Ухвала суду № 66220194, 26.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/861/17

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Романішина В.Л.,

судді Шляхтицького О.І.

при секретарі: Вишневській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року у справі за позовом приватного підприємства «Континент 15» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування картки відмови,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство Континент 15 звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування ОСОБА_1 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00358 від 09.12.2016 року.

Свої позовні вимоги ПП Континент 15 обґрунтувало незаконністю спірної відмови.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року позов задоволено. Скасовано спірну картку відмови.

В апеляційній скарзі Одеська митниця ДФС просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 20.11.2015р. між Приватним підприємством Континент 15 (Покупець) та AURORA SOLUTIONS LIMITED (Постачальник) укладено Договір №AU.DB-1260, згідно з п.п.1.1, Постачальник зобовязується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити в порядку й на умовах, викладених у даному Договорі, непродовольчі промислові товари (холодильники-морозильники, морозильники).

02.11.2016р. між Приватним підприємством Континент 15 (Покупець) та AURORA SOLUTIONS LIMITED (Постачальник) укладено додаткову угоду №122 до договору №AU.DB-1260 від 20.11.2015р., згідно умов якої Приватне підприємство Континент 15 купує у AURORA SOLUTIONS LIMITED непродовольчі промислові товари (холодильники-морозильники, морозильники) на загальну суму 23676,06 євро.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Інвойсу від 09.11.2016р. №4098798/1, на виконання умов №AU.DB-1260 від 20.11.2015р., з урахуванням додаткової угоди від 02.11.2016р. №122, AURORA SOLUTIONS LIMITED поставило на користь Приватного підприємства Континент 15 холодильники-морозильники, морозильники.

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару, та підтвердження митної вартості товару, ПП Континент 15 разом з митною декларацією №500060006/2016/021130 до Одеської митниці ДФС подано міжнародну автомобільну накладну від 09.11.2016р., прейскурант (прас-лист) виробника товару №4098798/1 від 09.11.2016р., рахунок-фактуру (інвойс) від 09.11.2016р. №4098798/001, №4098798/1, пакувальний лист №4098798/001 від 09.11.2016р., зовнішньоекономічний договір (контракт) №AU.DB-1260 від 20.11.2015р., доповнення до зовнішньоекономічного договору №122 від 02.11.2016р., інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 09.11.2016р., декларацію про походження товару №4098798/1 від 09.11.2016р., та інші документи.

В ході проведення перевірки Одеською митницею ДФС наданих Приватним підприємством Континент 15 для підтвердження митної вартості товару, документів фахівцями контролюючого органу, на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, було зобовязано ПП Континент 15 протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

У звязку з чим, з метою підтвердження митної вартості товару Приватним підприємством Континент 15 до Одеської митниці ДФС надано копію митної декларації країни відправлення від 09.11.2016р. МRN: 16ВG003009АА042025.

Судом зясовано, що за результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації №500060006/2016/021130 товару, Одеською митницею ДФС складено ОСОБА_1 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00358 від 09.12.2016р., у якій викладено рішення про відмови в митному оформленні (випуску) товарів.

Не погоджуючись з означеною ОСОБА_1 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00358 від 09.12.2016р., позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання її протиправною та скасування.

Так, на думку суду, оскаржувана позивачем ОСОБА_1 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00358 від 09.12.2016р, винесена контролюючим органом неправомірно, безпідставно та у порушення приписів чинного митного законодавства України, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного Кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного Кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як встановлено судом, та вбачається зі спірної ОСОБА_1 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00358 від 09.12.2016р., відмовляючи Приватному підприємству Континент 15 в митному оформленні (випуску) товарів фахівцями Одеської митниці ДФС зазначено про наявність порушення декларантом вимог ч.6 ст. 54 Митного Кодексу України, котра містить перелік підстав для відмови у митному оформленні товарів.

Між тим, в означеній ОСОБА_1 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00358 від 09.12.2016р. митним органом не конкретизовано з якої саме з окреслених положеннями ч.6 ст.54 Митного Кодексу України підстави декларанту було відмовлено в митному оформленні (випуску) товару.

Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Згідно ст.58 Митного Кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З наведеного слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зокрема, як встановлено судом, та зазначено вище, під час перевірки Одеською митницею ДФС наданих Приватним підприємством Континент 15 для підтвердження митної вартості товару, документів фахівцями контролюючого органу, на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, було зобовязано ПП Континент 15 протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. При цьому, належних обґрунтувань щодо наявності сумніву у правильності визначення Приватним підприємством Континент 15 митної вартості, Одеською митницею ДФС не наведено.

Також, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, з метою здійснення митного оформлення товару Приватним підприємством Континент 15 разом з митною декларацією №500060006/2016/021130 до Одеської митниці ДФС подано міжнародну автомобільну накладну від 09.11.2016р., прейскурант (прас-лист) виробника товару №4098798/1 від 09.11.2016р., рахунок-фактуру (інвойс) від 09.11.2016р. №4098798/001, №4098798/1, пакувальний лист №4098798/001 від 09.11.2016р., зовнішньоекономічний договір (контракт) №AU.DB-1260 від 20.11.2015р., доповнення до зовнішньоекономічного договору №122 від 02.11.2016р., інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 09.11.2016р., декларацію про походження товару №4098798/1 від 09.11.2016р., та інші документи.

Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. Митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки, та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Водночас, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару, та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Між тим, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що імпортований позивачем Приватним підприємством Континент 15 товар придбано, зокрема, у AURORA SOLUTIONS LIMITED за зовнішньоекономічним контрактом №AU.DB-1260 від 20.11.2015р., з урахуванням додаткової угоди від 02.11.2016р. №122, за загальною вартістю 23676,06 Євро, що підтверджується Інвойсом від 09.11.2016р. №4098798/1, митною декларацією №500060006/2016/021130.

Зокрема, судом встановлено, що відповідно до Листа від 28.04.2016р. компанією LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD реалізовано на користь компанії LIEBHERR Export AG, котрою здійснено продаж компанії AURORA SOLUTIONS LIMITED, товар за ціною 22489 євро, та в жодному разі не за ціною 24157 євро.

Між тим, як встановлено судом, та зазначено в Листі від 28.04.2016р., у звязку зі змінами ринкової конюнктури, LEX використовує змішаний розрахунок, що дозволяє LEX продавати визначену продукцію за цінами нижчими, ніж закупочна вартість від LHM, а тому можливо, що показник рахунку-фактури на мито (LEX-Aurora/LEX-Aurora) нижче ніж показник в експортній декларації.

Отже, з урахуванням наведеного, судом зясовано, що Одеською митницею ДФС не доведено те, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною контракту.

Відтак, враховуючи, що Приватним підприємством Континент 15 до Одеської митниці ДФС за вказаним зовнішньоекономічним договором надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних, та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, та суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб.

Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку щодо безпідставності, та неправомірності відмови Одеською митницею ДФС у митному оформленні (випуску) товарів, а відтак наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства Континент 15, та визнання протиправною і скасування ОСОБА_1 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00358 від 09.12.2016 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року у справі за позовом приватного підприємства «Континент 15» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2016/00358 від 09.12.2016 року залишити без змін.

Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код класифікації доходів бюджету 22030101 судовий збір у розмірі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) гривень.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий /ОСОБА_2/

Судді/ОСОБА_3/

/ОСОБА_4/