Постанова № 66215981, 20.04.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/793/136/17 Справа № 712/107/17-п Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія:ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р. м.Черкаси

Суддя апеляційного суду Черкаської області Єльцов В.О., розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 січня 2017 року якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, непрацюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, дані про ідентифікаційний код фізичну особу неможливо ідентифікувати,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,-

в с т а н о в и в :

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 січня 2017 року визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме в тому, що він 28 жовтня 2016 року о 14.50 год. в м. Черкаси по просп. Хіміків керував автомобілем ЗАЗ Ланос н.з. ВН1926ЕС, з явними ознаками алкогольного спяніння, у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5. ПДР України.

Вказаною постановою на ОСОБА_3 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 10200грн. та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1рік.

Не погодившись з постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 січня 2017 року захисник ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову і закрити провадження у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи і доводи, викладені у скарзі, заслухавши думку апелянта та його захисника про задоволення апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Свій висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП суд першої інстанції мотивував тим, що його вина підтверджується матеріалами а саме : даними протоколу про адміністративне правопорушення серія АП1 №969534 від 18.10.2016 року; поясненнями свідків; рапортом інспектора поліції.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції неможливо погодитись виходячи з наступного.

Надаючи пояснення у судовому засіданні ОСОБА_3 вказав, що 28 жовтня 2016 року приїхавши з чергового рейсу та поставивши автомобіль на стоянку він на власному автомобілі «ЗАЗ Ланос» прослідував до кафе «Капкан» де випив кави та поїхав до власної квартири по вул. Ярославська, 8, у м. Черкаси. Зайшовши до квартири він пообідав та випив чарку горілки.

Після цього приблизно через 30хв. до нього у двері постукали працівники поліції та запропонували йому спуститись до автомобіля, де йому повідомили про те, що є свідок який бачив, що він керував автомобілем у стані алкогольного спяніння та почали складати іносно нього протокол про адміністративне правопорушення.

Вказує, що постанова суду першої інстанції є протиправною та такою, що ухвалена за відсутності беззаперечних доказів, які б свідчили про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Для кваліфікації вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, потрібні певні умови, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

Разом з тим в діях ОСОБА_3 не було складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки відсутня ознака - керування транспортним засобом особою, тобто вчинення поїздки у відповідному напрямку на автомобілі.

З наданих в судовому пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що вони 28 жовтня 2016 року фактично бачили як ОСОБА_3 вийшов з кафе «Капкан» сів за кермо автомобіля та поїхав.

З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що він зустрів ОСОБА_3 у дворі, привітав його з святом Дня автомобілістів, при цьому ОСОБА_3 перебував в тверезому стані, будь-яких ознак алкогольного спяніння не було. Після цього, через 30 хв., до його квартири прийшли працівники поліції і запитали де живе ОСОБА_3.

ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції пояснив, що він спиртні напої не вживав, а працівники поліції прийшли до нього до дому та почали вимагати щоб він пройшов огляд на стан алкогольного спяніння, так як вважали, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного спяніння. Оскільки він автомобілем не керував, ніхто його не зупиняв під час керування транспортним засобом, тому він й відмовився виконувати вказівки працівників поліції.

Детальний аналіз вищенаведених доказів в суді апеляційної інстанції вказує, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про достатність доказів, що вказують на наявність події інкримінованого ОСОБА_3 адміністративного правопорушення.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, для обґрунтованого притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в контексті обставин цієї справи необхідно встановити дві обовязкові обставини: 1) факт керування особою транспортним засобом; 2) факт перебування особою в стані алкогольного чи іншого спяніння під час керування транспортним засобом.

Оскільки факт керування транспортним засобом обвинуваченим категорично заперечується, й нічим іншим, крім змісту самого протоколу про адміністративне правопорушення цей факт не підтверджується, суд апеляційної інстанції, виходячи з принципу презумпції невинуватості, не може погодитися з тим, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 є обґрунтованим.

Оскільки керування особою транспортним засобом є обовязковою складовою обєктивної сторони правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановити наявність цього елементу складу правопорушення, а, отже, й складу самого правопорушення, неможливо.

Тому, враховуючи викладене вище та керуючись ст. 247, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 січня 2017 року відносно ОСОБА_3 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, ухвалити нову, якою закрити провадження у справі за відсутністю події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя В. О. Єльцов