Рішення № 66216063, 26.04.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/836/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 39 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

позивача ОСОБА_6

відповідач ОСОБА_7

представника відповідачів ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ОСОБА_10 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Погибляцької сільської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про визнання заповітів недійсними та визнання права власності на майно,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом до Погибляцької сільської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про визнання заповітів недійсними та визнання права власності на майно, мотивуючи свої вимоги тим, що 02.08.2015 року померла його дружина ОСОБА_12 Після смерті залишилось спадкове майно, яке складалося з двох земельних ділянок. 04.12.2015 року позивач звернувся до Лисянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини.

У нотаріуса ОСОБА_11 дізнався, що його покійна дружина склала два заповіти на імя ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Позивач стверджує, що заповіти від 16.09.2014 року є недійсними та суперечать волі дружини, оскільки на час складання заповіту ОСОБА_12 була у тяжкому стані та перенесла інсульт.

ОСОБА_11 просив суд просив визнати недійсним заповіт на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які посвідчені в 2014 році секретарем Погибляцької сільської ради та визнати право власності за заповітом на нерухоме майно за позивачем.

08.04.2016 року позивач ОСОБА_11 помер. Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2017 року було залучено до участі у справі у якості позивача спадкоємця померлого ОСОБА_11 - ОСОБА_6

07.11.2016 року ОСОБА_6 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог та просила суд визнати недійсним заповіт №26 від 16.06.2014 року, посвідчений секретарем Погибляцької сільської ради від ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 та заповіт №27 від 16.06.2014 року посвідчений секретарем Погибляцької сільської ради від ОСОБА_12 на користь ОСОБА_7 Визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку розміром 2,78 га., яка знаходиться на території Погибляцької сільської ради та земельну ділянку розміром 1,378 га., яка знаходиться на території Медвинської сільської ради. Визнати недійсним заповіти №№26,27 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в частині спадкування грошових коштів, які знаходяться на рахунках АТ «Ощадбанк» та визнати право власності за позивачкою. Визнати за ОСОБА_6 право власності на автомобіль ВАЗ 2121 «Нива» за позивачкою та зобовязати ОСОБА_7 повернути їй автомобіль або ж у грошовому еквіваленті рівноцінний автомобіль.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2017 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частку земельної ділянки, що становить площу 1,39 га. від загальної площі 2,78 га. в Погибляцької сільської ради, Лисянського району, Черкаської області. Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частку земельної ділянки, що становить площу 0,689 га. від загальної площі 1,378 га. в Медвинської сільської ради, Богуславського району, Київської області. Визнано за ОСОБА_6 право власності на ВАЗ 2121 «Нива» реєстраційний номер НОМЕР_1.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ОСОБА_7, ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права і просить скасувати рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не повністю ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 до Погибляцької сільської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про визнання заповітів недійсними та визнання права власності на майно, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутні підстави для визнання правочину недійсними. Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, непрацездатні вдова (вдівець) спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обовязкова частка), мав право на обовязкову частку та провів розподіл спадкового майна після смерті ОСОБА_12 а також визнав право власності за позивачкою на спадкове майно після смерті ОСОБА_11, автомобіль «Нива».

Проте колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що 12.06.1975 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було зареєстровано шлюб. 02.08.2015 року померла ОСОБА_12 Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складалося з двох земельних ділянок розміром 2,78 га., яка знаходиться на території Погибляцької сільської ради, Лисянського району, Черкаської області та земельну ділянку розміром 1,378 га., яка знаходиться на території Медвинської сільської ради, Богуславського району, Київської області.

16.09.2014 року померла ОСОБА_12 склала заповіт, яким вона заповіла ОСОБА_9 земельну ділянку площею 2,78 га., яка знаходиться на території Погибляцької сільської ради. Та ОСОБА_7 земельну ділянку площею 1,378 га., яка знаходиться на території Медвинської сільської ради.

04.12.2015 року ОСОБА_11, як спадкоємець першої черги за законом звернувся з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті дружини, ОСОБА_12, де дізнався, що ОСОБА_12 залишила заповіти на імя ОСОБА_7 та ОСОБА_9

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, був пенсіонером, та являвся особою яка має право на обовязкову частку в спадковому майні незалежно від змісту заповіту, та оспорив дані заповіти (правочини), вважаючи що вони були вчинені з недодержанням вимог на нотаріальне посвідчення секретарем сільської ради та особою, яка не розуміла значення своїх дій.

08.04.2016 року позивач ОСОБА_11 помер і у справі у якості позивача була залучена онучка - ОСОБА_6, оскільки за життя покійний склав заповіт в якому заповідав все своє майно, права та обовязки які б могли належати спадкодавцю на час смерті - ОСОБА_6

ОСОБА_6 уточнила позовні вимоги та просила суд визнати недійсним заповіт №26 від 16.06.2014 року, посвідчений секретарем Погибляцької сільської ради від ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 та заповіт №27 від 16.06.2014 року посвідчений секретарем Погибляцької сільської ради від ОСОБА_12 на користь ОСОБА_7 Визнати за нею право власності на земельну ділянку розміром 2,78 га., яка знаходиться на території Погибляцької сільської ради та земельну ділянку розміром 1,378 га., яка знаходиться на території Медвинської сільської ради. Визнати недійсним заповіти №№26,27 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в частині спадкування грошових коштів, які знаходяться на рахунках АТ «Ощадбанк» та визнати право власності за позивачкою. Визнати за ОСОБА_6 право власності на автомобіль ВАЗ 2121 «Нива» за позивачкою та зобовязати ОСОБА_7 повернути їй автомобіль або ж у грошовому еквіваленті рівноцінний автомобіль.

Рішенням Лисянського районного суду від 12 січня 2017 року в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними заповіту №26 від 16.06.2014 року, посвідчений секретарем Погибляцької сільської ради ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 та заповіт №27 від 16.06.2014 року посвідчений секретарем Погибляцької сільської ради ОСОБА_12 на користь ОСОБА_7 відмовлено і рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується та вступило в цій частині в законну силу.

Що стосується позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на частину земельної ділянки розміром 2,78 га., яка знаходиться на території Погибляцької сільської ради та частину земельної ділянки розміром 1,378 га., яка знаходиться на території Медвинської сільської ради, то згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені в ст. ст. 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Згідно зі ст. 1241 ЦК України право на обов'язкову частку в спадщині мають право: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, а саме з свідоцтва про смерть ОСОБА_11, що він помер у віці 69 років.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

В частині 2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» розяснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з п. 3 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ч. 4 ст. 49 Закону N 3425-XII відмова у вчиненні нотаріальної дії за загальним правилом здійснюється в усній формі, а у випадку наявності вимоги особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, - виноситься відповідна постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Такої постанови про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_11 позивачкою не надано.

Ураховуючи те, що ОСОБА_6 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 в порядку та строки, встановлені цивільним законодавством, оскаржувані заповіти не визнані судом недійсними і рішення в цій частині вступило в законну силу, ОСОБА_6 не втратила в такому разі можливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом, а тому не можна погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на частину спірного майна в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог позивачки в частині визнання права на спадкове майно, оскільки ОСОБА_6 не втрачено право отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі.

За таких обставин рішення суду першої інстанції, як ухвалене з порушенням норм матеріального права підлягає до зміни та скасування його в частині визнання за ОСОБА_6 право власності на ? частку земельної ділянки, що становить площу 1,39 га. від загальної площі 2,78 га. в Погибляцької сільської ради, Лисянського району, Черкаської області, визнання за ОСОБА_6 право власності на ? частку земельної ділянки, що становить площу 0,689 га. від загальної площі 1,378 га. в Медвинської сільської ради, Богуславського району, Київської області, визнання за ОСОБА_6 право власності на ВАЗ 2121 «Нива» реєстраційний номер НОМЕР_1 та відмови в цій частині в задоволенні позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги ретельно перевірені судом апеляційної інстанції є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування чи зміни правильного рішення.

Відповідно до статті 88 ЦПК України при задоволенні апеляційної скарги судові витрати, судовий збір за подачу апеляційної скарги, в сумі 1650 гривень підлягає до стягнення з позивачки.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ОСОБА_10 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2017 року задоволити частково, а рішення а рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2017 року змінити, скасувавши його в частині визнання за ОСОБА_6 право власності на земельні ділянки та на автомобіль ВАЗ 2121 «Нива».

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11 право власності на земельні ділянки та на автомобіль ВАЗ 2121 «Нива» відмовити.

Рішення Лисянського районного суду від 12 січня 2017 року в частині відмови ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними заповіту №26 від 16.06.2014 року, посвідчений секретарем Погибляцької сільської ради від ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 та заповіт №27 від 16.06.2014 року посвідчений секретарем Погибляцької сільської ради ОСОБА_12 на користь ОСОБА_7 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_9 судові витрати по справі в загальній сумі 1650 гривень, по 825 гривень на кожного.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення, але може бути оскаржене до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :