Постанова № 662137, 03.05.2007, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2007 р. Справа № 12/157-07

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів(21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 135А)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореол-техременерго+" (Вінницька обл., м. Вінниця, вул. К.Маркса, 50, ідент.код 32340563)

про стягнення 2100 грн

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Геєчко Т.А.

Представники :

позивача : Мазуренко А.Ф.- за дорученням

відповідача : Шиндіна Л.М.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення 2100 грн. штрафних санкцій за нестворення 1-го робочого місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Представник позивача в судовому засіданні 03.05.07р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ореол-Техременерго+" забезпечило норматив робочих місць для інвалідів (на Товаристві з 08.01.04р. по даний час працює інвалід Гулькін Микола Йосипович).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів (п. 5. Положення).

Статтею 20 Закону України від 21.03.1991 р. № 875-ХП “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (у редакції, що діяла станом на 2005р.) встановлено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують з отриманого прибутку відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно звіту відповідача № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2005 році на підприємстві працювало 8 осіб, норматив робочих місць для інвалідів, відповідно, становив 1 робоче місце.

Представник відповідача, зазначив що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ореол-Техременерго+" забезпечило норматив щодо працевлаштування інвалідів. Зокрема на підприємстві у 2005р. працював інвалід гр. Гулькін М.Й. Факт працевлаштування товариством у 2005 році 1-го інваліда стверджується наданими відповідачем копіями посвідчення інваліда № 141226, заяви про прийняття на роботу від 08.01.04р., трудової книжки гр. Гулькіна М.Й., наказу про прийняття на роботу № 6-к від 08.01.04р., видаткових касових ордерів та платіжних відомостей на видачу заробітної плати, іншими матеріалами справи.

Наведене та подані відповідачем докази щодо працевлаштування інваліда на підприємстві спростовують доводи позивача щодо недотримання відповідачем встановленого нормативу робочих місць для інвалідів.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись розділом VII, ст.ст. 7, 71, 86, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінченя строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кожухар М.С.

Повний текст постанови складено 07.05.07р.