Постанова № 66220199, 26.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/7055/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Романішина В.Л.,

судді Шляхтицького О.І.

при секретарі: Вишневській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргоюПрокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Одеської області про скасування наказу від 11 листопада 2016 року № 2594к, поновлення позивача на посаді начальника слідчого управління прокуратури області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірного наказу.

ПостановоюОдеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року позов задоволено. Скасовано спірний наказ, поновлено позивача на посаді.

В апеляційній скарзіПрокуратура Одеської області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач займав адміністративну посаду в прокуратурі Одеської області, а саме начальника слідчого управління (структурний підрозділ прокуратури).

Наказом генерального прокурора України від 10 червня 2016 року № 59ш було ліквідовано вищенаведене слідче управління та створено нове управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва.

Вищенаведений наказ було виконано в натурі. Слідче управління ліквідовано, ліквідовано усі посади (у тому числі адміністративні) ліквідованого управління, позивача звільнено з вищенаведеної адміністративної посади ліквідованого управління (наказ від 11 листопада 2016 року № 2594), створено нове управління, затверджено його положення та штатний розпис, набрано працівників до нового управління.

Позивач просить скасувати спірний наказ (про звільнення з посади)та поновити його на неіснуючійпосаді начальника вже не існуючого (ліквідованого) слідчого управління.

Сторони щиро вважають, що позивач звільнений з органів прокуратури взагалі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право позивача перебувати на вищенаведеній адміністративній посаді не може бути поновлено у звязку з наступним.

Так, розпорядчі документи (накази) щодо ліквідації структурного підрозділу обласної прокуратури слідчого управління і створення нового підрозділу з аналогічними функціями, позивачем не оскаржувалися та є чинними.

Більш того, вони фактично вичерпали свою дію виконанням у повному обсязі.

Згідно правової позиції Конституційного суду України, рішеннясубєкта владних повноважень, що вичерпали свою дію не можуть бути скасовані, так як таке скасування не поновлює жодних прав субєктів відповідних правовідносин (рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009).

З норм діючого законодавства не вбачається, що суд може поновити працівника на неіснуючу посаду. У разі все ж поновлення таке рішення буде неможливо виконати.

Суд не може й відновити ліквідоване слідче управління і ліквідовану адміністративну посаду за власною ініціативою з метою працевлаштування туди позивача (дискреційні повноваження прокуратури).

Накази про призначення працівників до нового управління позивач теж не оскаржував, у тому числі щодо призначення керівника.

Отже, з урахуванням того, що слідчого відділу в структурі обласної прокуратури не існує та в штаті прокуратури не існує посади начальника слідчого відділу, позовні вимоги про скасування спірного наказу та поновлення на зазначеній посаді задоволенню не підлягають, як такі що жодним чином не поновлюють будь-яких прав позивача.

Окрім того, преамбулою Закону України Про прокуратуру передбачено, що цей Закон визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Зазначеним Законом розмежовано поняття звільнення з адміністративної посади та звільнення з посади прокурора (розділ 5, 7 Закону).

Частиною 4 ст. 41 вищенаведеного Закону передбачено, що звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.

Пунктом 2 частини другої зазначеної статті передбачено, що повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.

В спірному наказі зазначено виключно про звільнення позивача з адміністративної посади. Правовою підставою зазначено п. 9 ч. 1 ст. 51 зазначеного Закону.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 51 вищенаведеного Закону передбачено, що Прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Частиною 1 ст. 60 того ж Закону передбачено, що прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Частиною 1 ст. 62 того ж Закону передбачено, що подання про звільнення прокурора з посади вноситься Вищою радою правосуддя або Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів у визначених законом випадках.

Таким чином, наказ про звільнення прокурора з адміністративної посади може бути і звільненням з посади прокурора виключно, якщо в ньому прямо та безпосередньо зазначено про таке або якщо в ньому зазначено підставою подання вищенаведених органів.

Спірним наказом позивача було звільнено виключно з адміністративної посади, в підставах не має посилання на відповідне подання. Окремого наказу про звільнення позивача з посади прокурора не існує.

Колегія суддів вважає посилання в спірному наказі на правову підставу звільнення позивача з адміністративної посади п. 9 ч. 1 ст. 51 зазначеного Закону помилковим.

Отже, позивач був звільнений виключно з адміністративної посади, а не посади прокурора (фактично перебуває на посаді прокурора) і у звязку з цим виникає питання чому він не перебував на службі з 11 листопада 2016 року або не оскаржив дії відповідача щодо його подальшого направлення для проходження служби.

З урахуванням вищенаведеного будь-яких підстав для задоволення даного позову не має, тобто спірне рішення та бездіяльність є правомірними.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Прокуратури Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про скасування наказу від 11 листопада 2016 року № 2594к, поновлення позивача на посаді начальника слідчого управління прокуратури області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий /ОСОБА_2/

Судді /ОСОБА_3/

/ОСОБА_4/