Постанова № 66219924, 25.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16466/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балась Т.П.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача Найди Т.І.,

представника третьої особи: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Національного банку України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 березня 2017 року по справі за адміністративним позовом Національного банку України до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Союз», ОСОБА_5, про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича від 11.10.2016 ВП № 52407064 про стягнення виконавчого збору та від 09.11.2016 ВП № 52407064 про накладення штрафу.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 березня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також змінити мотиви в частині задоволення позову.

Відповідач та третя особа також подали апеляційні скарги, в яких, вказуючи на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять постанову суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача доводи своєї апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, проти задоволення інших апеляційних скарг заперечувала, в той час, як представник третьої особи проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував, просив задовольнити апеляційні скарги відповідача та третьої особи.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи, при цьому, представником відповідача було надано клопотання про перенесення розгляду справи у зв»язку з його зайнятістю в інших судових процесах, яке судом відхилено з огляду на те, що явка сторін до суду апеляційної інстанції не є обов»язковою, а реалізувати своє бажання на участь у судовому засіданні юридична особа має можливість шляхом направлення іншого представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі виконавчого листа по справі № 826/7833/16, яким зобов»язано Національний банк України здійснити певні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Комерційний банк «Союз» в якості діючої банківської установи, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. винесено постанову від 03.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52407064, якою зобов»язано боржника самостійно виконати вимоги виконавчого документа у строк до семи днів і попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги з нього буде стягнуто виконавчий збір.

У зв»язку з невиконанням вимог виконавчого листа головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. 11.10.2016 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2040 грн., а 09.11.2016 - постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. за невиконання без поважних причин судового рішення.

Вказані постанови держвиконавця є предметом цього позову, оскільки позивач вважає їх протиправними.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вважав, що постанову про стягнення виконавчого збору винесено відповідачем правомірно, в той час, як постанова про накладення штрафу визнана судом такою, що не відповідає вимогам законодавства, тобто, є протиправною, тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції і вважає його помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закон України від 21.04.1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 19 Закону 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення тощо.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 25 Закону № 606 у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

При цьому, статтею 28 Закону №606 визначено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404), пунктами 5-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, прийняття державним виконавцем певного процесуального акту, який має індивідуальний та самостійний характер, підпадає під поняття «виконавча дія».

Слід зазначити, що законодавцем не визначено, що, саме, виконавчі провадження, здійснення яких розпочато до набрання чинності новим Законом «Про виконавче провадження» виконуються до їх завершення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, а, натомість, визначено такий порядок виключно для здійснення окремих самостійних процесуальних дій (виконавчих дій), які розпочаті та не завершені на момент набрання Законом юридичної сили.

При цьому, на погляд судової колегії, суд першої інстанції помилково ототожнив термін «виконавча дія» та «виконавче провадження», дійшовши висновку, що якщо виконавче провадження розпочато під час дії попереднього Закону, то в такому ж порядку воно підлягає завершенню.

Надаючи аналіз вищенаведеним нормам Закону №1404, колегія суддів приходить до висновку, що винесення спірних постанов є в кожному випадку окремою виконавчою дією, які здійснені виконавцем після 05.10.2016 року (набрання чинності новим Законом «Про виконавче провадження»), а тому в обох випадках державний виконавець повинен був керуватись нормами нового Закону.

Так, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2016 року була надіслана на поштову та електронну адреси боржника, а також факсимільним зв'язком. Строк для самостійного виконання рішення суду сплинув 11.10.2016.

Цього ж дня державним виконавцем складено акт про неможливість отримати від боржника інформацію щодо виконання рішення суду та винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2040 грн. відповідно до ст.28 Закону №606, який уже не діяв.

При цьому, статтею 27 Закону №1404 установлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Як наголошувалось вище, нормами статті 28 Закону №606 передбачалось стягнення виконавчого збору незалежно від здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання, водночас, норми Закону №1404 такого положення не містять, отже, стягнення виконавчого збору можливе лише після здійснення державним виконавцем примусових заходів виконання, доказів проведення яких в даному випадку відповідачем суду не надано.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена безпідставно та передчасно. Тому підлягає скасуванню.

Щодо постанови державного виконавця від 09.11.2016 року про накладення штрафу на боржника, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 75 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Національний банк України наголошує, що судове рішення ним не виконано з поважних причин, оскільки можливості відновлення діяльності банків після відкликання у них банківської ліцензії та початку процедури їх ліквідації діючим законодавством не передбачено.

Проте, такі доводи свідчать про незгоду з судовим рішенням, що, в свою чергу, є підставою для його оскарження в апеляційному та касаційному порядку.

Водночас, рішення суду, яке набрало чинності, є обов»язковим до виконання всіма суб»єктами та на всій території України, при цьому, звернення позивача до суду із заявами про роз»яснення постанови суду та про встановлення способу її виконання не визнаються судом в якості поважних причин невиконання судового рішення, а розцінюються як спосіб ухилення від його виконання.

При цьому, суд враховує, що за клопотанням НБУ державним виконавцем проведення виконавчих дій відкладалось з наданням нових строків для виконання, проте, боржник продовжував наголошувати на неможливості виконання судового рішення у зв»язку з законодавчою неврегульованістю цього питання.

Крім того, слід звернути увагу на те, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2016 року у справі № 826/7833/16 відмовлено у задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про роз'яснення рішення суду та про встановлення способу і порядку його виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що державним виконавцем правомірно притягнуто боржника у виконавчому провадженні № 52407064 до відповідальності за невиконання судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз», Національного банку України - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 березня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову Національного банку України.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Тараса Володимировича від 11.10.2016 ВП № 52407064 про стягнення виконавчого збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Постанова в повному обсязі складена 27 квітня 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.