Постанова № 66217478, 23.03.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 р. Справа № 804/2582/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2 за участю сторін: позивача відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4І розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 Тьюб» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.11.2015 р.,-

встановив:

06 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 Тьюб» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить скасувати як таке, що не відповідає чинному законодавству України, податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України № НОМЕР_1 від 25.11.2015 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2015 року у розмірі 511 173 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 255 586,5 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем вимог законодавства у звязку із застосуванням ним нульової ставки оподаткування операцій з вивезення товарів власного виробництва за межі митної території України в режимі експорту за ціною нижче собівартості, викладених в акті камеральної № 99/28-01-46-35537363 від 09.11.2015 р. Зокрема, позивач стверджує, що податковим органом у спірних правовідносинах необґрунтовано надано перевагу нормам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014 р., тоді як вищу юридичну силу мають положення статей 195, 206 ПК України. Зазначена позиція відповідача призвела до неправомірного висновку податкового органу про заниження позивачем бази оподаткування ПДВ за ставкою 20% на суму, розраховану виходячи з перевищення собівартості продукції над її фактичною ціною при здійсненні операцій з вивезення за межі митної території України, та донарахування позивачу грошових зобовязань та штрафних санкцій (а.с. 3-8).

В судовому засіданні 23.03.2017 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обґрунтованість висновків акту камеральної перевірки податкової звітності ТОВ «ОСОБА_5 Тьюб» з податку на додану вартість за вересень 2015 року № 99/28-01-46-35537363 від 09.11.2015 р., згідно яких, податковим органом встановлено, що позивачем у вересні 2015 року задекларовані операції з вивезення товарів власного виробництва за межі митної території України за ціною нижче собівартості на суму 2 555 866 грн. Зазначене призвело до порушення абз. «б» п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у вересні 2015 року на 511 173 грн. Мотивуючи такі висновки, відповідач зазначив, що у разі здійснення операцій з експорту самостійно виготовлених товарів за ціною нижче ціни собівартості, різниця між договірною вартістю експортованих товарів та їх собівартістю оподатковується за ставкою 20 відсотків (а.с. 61-68).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 Тьюб» перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України (а.с.57-61).

Посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ТОВ «ОСОБА_5 Тьюб» у декларації з ПДВ за вересень 2015 р. щодо сум бюджетного відшкодування, висновки якої оформлено актом № 99/28-01-46-35537363 від 09.11.2015 р.

За висновками вказаного акту, податковим органом встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, ст. 194, п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України в частині заниження бази оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20% на суму, розраховану виходячи з перевищення собівартості над фактичною ціною при здійсненні операцій з вивезення товарів за межі митної території України (2 555 866 грн.), що призвело до порушення абз. «б» п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у вересні 2015 року в розмірі 511 173 грн. (а.с. 11-13).

За результатами перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.11.2015 р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2015 року у розмірі 511 173 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 255 586,5 грн. (а.с. 10).

Не погодившись з висновками вказаного акту та податковим повідомленням-рішенням, позивач звертався до СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС України - із запереченнями на акт перевірки, а також до Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального ГУ ДФС України та Державної фіскальної служби України - із скаргами на податкове повідомлення-рішення, проте, за результатами розгляду його заперечень (лист від 20.11.2015 р. за вих. № 14019/10/28-01-46-40) та скарг (листи №1889/10/28-10-10-4-33 від 28.01.2016 р., №887/6/99-99-10-01-04-25 від 20.04.2016 р.) позивачу відмовлено у задоволенні його вимог (а.с. 15-26).

Не погодившись з такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору по цій адміністративній справі, зокрема, є законність податкового повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України № НОМЕР_1 від 25.11.2015 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2015 року у розмірі 511 173 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 255 586,5 грн.

При цьому, висновки акту камеральної перевірки № 99/28-01-46-35537363 від 09.11.2015 р., на підставі яких податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються на висновках відповідача про заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20% на суму, розраховану виходячи з перевищення собівартості продукції над фактичною ціною при здійсненні операцій з вивезення товарів за межі митної території України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 19.10.2015 року до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року № НОМЕР_2, в якій задекларовано операції з вивезення товарів за межі митної території України в розмірі 172 659 724 грн., з яких з перевищенням собівартості над фактичною ціною на 2 555 866 грн.

Так, у вересні 2015 року ТОВ «ОСОБА_5 Тьюб» здійснено експорт продукції власного виробництва (труби сталеві безшовні гарячедеформовані, гарячекатані та ін.). Митне оформлення товару підтверджено відповідними експортними деклараціями.

З акту перевірки вбачається, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2015 року згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що позивач, здійснюючи у спірному періоді експортні операції з продажу продукції власного виробництва за ціною нижче собівартості, не оподатковував різницю між договірною вартістю експортованих товарів та їх собівартістю за ставкою 20%, безпідставно застосовуючи до цих операцій нульову ставку оподаткування. Загальний обсяг операцій з експорту товарів за ціною нижче ціни собівартості у спірному періоді складає 2 555 866 грн.

Мотивуючи висновки про необхідність оподаткування цих операцій податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків, податковий орган в акті перевірки посилається на положення п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014 р., яким передбачено необхідність складення двох податкових накладних: однієї - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншої - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/собівартості/балансової (залишкової) вартості/звичайної ціни над фактичною ціною - у випадку здійснення контрольованих операцій, в яких ціна придбання / собівартість / балансова (залишкова) вартість/ звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання - не впливає на обсяг податкового обовязку платника за експортною операцією.

Також, у своїх запереченнях проти позову відповідач посилається на лист Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27.11.2015 р. № 26089/10/28-10-06-11 «Щодо оформлення та оподаткування експортних операцій», яким зазначається, що оскільки обсяг операцій, розрахований виходячи з перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів над фактичною ціною їх постачання не формує вартості експортованого товару, нульова ставка до такого обсягу не застосовується (а.с. 74).

Аналізуючи податкове законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 2 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Водночас, наведена норма не передбачає такої окремої складової бази оподаткування податком на додану вартість, як «перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів над фактичною ціною постачання (експорту)».

Отже, у вказаній нормі правило, що «база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості», застосовується для розрахунку бази оподаткування усієї операції без її поділу на окремі частини.

Враховуючи, що база оподаткування податком на додану вартість є вартісною характеристикою усієї операції, яка статтею 185 Податкового кодексу України визнана об'єктом оподаткування, виключається можливість виникнення декількох баз оподаткування за однією операцією (зокрема, за операцією з вивезення товарів за межі митної території України).

До бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка податку на додану вартість, яка визначається в залежності від виду господарської операції. Зокрема, для оподаткування операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовується нульова ставка податку (підпункт «а» підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України) незалежно від співвідношення собівартості реалізованого товару та фактичної ціни його реалізації.

Правила складення податкової звітності з податку на додану вартість, передбачені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014 р., не змінюють передбачений Податковим кодексом України порядок визначення бази оподаткування та ставку податку на додану вартість, яка застосовується до цих операцій.

Відповідно, передбачена пунктом 20 цього Порядку вимога щодо складення двох податкових накладних: однієї - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншої - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/собівартості/балансової (залишкової) вартості/звичайної ціни над фактичною ціною - у випадку здійснення контрольованих операцій, в яких ціна придбання/собівартість/балансова (залишкова) вартість/звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, не впливає на обсяг податкового обов'язку платника податків за експортною операцією.

Аналогічна правова позиція з цього питання висловлена Вищим адміністративним судом України в постанові від 22.03.2016 року у справі № К/800/48575/15 (номер судового рішення в ЄДРСР № 56094751).

Щодо посилань відповідача на лист Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників «Щодо оформлення та оподаткування експортних операцій» від 27.11.2015 р. № 26089/10/28-10-06-11 (а.с. 74), суд зазначає, що не може прийняти такі доводи до уваги, оскільки, по-перше, такий лист не є нормативно-правовим актом, по-друге, не може враховуватися, оскільки фактично відкликаний листом ДФС України «Про деякі особливості визначення бази оподаткування ПДВ з 01.01.2015 до 31.12.2015 (включно)» № 40757/7/99-99-15-03-02-17 від 23.12.2016 р. (а.с. 125).

При прийнятті рішення суд також враховує, що правові наслідки реалізації товару на експорт за ціною нижчою, ніж собівартість, мають визначатися з урахуванням доктрини ділової мети, що реалізується у податкових правовідносинах на підставі положень пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу та передбачає обов'язкову наявність у платника податків прагнення отримати економічний ефект за рахунок приросту (збереження) активів при вступі у господарські правовідносини.

У разі встановлення, що ділова мета господарської операції є недобросовісною (зокрема, у випадку збитковості експортної операції з причин реалізації товару нижче собівартості без наявності об'єктивних економічних причин для цього) відповідна операція може бути кваліфікована як така, що вчинена поза межами господарської діяльності. У такому випадку платник втрачає право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі собівартості тих товарів/послуг, які не використані у господарській діяльності, що, однак, не збільшує базу оподаткування податку на додану вартість за операцією з експорту цих товарів/послуг.

Для з'ясування обставин щодо дотримання позивачем ділової мети при здійсненні продажу продукції власного виробництва на експорт у спірному періоді за ціною нижче собівартості, судом було зобовязано сторонни надати відповідні пояснення та документи.

Позивачем на вимогу суду надані письмові пояснення від 23.03.2017 р., а також звіт про фінансові результати діяльності ТОВ «ОСОБА_5 Тьюб» за січень-вересень 2015 року, в яких, з посиланням на конкретні показники господарської діяльності підприємства у зазначеий період (яким охоплюється і вересень 2015 року), позивач робить висновок про досягення підприємством ділової мети з огляду на приріст активів за результатами господарських операцій у 2015 році (а.с. 117-124).

Зазначені обставини відповідачем не спростовано, оскільки під час проведення перевірки обставини дотримання платником податків ділової мети при здійсненні спірних операцій не досліджувалися, жодних документів на спростування наданих позивачем пояснень відповідачем також не надано.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, судової практики Вищого адміністративного суду України, та беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_5 Тьюб" - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС України № НОМЕР_1 від 25.11.2015 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 30 березня 2017 року

Суддя ОСОБА_1