Ухвала суду № 66220861, 26.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Справа: № 825/119/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В.,

Кобаля М.І.,

за участю: секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Хобти Ю.М.,

представника третьої особи ТОВ «Горбів Агро» Мажуги О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука Івана Юрійовича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Куликівські аграрні інвестиції» до державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука Івана Юрійовича, Чернігівської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_6, товариство з обмеженою відповідальністю «Горбів Агро» про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Куликівські аграрні інвестиції» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука Івана Юрійовича (далі - відповідач-1), Чернігівської районної державної адміністрації (далі - відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_6, товариство з обмеженою відповідальністю «Горбів Агро», в якому, з урахуванням заяви про уточнення позивних вимог, просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука І.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.08.2016 р. № 31118708 у частині державної реєстрації іншого речового права, а саме: право оренди на земельну ділянку, яка розташована на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області (кадастровий номер НОМЕР_1).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач - державний реєстратор Чернігівської РДА Пінчук І.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,45 га, яка розташована на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 01.04.2008 р. серії НОМЕР_2.

01.03.2008 р. між ПП «Куликівські аграрні інвестиції» та ОСОБА_6 було укладено договір оренди землі, площею 3,45 га, яка розташована на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області.

17.04.2008 р. зазначений договір був зареєстрований Куликівським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» за № 040883500138.

У розділі 4 Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, яка зберігається в архіві відділу Держгеокадастру в Куликівському районі Чернігівської області, міститься запис від 17.04.2008 р. № 040883500138 про реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ПП «Куликівські аграрні інвестиції» та ОСОБА_6, щодо земельної ділянки площею 3,45 га, кадастровий номер НОМЕР_1, термін дії договору - 10 років.

01.08.2016 р. між ТОВ «Горбів Агро» (Орендар) та ОСОБА_6 (Орендодавець) укладено договір оренди землі № Д313, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області (загальна площа 3,45 га, кадастровий номер НОМЕР_1).

27.08.2016 р. державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Пінчуком І.Ю. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31118708 щодо державної реєстрації права власності та іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 27.04.2008 р. серії НОМЕР_2 та договору оренди землі від 01.08.2016 р. № Д313, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_6, орендар - ТОВ «Горбів Агро».

Вважаючи протиправним зазначене рішення державного реєстратора в частині реєстрації за ТОВ «Горбів Агро» права оренди на вказану земельну ділянку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про державну реєстрацію за ТОВ «Горбів Агро» права оренди на земельну ділянку не виконав свого обов'язку щодо встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на зазначене нерухоме майно.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1952-IV), «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-XIV у редакції, чинній станом на 17.04.2008 р. (далі - Закон № 161-XIV), Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, який був чинним станом 17.04.2008 р. (далі - Порядок № 2073), Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 р. № 174 (далі - Тимчасовий порядок № 174).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 125 ЗК України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

У ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною 1 статті 29 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав..

У п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV закріпелно, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Відповідно до ст. 18 Закону № 161-XIV у редакції, чинній станом на 17.04.2008 р., договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У п.п. 3, 4, 11, 12, 13, 14 Порядку № 2073, який був чинним станом на 17.04.2008 р., передбачено, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).

Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Згідно з п. 1.2 Тимчасового порядку № 174, який був чинним станом на 17.04.2008 р. Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Реєстратори державного реєстру земель (далі - реєстратори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

У п. 2.8 Тимчасового порядку № 174 визначено, що оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому, оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі.

Пунктом 12 Тимчасового порядку № 174 передбачено, що поземельна книга відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку. Дані для формування Поземельної книги вносяться до бази даних АС ДЗК після внесення записів до книги реєстрації. Відповідальність за формування та ведення поземельних книг покладається на осіб, які призначаються наказом оператора (реєстратора).

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на державного реєстратора під час здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно покладено обов'язок перевірити інформацію щодо наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, тобто наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, для запобігання випадкам одночасного існування подвійної державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція була висловлена в постановах Верховного Суду України від 22.09.2015 р. по справі № 21-760а15 та від 15.11.2016 р. по справі № 21-3030а16, висновки якого, відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При цьому, слід зазначити, що при здійсненні державної реєстрації речового права на земельну ділянку, яке є похідним від права власності, виниклого до 01.01.2013 р., державний реєстратор повинен враховувати приписи законодавства, що були чинними у відповідним період часу, і перевірити відсутність суперечностей між заявленим правом і вже зареєстрованим в порядку ст.ст. 10, 29 Закону № 1952-IV, тобто шляхом направлення відповідних запитів до суб'єктів, які були наділені повноваженнями на вчинення реєстраційних дій, або їх правонаступників.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що, як було правильно встановлено судом першої інстанції, до 01.01.2013 р. обов'язок щодо здійснення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок було покладено на відділ Держземагентства у Куликівському районі Чернігівської області, правонаступником якого є відділ Держгеокадастру у Куликівському районі Чернігівської області.

Однак, відповідач, здійснюючи державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі правовстановлюючого документу 2008 року та реєстрацію похідного речового права оренди за ТОВ «Горбів Агро», всупереч вимогам ст.ст. 10, 29 Закону № 1952-IV, не звертався із запитом щодо реєстрації речових прав на вказану земельну ділянку, ані до вищезазначеного суб'єкта владних повноважень, ані до будь-якого іншого підприємства, установи чи організації, що здійснювали оформлення та/або реєстрацію речових прав до 01.01.2013 р. згідно із законодавством, чинним на певну дату.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач при проведенні державної реєстрації вказаного іншого речового права, не виконав свого обов'язку щодо встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та не перевірив належним чином, чи було право оренди на таку земельну ділянку зареєстровано до 01.01.2013 р., а отже порушив порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, регламентований ст.ст. 10, 29 Закону № 1952-IV.

При цьому, доводи апелянта щодо відсутності в нього обов'язку запитувати інформацію від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, так як заявлене право оренди виникло у ТОВ «Горбів Агро» лише в 2016 році, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки зазначене право є похідним від права власності ОСОБА_6, виниклого у 2008 році, тобто до 01.01.2013 р., а отже, вчинення його державної реєстрації, у відповідності до вимог вищезазначених законодавчих норм, потребує здійснення відповідної перевірки суперечностей між заявленим правом і вже зареєстрованим.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не було надано оцінки договору оренди, укладеному між позивачем і ОСОБА_6, є голослівними і спростовуються рішенням суду першої інстанції.

Більш того, судова колегія зазначає, що предметом судового розгляду у межах даної адміністративної справи є правомірність/протиправність рішення державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень та його перевірка у відповідності з вимогами ст. 2 КАС України, а не правомірність укладання вищевказаного договору оренди.

При цьому, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження апелянтом та/або іншою особою, що бере участь у розгляді справи, не було надано жодних доказів оскарження зазначеного договору в судовому порядку чи визнання його недійсним/нікчемним і матеріали реєстраційної справи таких доказів також не містять.

Посилання апелянта на те, що такий договір датований раніше (01.03.2008 р.), ніж ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку (01.04.2008 р.), колегія суддів також до уваги не приймає, з підстав, зазначених вище.

Твердження апелянта про те, що ТОВ «Горбів Агро» при зверненні із заявою про реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку надало повний пакет документів і в нього не було підстав для відмови товариству у вчиненні таких реєстраційних дій, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що суперечать п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV, в якій чітко визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації прав є наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Доводи апелянта та представника ТОВ «Горбів Агро» щодо відсутності державної реєстрації договору оренди від 01.03.2008 р., укладеного між позивачем і ОСОБА_6, у порядку, визначеному законодавством, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як було правильно встановлено судом першої інстанції, зазначений договір оренди був зареєстрований Куликівським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» 17.04.2008 р. за № 040883500138, а отже, у розумінні ст. 18 Закону № 161-XIV та Порядку № 2078, що діяли станом на вказану дату, набрав чинності з дня такої реєстрації, і відповідні відомості були внесені до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, як того вимагали норми Порядку № 2078 та Тимчасового порядку № 174.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що станом на вказану дату реєстрації - 17.04.2008 р. ОСОБА_6 набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 01.04.2008 р. серії ЯГ №901683 і такій земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер - НОМЕР_1.

Колегія суддів також звертає увагу й на те, що на договорі оренди землі від 01.03.2008 р., укладеному між позивачем та ОСОБА_6, вчинено реєстраційний напис щодо його державної реєстрації Куликівським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» 17.04.2008 р. за 040883500138, а також міститься підпис уповноваженої особи, який завірений гербовою печаткою, що повністю відповідає вимогам п.п. 12-14 Порядку № 2078.

Посилання апелянта та представника ТОВ «Горбів Агро» на відсутність відомостей про державну реєстрацію договору оренди в поземельній книзі не свідчать про незавершеність чи відсутність державної реєстрації як такої, оскільки, як було правильно встановлено судом першої інстанції, факт державної реєстрації договору оренди землі засвідчується гербовою печаткою та підписом уповноваженої особи і датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Крім того, обов'язок щодо внесення відомостей у Поземельну книгу покладався на реєстратора державного реєстру земель, який і повинен нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків, а не на особу.

Приходячи до такого висновку апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийнятого ним рішення в оскаржуваній частині та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, відповідно до ст. 86 КАС України, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права та ухвалено судове рішення з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, апеляційна скарга державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука Івана Юрійовича підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука Івана Юрійовича залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 26 квітня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.