Постанова № 66219251, 24.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2017 року 11:35 № 826/11267/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Елітмедіка» доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2016 До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітмедіка» (далі також - позивач або ТОВ «Елітмедіка») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2016 № 0012381404 та № 0012391404.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Елітмедіка» не порушувало вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 та пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства в частині підтвердження права на податковий кредит та формування витрат підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Атлантис Інвест».

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на законності та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту здійснення нереальних господарських операцій з ТОВ «Атлантис Інвест» (отримання товару оформлювалось лише документально без наявності у ТОВ «Атлантис Інвест» необхідних ресурсів), що позбавляє позивача права на формування податкового кредиту та витрат підприємства по таким операціям.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх позиції, судом встановлено наступне.

Відповідачем проведена відносно позивача документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з постачальником ТОВ «Атлантис Інвест» (код 39647560) за період з 01.11.2015 по 30.11.2015, за результатом якої складений акт від 24.06.2016 № 150/26-15-14-04-05/33832018 (далі також - Акт), яким зафіксовані порушення податкового законодавства:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 484 157,00 грн. за 2015 рік;

пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2015 року на загальну суму 188 283,00 грн.

У порядку пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України, позивачем подавалися заперечення до акту перевірки, які не були прийняті відповідачем до уваги.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими Актом, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 14.07.2016:

№ 0012381404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 484 157,00 грн.;

№ 0012391404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 188 283,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 47 071,00 грн.

Підставою для прийняття зазначених спірних актів індивідуальної дії, став висновок податкового органу про нереальний характер операцій позивача з ТОВ «Атлантис Інвест», сформований виходячи з наступного.

Під час здійснення перевірки встановлено, що ТОВ «Елітмедіка» (покупець) із ТОВ «Атлантис Інвест» (постачальник) укладено договір поставки від 02.11.2015 № 021115-01, за умовами якого, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця у зумовлені строки товари (товари медичного призначення), а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору.

Кількість товару, що передається покупцю за цим договором, визначається загальною сумою кількості окремих партій товару, що буде поставлена покупцю впродовж терміну дії цього договору. Асортимент (номенклатура) товару, а також ціна на одиницю товару, що визначається в прайс-листах (специфікації), рахунках та видаткових накладних до цього договору, є звичайною.

Прийняття товару за кількістю здійснюється покупцем в момент передачі йому постачальником цього товару. Товар вважається прийнятим по кількості після підписання Покупцем накладної на відпуск йому цієї конкретної партії товару. Моментом поставки вважається підписання покупцем накладної на товар, що свідчить про перехід права власності на товар до покупця.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Атлантис Інвест» оформлені видаткові та податкові накладні на загальну суму 2 878 045,66 грн. (у т.ч. ПДВ - 188 283,38 грн.), оплата яких підтверджується банківською випискою на вказану суму.

В той же час, ТОВ «Елітмедіка» до перевірки не надані сертифікати якості (відповідності, походження) на товар придбаний у ТОВ «Атлантис Інвест», довіреності на право прийому товару, згідно вищезазначеному договору поставки. Тобто не виконані умови вищезазначеного договору поставки щодо сдачі-приймання товару.

Крім того, в ході аналізу податкової інформації Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 28.01.2016 № 15/11-23-22-01/39647560 встановлено, що на підприємстві працювала у штаті - 1 особа; інформація щодо наявності основних засобів відсутня; свідоцтво ПДВ №200214823 від 01.05.2015 анульовано 04.08.2015; остання податкова звітність з податку на додану вартість подана за період квітень 2015 року. У ході аналізу за період листопад 2015 року, встановлено, що ТОВ «Атлантис Інвест» придбано у постачальників ряд товарів (послуг) із номенклатурою, проте, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних відсутній товар, що був реалізований на ТОВ «Елітмедіка». Крім цього відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, виробництва, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ «Атлантис Інвест».

Також, відповідно до баз даних ДФС ІС «Податковий блок» та «Єдиного реєстру податкових накладних» у ТОВ «Атлантис Інвест» відсутнє придбання товару (голок атравматичних з ниткою - ЛАВСАН (поліефір) з покриттям плетений, ниток синтетичних хірургічних шовних, що не розсмоктуються, ЛАВСАН (поліефір) плетений), а отже джерело походження даного товару не встановлено.

Отже, контролюючим органом під час здійснення перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасника поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентом, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Фактично ТОВ «Елітмедіка» було проведено господарські операції з контрагентом шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідним позовом про їх скасування.

Дослідивши та надавши оцінку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у відкритому судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, наявним у матеріалах справи письмовим доказам та поясненням представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (надалі - Кодекс, в даному випадку у редакції, що діяла на момент прийняття спірних рішень).

Згідно підпунктів 21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Кодексу, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2. статті 44 Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту та підстави його виникнення закріплено статтею 198 Кодексу.

За правилами підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2. статті 198 Кодексу).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (підпункт «а» пункт 198.3. статті 198 Кодексу).

При цьому, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3. статті 198 Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 Кодексу).

При цьому, слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином первинні документи є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту та витрат підприємства.

Між тим, наявність податкових накладних та інших первинних документів є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат підприємства, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит.

В ході судового розгляду даної справи, судом були досліджені та оцінені надані позивачем первинні документи (договір поставки, видаткові накладні та податкові накладні) та інші документи - сертифікати якості товару, на підтвердження реальності його господарських операцій з ТОВ «Атлантис Інвест», в результаті чого судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Також, судом взяті уваги пояснення директора ТОВ «Елітмедіка» Адамюка О.М., головного бухгалтера ТОВ «Елітмедіка» Марковець І.О. та директора ТОВ «Атлантис Інвест» Данилова О.В., як підписантів первинних документів, які зазначили про реальність вчиненої ним господарської операції поставки. При цьому, директор ТОВ «Атлантис Інвест» Данилова О.В. зауважила, що від податкового органу будь-яких запитів щодо взаємовідносин з позивачем не надходило.

В той же час, в Акті, відповідачем не наведено вичерпного переліку розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та їх фактичним змістом. Зазначені в Акті обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

За результатом судового розгляду, суд дійшов висновку, що, фактично, відповідачем без надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Атлантис Інвест», в основу висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, покладена інформація інших податкових органів відносно контрагента та баз даних, достовірність якої не доведена у встановленому законом порядку.

З огляду на зазначене, суд критично сприймає висновки відповідача, сформовані на підставі інформації баз даних ДФС ІС «Податковий блок» та «Єдиного реєстру податкових накладних», оскільки співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах ДПІ до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

Аналогічна правова позиція підтверджується численною судовою практикою, зокрема, постановами Вищого адміністративного суду України від 20.09.2012 № К9991/574/12, № К 9991/5991/11, № 9991/24891/11.

Отже, всупереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність господарських операцій з контрагентом, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

Слід також зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності/нереальності тих чи інших господарських операцій платника податку, або права визнавати недійсними вчинені ним правочини.

Також, суд притримується позиції, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість чи суму витрат по взаємовідносинам з постачальником, який був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, на виконання вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарської операції (поставки) між позивачем та контрагентом, за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Окрім наведеного, суд також не залишає поза увагою, що за правилами статті 16, пункту 36.1., пункту 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 44.1. статті 44, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49 Кодексу, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту та витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа «Булвес АД» проти Болгарії) констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товарів/робіт/послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та формуванні витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 № К/800/9087/13).

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень від 14.07.2016 № 0012381404 та № 0012391404 та, відповідно, про наявність підстав для їх скасування.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, оцінюючи спірні рішення відповідача, суд виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітмедіка» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.07.2016 року № 0012381404 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 484157,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016 року № 0012391404 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 188283,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 47071,00 грн.

Судові витрати в сумі 10792,66 грн. присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітмедіка» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій