Постанова № 66217192, 14.12.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9646/16-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року місто Київ

Подільський районний суд м.Києва у складі:

головуючого - суддіЛаріонової Н.М.,

при секретарі Калашніковій Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (надалі ЦОУ ГУ ПФУ в м.Києві) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до районного суду з позовом до ЦОУ ГУ ПФУ в м.Києві, в якому просить визнати дії відповідача щодо відмови у поновлені виплати пенсії неправомірними; зобов'язати відповідача відновити з 1 червня 2015 року виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; провести індексацію втрачених доходів, у зв'язку з затримкою та не виплатою пенсій з 1 червня 2015 року з вини відповідача, на час набрання рішенням суду законної сили.

Свої вимоги мотивував тим, що позивач є інвалід III групи, загального захворювання, працює в Головному управлінні статистики у м.Києві на посаді головного спеціаліста-економіста відділу публікаційної та інформаційно-аналітичної роботи управління поширення та комунікацій до 01.04.2015 року отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року пенсійні виплати були призупиненні, оскільки працювала позивач на посаді, яка давала право на призначення спеціальної пенсії, передбаченої Законом України «Про державну службу». На період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року також було призупинено виплату пенсій працюючим на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів". Вважає що такі дії є дискримінаційними по відношенню до позивача. 21.06.2016 року позивач звернулася до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою щодо поновлення пенсійних виплат, однак листом від 06.07.2016 р. їй було відмовлено. Вважає такі дії відповідача протиправними, в зв'язку з чим просить до зобов'язання поновлення виплати пенсіїї.

В судове засідання позивач не з*явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, через канцелярію суду подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позов підтримала в повному обсязі та просила йогоза довольнити. Подала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що в липні 2015р. зверталась з письмовою заявою до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва, але відповідь на зазначене звернення до цього часу не отримала. Вважає, що вимоги законодавства, на які посилається відповідач, зупинивши їй виплату пенсії, на неї не поширюються. Стверджує, що з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати їй вказаної пенсії по інвалідності відсутні.

Представник відповідача в судове засідання не з*вилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечувала проти задоволення позову та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, подавши письмові заперечення, мотивуючи таким. Позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідностіз 28.04.2013відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Працює на посаді, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". На підставі ст. 100 КАС України, управління просить залишити без розгляду позов гр.ОСОБА_1 з 01.06.2015, як такий, що поданий після закінчення строків звернення до суду, так як 21.06.2016 позивачка звернулась до управління щодо поновлення виплати пенсії і отримала відповідь 06.07.2016.Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до Закону України України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII - поновлюється.01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII. У прикінцевих та перехідних положення зазначеного Закону, вказано, що Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратив чинність крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ Закону, норма якої діє тільки при призначенні пенсії. Враховуючи вищевикладене, для поновлення виплати пенсії підстав немає.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 9 цього Кодексу, зокрема визначено, що суд при вирішенні справи керується і принципом законності. Частиною 4 цієї статті, зокрема відзначається принцип ієрархічності нормативно-правових актів. Так, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародного договору чи іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, що має вищу правову силу.

Відповідно до вимог ст.19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено перелік обставин, які підлягають перевірці з боку суду у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судом установлено, що позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримувала пенсію по інвалідності з 28.04.2013 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до 01.04.2015 р.

Працює на посаді головного спеціаліста-економіста відділу публікаційної та інформаційно-аналітичної роботи управління поширення та комунікацій, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Позивач є інвалідом 3 групи довічно.

21 червня 2016 року позивач звернулася до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою щодо поновлення пенсійних виплат.

06 липня 2016 року Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві, позивачу була надана відповідь за вих.№471/І-369, про відмову в заяві щодо поновлення пенсійних виплат, оскільки позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно де Закону України «Про державну службу», то в періоди з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року та з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року пенсія призначена згідно з Законом №1058 - не виплачується.

Відповідно до Закону України України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII тимчасово у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/ щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України","Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується. У період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2016 року пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів 1 та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту І статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів " від 24.12.2015 № 911-VIII подовжено період з 1 січня 2016 по 31 грудня 2016 року.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами в редакції Законів №213-VІІІ від 02.03.2016, № 911- VІІІ від 24.12.2015) Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій,осіб,на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Аналізуючи викладене, є всі підстави вважати, що після звільнення позивача з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VІІІ у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій та статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII. У прикінцевих та перехідних положення зазначеного Закону, вказано, що Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратив чинність крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ Закону, норма якої діє тільки при призначенні пенсії.

До того ж, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави (пункт 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011).

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року N 3-рп/2012).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача, що полягали у відмові ОСОБА_1 щодо відновлення їх виплати пенсії як інваліду 3 групи.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позовні вимоги в цій частині не засновані на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що у позивача право на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів виникло з 01.06.2015 року (крім того позивач мотивуючи свій позов, також зазначає, що виплата їй пенсії була припинена 01.06.2015 р.), і тільки 21.06.2016 р. позивач звернулась до відповідача щодо поновлення виплати пенсії, на що 06.07.2016 р. отримала відповідь, а до суду звернулась 02.08.2016 р., тому суд вважає, що позивачем пропущений встановлений законом строк щодо вимог за період до 02.02.2016 р.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі має кожен, чиї права та свободи було порушено.

З урахуванням того, що суд прийшов до висновку про відсутність порушень в діях відповідача щодо прав позивача, тому суд вважає необхідним відмовити по суті в позовних вимог ОСОБА_1 щодо відновлення їй виплати пенсії з 01.06.2015 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Оскільки вимоги про індексацію пенсії є похідними від позовних вимог про зобов'язання виплати пенсії, тому в цій частині позовних вимог також слід відмовити, оскільки судом відмовлено в задоволенні вимог первісних вимог.

Судових витрат у справі не має, оскільки ухвалою від 01.09.2016 р. при відкритті провадження у справі позивач був звільнений від сплати судового збору за клопотанням останнього.

На підставі викладеного, ст.ст.3, 19, 22, 55 Конституції України, Закону України України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів " від 24.12.2015 № 911-VIII, ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами в редакції Законів №213-VІІІ від 02.03.2016, № 911- VІІІ від 24.12.2015), керуючись ст.ст.2, 7-9, 11, 17-19, 51, 70-71, 94, 99, 158-159, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити взадоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києвіпро визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня отримання копії постанови в повному тексті.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційнускаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщоїї не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. М. Ларіонова