Рішення № 66214610, 26.04.2017, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/208/17

2/530/268/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

26.04.2017 року м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Дем'янченка С.М. при секретарі Тараненко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай), -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай).

З позову ОСОБА_1 вбачається, що він з 31.06.1978 року розпочав свою трудову діяльність в колгоспі ім. Чапаєва різноробочим та був прийнятий в члени даного колгоспу. 25.06.1981 року звільнений з роботи за власним бажанням. 25.04.1988 року прийнятий в колгосп ім. Чапаєва на посаду будівельника. 01.02.1996 року звільнений з посади будівельника згідно рішення загальних зборів та виключений з членів КСП ім. Чапаєва. 23.01.2017 року позивач звернувся до відділу Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області та Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про те, чи виготовлявся на його ім'я сертифікат на право на земельну частку пай в КСП ім. Чапаєва та чи було включено його до списку громадян членів КСП ім. Чапаєва. Відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області та Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області листом повідомили, що державний акт на право колективної власності на землю КСП ім. Чапаєва, серія НОМЕР_1 виданий 20.11.1995 року. Відповідно до рішення четвертої сесії двадцять другого скликання Великопавлівської сільської ради народних депутатів від 08.06.1995 року. На його ім'я сертифікат на право на земельну частку пай в КСП ім. Чапаєва не виготовлявся. Позивач зазначає, що на момент передачі землі у колективну власність він являвся членом КСП ім. Чапаєва, села Велика Павлівка Зіньківського району Полтавської області. У січні 2017 року від юриста ОСОБА_1. дізнався, що особи які на час отримання колгоспом державного акту на право колективної власності на землю, були членами колгоспу, мають право на земельну частку пай. Строк звернення до суду пропущений з поважних причин, оскільки позивач дізнався про порушення свого права лише у січні 2017 року. Враховуючи вищевикладене позивач просить суд визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку на внесення позовної заяви поважною та поновити пропущений строк на її внесення та визнати за ним право на земельну частку(пай) як члену колгоспу "ім. Чапаєва" с. Велика Павлівка Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 22.03.2017 року залучено по справі в якості третьої особи відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області( а.с.32).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_3 підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області у судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за відсутності представника, заперечень проти позову не надав, представник Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області в судове засідання не з'явився, але направив суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника, послався на розсуд суду, третя особа представник відділу Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника за довіреністю ОСОБА_3, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, надані особами, що беруть участь у справі на засадах змагальності та диспозитивності приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.57 ЦПК).

Відповідно ст.213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено нормою ст.2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в селі Велика Павлівка Зіньківського району Полтавської області ( а.с.4-5). Згідно записів трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 з 31.06.1978 року останній розпочав свою трудову діяльність в колгоспі ім. Чапаєва різноробочим та був членом даного колгоспу. 25.06.1981 року звільнений з роботи за власним бажанням та виключений з членів колгоспу. 25.04.1988 року прийнятий в колгосп ім. Чапаєва на посаду будівельника. 01.02.1996 року звільнений з посади будівельника згідно рішення загальних зборів та виключений з членів КСП ім. Чапаєва, протокол №1 від 01.02.1996 року ( а.с.7-8). З архівної довідки від 26.01.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 працював в колгоспі ім. Чапаєва Зіньківського району Полтавської області з червня місяця 1978 року по червень місяць 1981 року, з квітня місяця 1988 року по лютий місяць 1996 року та мав вихододні. Прийнятий в члени колгоспу в червні 1978 року ( протокол № 16 засідання правління від 31.06.1978 року). Виключений з членів колгоспу в червні місяці 1981 року ( Протокол № 7 засідання правління від 25.06.1981 року). Прийнятий в члени колгоспу 25 червня 1988 року ( протокол № 9 засідання правління колгоспу імені Чапаєва від 30.04.1988 року). Виключений з членів колгоспу 01 лютого 1996 року ( Протокол №1 від 01.02.1996 року загальних зборів колгоспу) ( а.с.9-10). З листа відділу Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку пай в КСП ім. Чапаєва не виготовлявся. Крім цього прізвище позивача відсутнє у списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва, який є додатком до державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Чапаєва, с. Велика Павлівка Зіньківського району Полтавської області серія НОМЕР_1, виданий 20.11.1995 року, відповідно до рішення четвертої сесії двадцять другого скликання Великопавлівської сільської ради народних депутатів від 08.06.1995 року ( а.с.12).

Отже, оскільки на ім'я позивача ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку пай в КСП ім. Чапаєва не виготовлявся, прізвище позивача відсутнє у списку громадян -членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва, який є додатком до державного акту на право колективної власності на землю КСП ім. Чапаєва с. Велика Павлівка Зіньківського району Полтавської області серія НОМЕР_1, виданий 20.11.1995 року, відповідно до рішення четвертої сесії двадцять другого скликання Великопавлівської сільської ради народних депутатів від 08.06.1995 року, дане рішення зборів з 1995 року ОСОБА_1 не оскаржено, хоча останній постійно проживав з 1995 по 1996 рік та був зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.42), а тому, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай).

Що стосується позовних вимог частині визнання причини пропуску встановленого законом процесуального строку на внесення позовної заяви поважною та поновити пропущений строк на її внесення, то суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом у лютому місяці 2017 року, тобто через 22 роки після того, як відбулося розпаювання земель колишнього колгоспу "ім. Чапаєва". Як на причину поважності пропуску строку позивач посилається на те, що про порушення свого права він дізнався безпосередньо від юриста у січні 2017 року, тобто перед зверненням до суду. Яких - небудь поважних причин пропуску строку позивач суду не надав. Доводи позивача про те, що він не знав про не включення його до списку осіб, що мають право на земельну частку ( пай ), спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.71 ЦК Української PCP (в редакції 1963 року), що була чинна на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов.

Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст.76 ЦК УРСР).

Статтею 75 ЦК УРСР передбачено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін по справі.

Згідно із ч.1 ст.80 ЦК Української PCP закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року), правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, повинні регулюватися законодавством, яке діяло на час їх виникнення, а пунктом 6 передбачено застосування його правил про позовну давність до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Встановивши, що обставини, на які посилався позивач як на поважність причин пропуску строку позовної давності, не можуть бути визнані поважними, суд відмовляє у позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Твердження позивача про те, що порушення свого права на одержання земельної частки (паю) при розпаюванні колишнього колгоспу "ім.Чапаєва " позивач дізнався у січні 2017 року, суд оцінює критично з урахуванням у т.ч. наступного.

Під час складання списку членів колгоспу, які мають право на отримання земельної частки (паю), на право колективної власності на землю ОСОБА_1 з 01.02.1996 року був виключений з списку даного підприємства, оскільки звільнений з роботи, а до цього часу з червня місяця 1978 року по червень місяць 1981 року, з квітня місяця 1988 року по лютий місяць 1996 року працював у даному колгоспі та був його членом, йому не могло бути невідомо про те, що його не включено до даного списку, так як під час проведення розпаювання земель колективної власності сільськогосподарських підприємств в масштабах держави проводилось ряд заходів: статті в газетах, телевізійні і радіопередачі, направлені на роз'яснення порядку і мети розпаювання земель, в колективних сільськогосподарських підприємствах проводились загальні збори членів вказаних підприємств, на яких вирішувались питання пов'язані з розпаюванням землі, майна вказаних підприємств, обговорення і затвердження списків членів КСП, які мають право на отримання земельних і майнових паїв, вивішування вказаних списків в приміщеннях сільськогосподарських підприємств, для детального ознайомлення з ними громадян.

Крім цього, суд не вбачає порушення суб'єктивного права, що є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 не звертався з заявою до загальних зборів КСП ім. Чапаєва села Велика Павлівка Зіньківського району Полтавської області про включення його в списки на земельний пай. Отже, звернувшись до суду з позовом лише 16.02.2017 року, позивач пропустив встановлений законом строк позовної давності і доказів поважності поновлення такого строку позивачем не надано, крім цього суд не вбачає порушення суб'єктивного права, що є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту, а тому, вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки відсутні законні підстави для цього.

На підставі викладеного та керуючись ст. 257, 267 ЦК України, Указом Президента України №720/95 від 08 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", ст. 75,76 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року), ст.3, 10, 11, 15, 30, 57- 61,73, 88, 212-223 ЦПК України( в редакції 2003 року), суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити в повному обсязі в зв'язку пропуском строку звернення до суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст виготовлено 26.04.2017 р.

Суддя -