Постанова № 6621324, 25.09.2009, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №2-а-4842/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2009 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Потоцької Н.В.

при секретарі Заліській Л.В.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) Батрак Н.М.

представника відповідача(за довіреністю) Шевченко В.Є.

Шостак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тедес» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування повідомлення рішення за №000122301/0 від 22.01.2009р. суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом мотивуючи тим, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси товариства з обмеженою відповідальністю «Тедес» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.10.2007р. по 30.09.2008р. складений акт від 23 грудня 2008р. за №2904/239/23-02/25047623, який став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №000122301/0 від 22.01.2009р.

Вказаним повідомленням-рішенням позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 60188,00 гривень, у т.ч. за основним платежем - 48322 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 11866 грн. за неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат вартості отриманих ним транспортних послуг (п. 3.1.2. Акту перевірки, арк. 8-10), внаслідок чого в п. 4 акту перевірки встановлено «заниження» податку на прибуток на загальну суму 48322 грн.

Вказаний висновок відповідача обґрунтований в акті перевірки тим, що вартість фактично отриманих позивачем транспортних послуг віднесена ним до валових витрат «при відсутності товарно-транспортних накладних».

Позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято повідомлення-рішення №000122301/0 від 22.01.2009р., суперечать закону, оскільки встановлюють додаткові обмеження щодо віднесення витрат підприємства до складу валових витрат, мотивуючи тим, що відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі і повністю скасувати повідомлення-рішення за №000122301/0 від 22.01.2009 р.

Представник відповідача надав до суду заперечення на адміністративний позов (а/с-190-191) у яких просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі обґрунтовуючи тим, що в перевіреному періоді ТОВ «Тедес» були складені наступні договори:

1. 1) договір № 10 від 12.12.2007р. про надання послуг по перевезенню вантажу із ТОВ «ПП ОСОБА_1.» код ЄДРПОУ 30628775;

2. 2) договір б/н від 01.01.2008р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом із ЗАТ «Чорноморська транспортна компанія» код ЄДРПОУ 34221158;

3. 3) договір б/н від 07.08.2008р. про надання послуг по перевезенню вантажів із ПП «Транском» код ЄДРПОУ 31648258.

На підставі зазначених договорів ТОВ «Тедес» були придбані транспортні послуги згідно актів виконаних робіт.

Будь-яка господарська операція підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, згідно яким ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями) на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

При перевезенні вантажів автомобільним транспортом обовязковим є оформлення товарно-транспортної накладної, яка додається до подорожнього листа.

ТТН є основним первинним документом, на підставі якого відбувається списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського, обліку.

Взаємовідносини між перевізником та замовником має бути закріплено в типовому договорі автоперевезення. Договір складається в письмовій формі. У ньому необхідно зазначити термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи з видачі та прийняття вантажу, забезпечення збереження вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо), вартість перевезень і порядок розрахунків.

Облік, приймання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу здійснюються на підставі товарно-транспортної документації.

Товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх субєктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обовязковим.

З урахуванням викладеного, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, в даному випадку товарно-транспортної накладної, платник податків не має підстав віднести такі витрати до складу валових витрат.

На порушення вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Тедес» була віднесена до складу валових витрат вартість придбаних транспортних послуг при відсутності товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення відвантажених товарів кожному із покупців.

В результаті встановлених порушень ТОВ «Тедес» був занижений податок на додану вартість всього на 48322 грн.

Представник відповідача в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Тедес» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2009 р. №000122301/0, винесеного державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Тедес» (код ЄДРПОУ 25047623) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р. просить відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі і пояснила, що помилковим та таким, що суперечить діючому законодавству, є твердження відповідача про те, що факт отримання послуг з перевезення вантажів для віднесення витрат за ними до валових витрат, повинен підтверджуватися тільки товарно-транспортної накладної.

Питання податкового обліку, до якого відноситься визначення валових витрат, має бути обґрунтованим лише спеціальними нормами податкового законодавства, а не правилами перевезення вантажів.

Позивач наполягав на тому, що у даному судовому засіданні розглядується спір відносно правильності визначення валових витрат, а не правильності оформлення вантажних перевезень автомобільним транспортом. Тому, при вирішенні питання визначення валових витрат, необхідно керуватися спеціальними нормами податкового законодавства, насамперед, нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначений Закон, а саме ст. 5, 11, не встановлює переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до валових витрат, відповідно до змісту п.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 цього Закону, склад валових витрат може бути підтверджений як розрахунковими, так і платіжними, а також іншими документами підприємства.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлений наступний перелік документів, яки повинні супроводжувати вантаж при його перевезенні: «дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України».

В даному випадку у відповідності із зазначеними вимогами законодавства на перевезення вантажу виписувалися: дорожні листи, талони замовника, а також товарні накладні на вантаж та реєстр накладних до дорожніх листів, тому відповідач не мав правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, так як не дозволяється встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі і скасувати повідомлення-рішення за №000122301/0 від 22.01.2009 р.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали надані заперечення, мотивуючи тим, що при перевезенні вантажів автомобільним транспортом обовязковим є оформлення товарно-транспортної накладної. Товарно-транспортна накладна додається до подорожнього листа.

Відповідно до «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. №363 та зареєстрованих в Міністерстві Юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, прибуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

П.п. 11.1 п. 11 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також Правилами перевезення визначається, яким чином, у скількох екземплярах оформляються товарно-транспортні накладні, ким вони підписуються тощо.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» водії повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Для водія такими документами є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший встановлений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Облік, приймання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу здійснюються на підставі товарно-транспортної документації.

З урахуванням зазначеного, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, в даному випадку товарно-транспортної накладної, платник податків не має підстав віднести такі витрати до складу валових витрат, тому представник відповідача просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі з наступних підстав .

В судовому засіданні встановлено, що з 05.11.2008р. по 16.12.2008р., на підставі направлень від 05.11.2008р. №549/274/23-02 та від 03.12.2008р. №604/295-23-02, посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Тедес» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.10.2007р. по 30.09.2008р.

За результатами перевірки складений акт від 23 грудня 2008р. за №2904/239/23-02/25047623 (а/с-12-37).

22 січня 2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №000122301/0 (а/с-38), яким позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 60188,00 гривень, у т.ч. за основним платежем - 48322 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 11866 грн. Вказане нарахування здійснено з посиланням відповідача на п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 , п.п. 5.3.9. п.п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (від 28.12.1994р. № 335/94-ВР зі змінами та доповненнями).

Підставою для прийняття оспорюваного повідомлення-рішення є висновок відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат вартості отриманих ним транспортних послуг (а/с-17), внаслідок чого в п. 4 акту перевірки (а/с-36) встановлено «заниження» податку на прибуток. Вказаний висновок відповідача обґрунтований в акті перевірки тим, що вартість фактично отриманих позивачем транспортних послуг віднесена ним до валових витрат «при відсутності товарно-транспортних накладних».

Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат встановлені ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (від 28.12.1994р. № 335/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями).

Пунктом 5.1. зазначеного Закону встановлено, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що позивач є підприємством, яке здійснює оптову торгівлю молочною продукцією (а/с-39-41). Цей факт підтверджений відповідачем в акті перевірки (а/с-18).

Згідно ст. 72 КАС України дана обставина не потребує доказування як така, що визнається сторонами, суд не має сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

У звязку зі здійсненням позивачем статутної діяльності, він є постійним замовником транспортних послуг з доставки продукції до одержувачів - відповідних магазинів м. Одеси.

Таким чином, витрати позивача на оплату транспортних послуг по перевезенню його вантажів автомобільним транспортом безпосередньо повязані з його господарською діяльністю, тому вказані витрати правомірно віднесені позивачем до його валових витрат відповідно до п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом с цим п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються «суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, ... з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті».

Але пункти 5.3. - 5.7. Закону не містить у собі ні яких обмежень щодо включення витрат саме по оплаті транспортних послуг (пов'язаних з господарською діяльністю підприємства) до його валових витрат.

Приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме п.п.5.3.9. п. 5.3. ст.5., встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку встановлені виключно у ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою регламентуються лише питання про податкові періоди (п.11.1), про дату збільшення валових витрат (п. 11.2), про дату збільшення валового доходу (п. 11.3).

В законодавчих актах України, зокрема, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 та ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. У той же час, правила ведення податкового обліку, встановлені ст. 11 зазначеного Закону, не містять вказівок на те, що валові витрати з оплаті транспортних послуг мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними. Навпаки, цей закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як «розрахункові», «платіжні», так і «інші документі».

Тобто, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати взагалі не підтверджені будь-яким документом - ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Посилання представника відповідача на Закон України «Про автомобільний транспорт» та «Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» в обгрунтування неправомірності віднесення позивачем витрат підприємства до валових витрат без наявності товарно-транспортних накладних не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

«Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. № 363 та Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344-ІІІ регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акті не регулюють питань податкового обліку, до якого відноситься визначення валових витрат.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 23.02.2006р. (зі змінами та доповненнями) встановлений перелік документів, яки повинні супроводжувати вантаж при його перевезенні: «дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України».

Відповідно до абз. «г» п.п.2.1. п.2 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001р. № 1306/2001, на вантаж, що перевозиться, мають бути «документи на вантаж».

Таким чином, зазначені нормативні актах не містять вказівок на обовязковість оформлення товарно-транспортної накладної.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем виписувалися: дорожні листи, талони замовника, а також товарні накладні на вантаж та реєстр накладних до дорожніх листів (а/с-50-162).

Окрім того, товарно-транспортні накладні не мають затвердженої форми, відсутній порядок їх заповнення.

Наказом Міністерства транспорту та звязку України від 22.05.2006р. № 493 з «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» виключений п 11.2, абз.2 якого встановлював, що форма та порядок заповнення товарно-транспортних накладних визначається відповідними нормативними актами.

«Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», зокрема п.11.3, передбачена обовязкова наявність дорожнього листа вантажного автомобіля.

За відсутністю форми та порядку оформлення товарно-транспортних накладних, їх обовязковості відповідач не має жодних правових підстав вимагати від позивача їх наявності для правомірності віднесення витрат підприємства до валових витрат.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Таким чином, твердження відповідача про необхідність товарно-транспортних накладних для визначення валових витрат, встановлює додаткові обмеження для позивача, що суперечить нормам чинного податкового законодавства.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що відповідачем не оспорюється сам факт здійснення таких операцій.

Крім того, цей факт підтверджений дослідженими в судовому засіданні документами, а також актом перевірки від 23 грудня 2008р. за №2904/239/23-02/25047623 в якому зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року не встановлено його заниження або завищення.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню повністю.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивачем обґрунтовано та підтверджено належним чином позовні вимоги щодо визнання нечинним рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №000122301/0 від 22.01.2009р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тедес» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення рішення за № 000122301/0 від 22.01.2009р., прийнятого ДПІ у Київському районі м. Одеси, - задовольнити повністю.

Визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення рішення за №000122301/0 від 22.01.2009р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя Потоцька Н.В.