Ухвала суду № 66220585, 11.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року м. Київ К/800/10827/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Квант»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року

у справі №1570/5521/2012

за позовом Приватного підприємства «Квант» (надалі - ПП «Квант»)

до Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - Березівська ОДПІ)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ПП «Квант» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Березівської ОДПІ від 18.05.2012 року №0000082356.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та визнання протиправним й скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Березівською ОДПІ проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань підтвердження відомостей при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Юніком Плюс» та Приватним підприємством «Агроресурс-Південь», за рахунок яких сформовано податковий кредит у лютому 2011 року, результати якої оформлено актом від 03.05.2012 року №38/22-3/30615952.

За наслідками здійсненої перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ПП «Квант» п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ПП «Юніком Плюс» та ПП «Агроресурс-Південь» товарно-матеріальних цінностей (запасних частин) за нікчемними правочинами.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 року №0000082356, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5472,07 грн., у тому числі 4377,66 грн. за основним платежем та 1094,41 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено реальний характер розглядуваних господарських операцій, оскільки долучено до матеріалів справи належні та достатні докази, які підтверджують фактичне отримання ним товарів від ПП «Юніком Плюс» та ПП «Агроресурс-Південь», а також їх використання у власній господарській діяльності.

Скасовуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, згідно з принципом змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

В спірному випадку контролюючий орган посилався на фіктивність, зокрема, ПП «Агроресурс-Південь» як суб'єкта господарювання та свої доводи підтверджував вироком Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2012 року у справі №1522/20582/12 про притягнення до кримінальної відповідальності керівника цього підприємства ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, який набрав законної сили.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що господарські операції з реалізації ПП «Агроресурс-Південь» товарів, робіт та послуг іншим суб'єктам господарювання не мали на меті настання реальних наслідків, а лише оформлювались документально з метою незаконного формування останніми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим, зокрема, в постанові від 01.12.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а тому господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Отже, враховуючи те, що фіктивність ПП «Агроресурс-Південь» встановлена вироком Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2012 року у справі №1522/20582/12, який набрав законної сили та який відповідно до вимог ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України має преюдиційне значення для вирішення цієї адміністративної справи, відображення позивачем у податковому обліку розглядуваних операцій є безпідставним.

Щодо господарської операції з придбання ПП «Квант» товарно-матеріальних цінностей у ПП «Юніком Плюс», то суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов цілком об'єктивного висновку, що подані позивачем рахунок, накладна та податкова накладна не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваної поставки.

Так, ПП «Квант» на підтвердження товарного характеру здійсненої поставки не подано документів щодо транспортування розглядуваних товарно-матеріальних цінностей, їх прийняття із зазначенням посадових осіб ПП «Юніком Плюс» та позивача, задіяних у такому процесі, оприбуткування та зберігання запасних частин.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком Одеського апеляційного адміністративного суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначеного висновку суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Квант» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун