Постанова № 66219857, 26.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/26881/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Тищенко Н.В., за участі позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника відповідача-2 Глущенко О.М., представника відповідача-4 Іосіфової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України у місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві, Печерського РУ ГУ МВС України у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві, третя особа - Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В :

10.12.2015р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який в ході слухання уточнювався (а.с.139) до Головного управління МВС України у місті Києві (надалі - відповідач-1), Головного управління Національної поліції у місті Києві (надалі - відповідач-2), Печерського РУ ГУ МВС України у місті Києві (надалі- відповідач -3), Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві (надалі - відповідач -4), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі по тексту - третя особа -1), про визнання незаконним та скасування наказу ГУ МВС України в місті Києві № 1021о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення його з посади начальника сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку Печерського районного управління; поновлення його на посаді начальника сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу; зобов'язання Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом відповідача1 він незаконно звільнений з посади, оскільки відповідно до чинного на той час законодавства виявив бажання проходити службу в Національній поліції та подав відповідний рапорт.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 р., із застосуванням ч.2 ст.11 КАС України, позвовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо розгляду рапорту ОСОБА_2 від 05.11.2015 року; зобов'язано Головне управління Національної поліції у місті Києві призначити ОСОБА_2 на службу до органів національної поліції у відповідності до п.9 розділу ХІ Закону "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII на підставі рапорту від 05.11.2015 року. В задоволенні решти повних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно ч.1 ст.47 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посаду поліцейських здійснюється посадовими особами органів поліції, отже, суд дійшов висновку про наявність в спірних правовідносинах з боку Головного управління Національної поліції у місті Києві ознак протиправної бездіяльності щодо розгляду рапорту позивача від 05.11.2015 року та призначення його на службу до органів національної поліції у відповідності до п.9 розділу ХІ Закону № 580-VIII.

Позивачем вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Відповідач, Головне управління Національної поліції у м.Києві , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2017р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтвоано тим, що судом першої інстанції зроблено невірний висновок, що органи внутрішніх справ реорганізовано в органи Національної поліції України, внаслідок чого, судом невірно зроблений висновок про необхідність переведення працівників міліції з органів внутрішніх справ на службу в поліцію.

У судовому засіданні представник відповідача Головного управління Національної поліції у м.Києві та представник Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача та позивач заперчувала проти задоволення апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідачів, позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ, згідно наказу Головного управління МВС України у місті Києві №125 о/с від 23.02.2015 року позивача було призначено на посаду начальника сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспорту відділу карного розшуку Печерського РУ ГУ МВС України у місті Києві.

Відповідно до наказу №68 від 30.10.2015 року Печерського РУ ГУ МВС України у місті Києві позивачу на підставі його рапорту було надано чергову відпустку за 2015 рік з 12 жовтня по 12 листопада 2015 року.

Вказане підтверджено трудовою книжкою, послужним списком та відповідним посвідченням(а.с.9, 11, 36)

05.11.2015р. позивач на ім'я начальника Головного управління МВС України в м.Києві склав рапорт про переведення його на рівнозначну посаду на службу до Національної поліції (а.с.56).

06.11.2015 р. наказом Головного управління МВС України у місті Києві №1021 о/с від 06.11.2015 року позивача було звільнено в запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з п.п. "г" (через скорочення штатів) п.64 на виконання пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України „Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.35).

07.12.2015р. позивач отримав трудову книжку (а.с.57).

10.12.2015р. звернувся з даним позовом до суду.

Вищенаведені обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114), Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-ХІІ, який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин і втратив чинність 07.11.2015 р. (далі - Закон № 565-ХІІ), Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (далі - Постанова № 730).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 1 статті 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону №580-VIІI національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до п.1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIІI він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Так, 06.08.2015 Закон №580-VIІI було опубліковано в Голосі України №141-142.

Тобто, позивач був попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону із моменту опублікування закону за три місяці.

Приписами пунктів 9,10,11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

В контексті наведеного слід зазначити, що пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI передбачають вирішення питання щодо подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015 року. Вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Отже, Законом передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

З аналізу вказаних норм слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI.

Згідно п.п. «з» п.64 ) Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації, а згідно із пп. «г» п. 64 того ж Положення № 114 звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Суд першої інстанції частково задовольняючі позовні вимоги зазначив, що відповідачем-1 при звільненні позивача було дотримано всіх умов, визначених розділом ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII, вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу ГУ МВС України в місті Києві № 1021о/с від 06.11.2015 в частині звільнення позивача з посади начальника сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку Печерського районного управління задоволена бути не може. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що із аналізу постанов Кабінету Міністрів України №641 та №730, а також норм законів України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII, «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877 та Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878, фактично відбулося не припинення державою виконання функцій ліквідованого органу, а покладання виконання його функцій на інший новостворений орган, зокрема, в місті Києві функції відповідачів-1 та 3 фактично здійснюються Головним управління Національної поліції у місті Києві. Отже, суд дійшов висновку, що у роботодавця (держави) виник обов'язок щодо працевлаштування працівників відповідачів -1 та 3. Застосовуючи ч.2 ст.11 КАС України, суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо розгляду рапорту ОСОБА_2 від 05.11.2015 року та зобов'язав Головне управління Національної поліції у місті Києві призначити ОСОБА_2 на службу до органів національної поліції у відповідності до п.9 розділу ХІ Закону "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII на підставі рапорту від 05.11.2015 року.

Колегія суддів з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що факт складання та подачі позивачем рапорту від 05.11.2015р. про переведення його до Національної поліції підтверджено належними та допустимими доказами, а саме: рапортом позивача від 05.11.2015р., який знаходиться в матеріалах особової справи позивача (а.с.56).

Крім того, вказане підтвевержено листом начальника Печерського управління ГУНП в м.Києві від 09.02.2016р. (а.с.50) та показаннями свідка ОСОБА_7

Апелантом вказане не спростовано.

Таким чином, позивач, як працівник міліції, виявив бажання проходити службу у Національній поліції і довів своє бажання до керівництва МВС у м.Києві у визначений законодавством спосіб та строк.

Внаслідок вказаного, колегія суддів ввжає, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу ГУ МВС України в місті Києві № 1021о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення його з посади начальника сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку Печерського районного управління, поновлення позивача на посаді начальника сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими і такими що підлягають задовленню, оскільки саме відповідач 1 не вжив заходів щодо належного розгляду рапорту позивача від 05.11.2015р., оскільки відповідач 1 не довів правомірність прийнятого наказу.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги зазначив, що відповідач 2 проявив бездіяльність, проте, колегія суддів ввжає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень це пасивна поведінка, а матеріалами справи підтверджено те, що відповідач 2 не отримував на розгляд рапорт позивача від 05.11.2015р.

Таким чином, рішення суду в частині задоволених позовних вимог до відповідача 2 підлягає скасуванню, оскільки в судовому порядку не встановлено протиправні дії чи рішення з боку вказаного відповідача.

Застосовуючи положення ч.1 та ч.2 ст.195 КАС України, виходячі за межи доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що є обгрунтованиим і такими що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу, проте з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, а не з Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві.

Довідкою Печерського районного управління ГУ МВС України в м.Києві від 20.10.2016р. підтверджено розмір середньоденного заробтку позивача у розмірі 191грн.18коп.

Між сторонами не виникла спору з приводу розміру середньоденного заробітку позивача.

Виходчі з кількості робочих днів 364, грошове забезпечення за час вимуеного прогулу становить 69589грн.52коп.

Крім того, колегія суддів ввжає занеобхідним застосовуючи положення ст.11 КАС України зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві розглянути рапорт поданий 05.11.2015 року ОСОБА_2 про переведення до Національної поліції та зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві розглянути кандидатуру ОСОБА_2 у відповідності до порядку, передбаченого розділом VI та пунктом 9 Розділу XI Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч. 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів ввжає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування, та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлено 27.04.2017 р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 р., задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України у місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві, Печерського РУ ГУ МВС України у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві, третя особа - Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління МВС України у місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві, Печерського РУ ГУ МВС України у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві, третя особа - Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві № 1021 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади начальника сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку Печерського районного управління.

Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві з 06.11.2015 року.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 69 589 грн. 52 коп. (шістдесят дев`ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев`ять грн. 52 коп.)

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві розглянути рапорт поданий 05.11.2015 року ОСОБА_2 про переведення до Національної поліції.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві розглянути кандидатуру ОСОБА_2 у відповідності до порядку, передбаченого розділом VI та пунктом 9 Розділу XI Закону України «Про Національну поліцію».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді на посаді начальника сектору розкриття незаконних заволодінь автотранспортом відділу карного розшуку Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві з 06.11.2015 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.