартості обєкту інвестування, податковий орган, посилаючись на п.п. 1.20.51 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та на матеріали технічної інвентаризації, які є підставою для надання інформації згідно з чинним законодавством, дійшов висновку про невідповідність рівню звичайних цін вартості обєктів інвестування.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.09.2016 р. вказана справа була направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним зясуванням судами попередніх інстанції обставин, що мають значення для вирішення спору, а саме щодо дотримання контролюючим органом порядку визначення рівня звичайних цін під час донарахування податкових зобовязань.

Колегія суддів перевіряючи дотримання контролюючим органом порядку визначення рівня звичайних цін під час донарахування податкових зобовязань, вважає, що застосовуючи звичайні ціни для визначення бази оподаткування та нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0001192301/487 від 11 березня 2013 року, Кременчуцькою ОДПІ не дотримано передбаченого пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" порядку визначення звичайних цін та не доведено, що звичайна ціна реалізації обєкта інвестування (обєкта будівництва) перевищує договірну ціну на такі товари більш ніж на 20 відсотків.

На час спірних правовідносин питання застосування звичайних цін було врегульовано нормами Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

За змістом п.1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції (абз. 2 п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Отже, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне. При цьому база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається за звичайними цінами, у разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків.

Вказаною нормою передбачена певна послідовність дій податкового органу при визначенні рівня звичайної ціни.

Так, відповідно п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст.1 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії"), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому, враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації"); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Поряд із цим, згідно з п.п. 1.20.51 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Приписами пп. 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 Закону визначено, що у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Отже, звичайна ціна може бути визначена за правилами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а також національних стандартів з питань оцінки майна та майнових прав лише у разі неможливості її визначення за попередніми нормами, тобто за інформацією про договори на ідентичні та однорідні товари.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, за змістом пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 цього Закону покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Між тим, доказів того, що Кременчуцька ОДПІ зверталась з письмовим запитом щодо обґрунтування рівня звичайної ціни на обєкт будівництва та реалізованих квартир, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Також відповідачем не надано доказів неможливості визначення звичайної ціни з використанням інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, чи неможливості визначення звичайної ціни з використанням норм попередніх підпунктів пункту п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем для аналізу рівня звичайних цін на квартири використано інформацію комунального господарства "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" щодо інвентаризаційної вартості квартир згідно технічних паспортів та актів приймання-передачі реалізованих квартир.

Відповідач не визначав ціни за методом визначення цін на ринку ідентичних (однорідних) товарів, не надав доказів та не навів обставин щодо неможливості визначення ціни за таким першим методом.

Відповідачем не було обґрунтовано правовими нормами методику свого розрахунку звичайної ціни реалізованого позивачем товару, за яким така звичайна ціна повинна визначатися без врахування рівня справедливих ринкових цін на ідентичні (однорідні) товари, а відразу повинна складати інвентаризаційну вартість такого товару.

Таким чином, при визначенні звичайної ціни, податковий орган порушив приписи п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо порядку визначення звичайної ціни, який передбачає, що в першу чергу має бути застосовано метод визначення цін на ринку ідентичних (однорідних) товарів у спів ставних умовах, і лише при неможливості застосування такого методу застосовується метод з питань оцінки майна і майнових прав, визначений в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

На виконання вимог Харківського апеляційного адміністративного суду контролюючим органом надані пояснення щодо обґрунтування визначення звичайної ціни за господарськими операціями з передачі (реалізації) ТОВ "МЖК Житлобуд" квартир новим власникам, з яких вбачається, що відповідачем звичайна ціна встановлена на підставі отриманих від Кременчуцького міжміського БТІ технічних паспортів реалізованих квартир (прав власності на квартири) та виходячи з загальної інвентаризаційної вартості таких квартир, що складає 15 019 036 грн. та є нижчою за суму 18088663,75 грн., яка зазначена позивачем згідно протоколів вартості квартир. Контролюючим органом застосовані правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з оцінки майна та майнових прав, та здійснено визначення справедливої ринкової як інвентаризаційну вартість на підставі технічних паспортів квартир.

Між тим, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом на вимогу суду не обґрунтовано та не надано доказів щодо встановлення перевищення ринкової вартості квартир над договірною ціною таких квартир, та яким чином відповідач встановлював договірну вартість квартир для визначення податкових зобовязань.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи Кременчуцької ОДПІ, що встановлена відповідачем загальна інвентаризаційна вартість квартир є нижчою від вартості квартир, визначеної ТОВ "МЖК Житлобуд" згідно протоколу засідання Комісії ТОВ "МЖК "Житлобуд" по визначенню поточної загальної вартості об'єкту інвестування, оскільки вартість згідно вказаного протоколу не є договірною вартістю, визначеною сторонами договору, а тому не свідчить про домовленість сторін про визначення вартості квартир обєкту забудови.

Крім того в ході судового розгляду справи колегією суддів встановлено, що згідно додатку №1 до договору відчуження майнових прав на обєкт незавершеного будівництва житлового призначення від 25.08.2009 року, за яким ТОВ "МЖК Житлобуд" передав Державній іпотечній установі квартири ІІ черги будівництва будинку 37 в місті Кременчуці Полтавської області, мікрорайон 278, вартість яких становить (т. 2 а.с. 143):

- квартири №135 326160 грн.

- квартири №160 230640 грн.

- квартири №153 - 356760 грн.

- квартири № 118- 372600 грн.

- квартири № 122 - 372600 грн.

Згідно протоколу №22 від 14.07.2008 року засідання Комісії ТОВ "МЖК "Житлобуд" по визначенню поточної загальної вартості об'єкту інвестування вартість квартир становить (т. 2 а.с. 157):

- квартири №135 297653,62 грн.

- квартири №160 216294,19 грн.

- квартири №153 330074,35 грн.

- квартири № 118- 344729, 52 грн.

- квартири № 122 - 344729, 52 грн.

Згідно акту передачі квартир від 14.10.2009 року від первинного власника до нового власника (Державної іпотечної установи) вартість квартир складає (т. 2 а.с. 114):

- квартири №135 162309,97 грн.

- квартири №160 119083,69 грн.

- квартири №153 182088,95 грн.

Згідно технічних паспортів інвентаризаційна вартість квартир (для прикладу) складає (т. 5 а.с. 34, 44, 95) :

- квартири №135 360631 грн.

- квартири №160 281885 грн.

- квартири №153 392439 грн.

- квартири № 118- 368847грн.

- квартири № 122 - 367634 грн.

Отже, згідно аналізу вказаних документів, колегією суддів встановлено, що вартість деяких квартир згідно актів-приймання передачі квартир та інвентаризаційної вартості є меншою від вартості встановленої протоколом засідання Комісії ТОВ "МЖК "Житлобуд" та договором відчуження майнових прав на обєкт незавершеного будівництва, а по деяким квартирам навпаки вартість згідно актів-приймання передачі квартир та інвентаризаційної вартості більша ніж вартість встановлена протоколом засідання Комісії ТОВ "МЖК "Житлобуд" та договором відчуження майнових прав на обєкт незавершеного будівництва.

Таким чином, контролюючим органом не обґрунтовано, яку саме вартість в розрізі кожної квартири було визначено як договірну ціну, а яку вартість визначено як справедливу ринкову ціну, для визначення бази оподаткування вказаних операцій із застосуванням звичайних цін.

Поряд із цим, порівнюючи загальну інвентаризаційну вартість квартир в сумі 15019036 грн. на підставі технічних паспортів та загальну вартість квартир в сумі 18088663,75 грн., зазначену у протоколі засідання Комісії ТОВ "МЖК "Житлобуд" по визначенню поточної загальної вартості об'єкту інвестування, відповідачем не враховано, що інвентаризаційна вартість квартир на суму 15019036 грн. згідно технічних паспортів визначена в сукупності щодо 49 квартир, а згідно додатку до протоколу №22 від 14.07.2008 року вартість обєктів інвестування на суму 18088663,75 грн. визначено щодо 63 квартир.

Отже вказане порівняння контролюючого органу щодо визначення вартості обєкта будівництва є необґрунтованим, а тому не може бути підставою для визначення бази оподаткування обкладення податком на додану вартість спірних господарських операцій за звичайними цінами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Між тим, в порушення вказаних положень законодавства, встановлена контролюючим органом загальна інвентаризаційна вартість квартир є нижчою від вартості квартир, визначеної у договорі відчуження майнових прав на обєкт незавершеного будівництва, що не підпадає під визначення звичайної ціни, оскільки звичайна ціна на товари (послуги) має навпаки перевищувати договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками контролюючого органу, що операції з першої поставки новозбудованого житла, незалежно від джерел фінансування, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах, але не може погодитися з визначенням бази оподаткування вказаних операцій, внаслідок не дотримання контролюючим органом вимог законодавства щодо застосування звичайних цін.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2013 року № 0001192301/487, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 052 261 грн 25 коп, в тому числі за основним платежем у розмірі 2 439 809 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 612 452 грн 25 коп.

З огляду на викладені обставини, переглянувши постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі № 816/5634/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Житлобуд"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області від 11 березня 2013 року № 0001192301/487.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений 25.04.2017 р.