Постанова № 6621008, 21.09.2009, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-10585/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

21 вересня 2009 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Завальнюка І.В.,

при секретарі – Катеренчук І.С.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в м. Одесі справу за  адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескаро-Україна» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ескаро-Україна» (далі – ТОВ «Ескаро-Україна») звернулося до суду із зазначеним позовом та просило суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0002362301/0 від 12.08.2009 року та № 0002372301/0 від 12.08.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновок відповідача щодо необхідності віднесення заборгованості за договорами поставки, яку було належним чином погашено в повному обсязі, до безповоротної фінансової допомоги є необґрунтованим та безпідставним, та зазначає, що ТОВ «Ескаро-Україна» не має ані обов’язків, ані повноважень щодо контролю за операціями з векселями (зокрема, часом їх вчинення), які здійснювали ТОВ «Торговий дім «Геніус» та ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» зі своїми контрагентами, та що заборгованість за договорами поставки була належним чином погашена в повному обсязі. Позивач також не погоджується з висновком акту перевірки, згідно якого до складу податкового кредиту неправомірно включена сума податку на додану вартість у розмірі 426386,91 гривень та вважає, що в даному випадку здійснювати утримання та внесення до бюджету податку зобов’язано було ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ», а у разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Позивач також зазначає, що ДПІ в Київському районі м. Одеси невірно визначено розмір штрафних санкцій з податку на додану вартість, оскільки безпідставно застосовано додаткову штрафну санкцію в розмірі 50 % згідно пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги із викладених вище підстав, просив суд позов задовольнити.

Представники ДПІ у Київському районі м. Одеси в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, яке регулює правовідносини між сторонами. Також зазначили, що у ДПІ виникають сумніви щодо поставки товарів ТОВ «Торговий дім «Геніус» та ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ», так як згідно даних інформаційної системи вони припинили свою діяльність. Самі ж векселі є недійсними, оскільки не містять весь необхідний перелік реквізитів та безперервний ряд індосаментів, що засвідчують перехід прав за векселем до ТОВ «Тітул Інвест». В той же час, представники відповідача визнали, що розмір штрафної санкції з податку на додану вартість ДПІ в Київському районі м. Одеси визначено невірно.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню. Судом встановлено, що в період з 08.07.2009 року по 28.07.2009 року посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ескаро-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, за результатами якої був складений акт № 2344/137/34252977/23-02 від 31.07.2009 року /т.1 а.с. 12-43/. Перевірка проведена на підставі направлень від 08.07.2009 року № 564/187-23-02 та від 21.07.2009 року № 615/203/23-02, виданих ДПІ у Київському районі м. Одеси співробітникам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. В даному акті, серед іншого, зазначено, що підприємством занижено валовий дохід в сумі 8923726 гривень, а саме – в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не віднесено до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді заборгованості перед іншими юридичними особами, що залишилася нестягнутою після строку позовної давності, отриманої у звітному періоді від ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» у розмірі 5044132,64 гривень та від ТОВ «Торговий дім «Геніус» у розмірі 3879592,81 гривень. В акті також зазначено, що ТОВ «Ескаро-Україна» в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту неправомірно включена сума податку на додану вартість всього у розмірі 426386,91 гривень.

Не погодившись із висновками акту, ТОВ «Ескаро-Україна» 06.08.2009 року подало заперечення на зазначений акт перевірки до ДПІ у Київському районі м. Одеси, але листом №17331/23-02 від 10.08.2009 року відповідач повідомив, що наведені в запереченні аргументи не спростовують висновків акту перевірки.

На підставі акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002362301/0 від 12.08.2009 року /т.1 а.с. 57/, яким ТОВ «Ескаро-Україна» визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 2230932 гривень і штрафних санкцій у сумі 2104829 гривень, усього на суму 4335761 гривень за порушення п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; штрафна санкція застосована згідно п.п. «б» пп. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.6, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; та № 0002372301/0 від 12.08.2009 року /т.1 а.с. 58/, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 426387 гривень та штрафних санкцій у сумі 426387 гривень, усього на суму 852774 гривень за порушення п.1.3, п.1.8, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; штрафна санкція застосована згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. «б» пп. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.6, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002362301/0 від 12.08.2009 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 2230932 гривень та штрафних санкцій у сумі 2104829 гривень (загальна сума – 4335761 гривень) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що 25.05.2007 року між ТОВ «Ескаро-Україна» та ТОВ «Торговий дім «Геніус» було укладено договір поставки № 15, за умовами якого останнє зобов’язувалося поставити та передати у власність позивачу товар, а ТОВ «Ескаро-Україна» зобов’язувалося прийняти товар і оплатити його на умовах договору /т.1 а.с. 59-61/. Згідно видаткових накладних /т.1 а.с. 62-151/ протягом 2008 року ТОВ «Торговий дім «Геніус» було відвантажено, а ТОВ «Ескаро-Україна» було отримано товару на суму 5136666 гривень. Згідно акту звірення взаєморозрахунків /т.1 а.с. 152/, складеного між ТОВ «Ескаро-Україна» та ТОВ «Торговий дім «Геніус», станом на  01.06.2008 року заборгованість позивача перед ТОВ «Торговий дім «Геніус» склала 3897592,81 гривень. Відповідно до укладеної між зазначеними підприємствами додаткової угоди № 1 від 01.06.2008 року до договору поставки № 15 від 25.05.2007 року /т.1 а.с. 153/ сторони домовилися про погашення заборгованості векселями. Відповідно до акту прийому-передачі простого векселя від 09.06.2008 року /т.1 а.с. 154/ ТОВ «Ескаро-Україна» передало, а ТОВ «Торговий дім «Геніус» прийняло прости векселі: АА0431323 - номіналом 960898 гривень, АА0431324 - номіналом 970000 гривень, АА431325 - номіналом 970000 гривень, АА0431326 - номіналом 978694,81 гривень (характеристика для всіх: валюта – гривня, місце складання – м. Одеса, дата складання 09.06.2008 року, строк платежу – на вимогу, емітент векселя – ТОВ «Ескаро-Україна»). Зворотний бік кожного векселя містить безперервний ряд індосаментів, що засвідчують перехід прав за векселем до ТОВ «Тітул Інвест», яким векселі було пред’явлено до платежу та передано ТОВ «Ескаро-Україна», відповідно: АА0431323 - 12.06.2008 року, сплачено 24.06.2008 року; передано емітенту 25.06.2008 року, АА0431324 – 26.06.2008 року, сплачено 04.07.2008 року, передано емітенту 04.07.2008 року, АА431325 – 04.07.2008 року, сплачено 22.07.2008 року, передано емітенту 23.07.2008 року, АА0431326 – 23.07.2008 року, сплачено 30.07.2008 року, передано емітенту 31.07.2008 року. При цьому суд враховує, що акти пред’явлення векселів до платежу від 12.06.2007 року /т.1 а.с. 163/, 26.06.2007 року /т.1 а.с. 165/, 04.07.2007 року /т.1 а.с. 167/, 23.07.2007 року /т.1 а.с. 169/ у тексті містять описку, а саме – замість 2008 року зазначено 2007 рік, що може свідчити лише про неуважність виконавця, оскільки оплату за векселями проведено у безготівковій формі саме у 2008 році, про що свідчать відповідні платіжні доручення, що надані представником позивача під час розгляду справи в суді.

Крім того, 27.03.2008 року між ТОВ «Ескаро-Україна» та ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» було укладено договір поставки № 16, за умовами якого останнє зобов’язувалося поставити та передати у власність позивача товар, а ТОВ «Ескаро-Україна» зобов’язувалося прийняти товар і оплатити його на умовах договору /т.1 а.с. 171-176/. Згідно видаткових накладних ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» було відвантажено, а ТОВ «Ескаро-Україна» отримано товару на суму 5584132,84 гривень /т.1 а.с. 177-253/. Згідно акту звірення взаєморозрахунків станом на 11.06.2008 року заборгованість ТОВ «Ескаро-Україна» перед ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» склала 5044132,64 гривень /т.1 а.с. 254/. Відповідно до умов укладеної між даними підприємствами додаткової угоди № 1 від 12.06.2008 року до договору поставки № 16 від 27.03.2008 року, зазначена заборгованість мала бути погашена векселями /т.1 а.с. 255/.

04.08.2008 року між позивачем та ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» було складено акт прийому-передачі простого векселя /т.2 а.с.1/, згідно якого ТОВ «Ескаро-Україна» передало, а ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» прийняло прости векселі: АА0431337 - номіналом 1200000 гривень, АА0431338 - номіналом 1261033,16 гривень, АА0431339 - номіналом 1300000 гривень, АА0431340 – номіналом 1283099,48 гривень (характеристика для всіх: валюта – гривня, місце складання – м. Одеса, дата складання 04.08.2008 року, строк платежу – на вимогу, емітент векселя – ТОВ «Ескаро-Україна»). Кожний вексель на зворотному боці містить безперервний ряд індосаментів, що засвідчують перехід прав за векселем до ТОВ «Тітул Інвест», яким векселі було пред’явлено до платежу та передано ТОВ «Ескаро-Україна», відповідно: АА0431337 - 04.08.2008 року, сплачено 14.08.2008 року, передано емітенту 13.08.2008 року, АА0431338 – 18.08.2008 року, сплачено 26.08.2008 року, передано емітенту 27.08.2008 року, АА0431339 – 28.08.2008 року, сплачено 03.09.2008 року, передано емітенту 04.09.2008 року, АА0431340 – 05.09.2008 року, сплачено 23.09.2008 року, передано емітенту 24.09.2008 року. Оплату за векселями проведено у безготівковій формі, про що свідчать відповідні платіжні доручення, що надані представником позивача під час розгляду справи в суді.

Згідно ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель – це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року (далі – Уніфікований закон), простий вексель містить, серед іншого, реквізит – «дата складання». Згідно ст. 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених в ст. 75, не має сили простого векселя.

Разом із тим суд вважає, що такий реквізит, як «дата складання» векселів, переданих 04.08.2008 року ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ», зазначено в акті прийому-передачі простого векселя від 04.08.2008 року, зокрема датою складання векселів зазначено 04.08.2008 року, а дату складання векселів, переданих ТОВ «Торговий дім «Геніус», зазначено в акті прийому-передачі простого векселя від 09.06.2008 року, і вона є – 09.06.2008 року. При цьому зазначення цього реквізиту в акті прийому-передачі, а не в бланку векселя, не може розглядатися як його відсутність, зазначена в ст.76 Уніфікованого закону.

За змістом ст.ст.69,77 Уніфікованого закону у разі зміни тексту векселя, особи, які поставили свої підписи після цієї зміни, зобов’язані згідно зі змістом зміненого тексту; особи, які поставили свої підписи до цієї зміни, зобов’язані згідно зі змістом первісного тексту. При викладених обставинах, оскільки ТОВ «Ескаро-Україна» поставлено підпис лише під первісним текстом, наступні зміни до тексту векселів не викликають для нього правових наслідків, у зв’язку із чим суд не приймає до уваги внесення змін до тексту векселів, а саме – зазначення в графі «дата складання» дат, інших ніж 09.06.2008 року.  

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем. Таким чином, зобов’язання ТОВ «Ескаро-Україна» щодо платежу ТОВ «Торговий дім «Геніус» за договором поставки № 15 від 25.05.2007 року припинилося 09.06.2008 року. В цей же момент виникло зобов’язання ТОВ «Ескаро-Україна» щодо платежу за переданими ТОВ «Торговий дім «Геніус» векселями. Зобов’язання ТОВ «Ескаро-Україна» щодо платежу ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» за договором поставки № 16 від 27.03.2008 року припинилося 04.08.2008 року. В цей же момент виникло зобов’язання ТОВ «Ескаро-Україна» щодо платежу за переданими ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» векселями.

Як убачається із матеріалів справи, згідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, юридичну особу ТОВ «Торговий дім «Геніус» було припинено 12.06.2008 року, а юридичну особу ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» було припинено 06.08.2008 року /т.2 а.с. 18-22/.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З урахування вище наведеного, зобов’язання ТОВ «Ескаро-Україна» щодо платежу ТОВ «Торговий дім «Геніус» та ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» за договорами поставки припинилися, а зобов’язання щодо платежу за переданими векселями виникли в момент, коли зазначені юридичні особи припинені не були, отже вони мали відповідну правоздатність.

Згідно ст.ст.16,77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів.

Зобов’язання ТОВ «Ескаро-Україна» щодо платежу за переданими векселями було виконано в повному обсязі на користь «ТОВ «Тітул Інвест», якому на час виконання належали усі права за векселями (на підставі належним чином оформленого безперервного ряду індосаментів).

При цьому, оскільки чинним законодавством не вимагається зазначення дати вчинення індосаменту, підстав вважати, що ТОВ «Торговий дім «Геніус» та ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» передали свої права за векселями наступним власникам після припинення юридичної особи, немає.

Також суд вважає, що позивач немає прав та обов’язків щодо контролю за операціями з векселями, зокрема, часом їх вчинення, які здійснювали ТОВ «Торговий дім «Геніус» та ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» зі своїми контрагентами.

Доводи представників відповідача щодо відсутності реальної поставки товарів за договорами поставки не базуються на фактичних обставинах та повністю спростовуються документами про обіг товарів на складі ТОВ «Ескаро-Україна», що надані представником позивача під час розгляду справи в суді. Поряд із цим, судом встановлено, що позивач має у своєму користуванні на правах оренди оптовий склад, розташований в м. Черкаси, на який, за домовленістю із постачальниками, здійснювалися поставки товару.

Таким чином, представниками відповідача в силу ст.71 КАС України не спростовано обґрунтованість даних позовних вимог, а висновок ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо необхідності віднесення заборгованості за договорами поставок, яку було належним чином погашено в повному обсязі, до безповоротної фінансової допомоги є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0002372301/0 від 12.08.2009 року, яким ТОВ «Ескаро-Україна» визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 426387 гривень та штрафних санкцій у сумі 426387 гривень (усього на суму 852774 гривень), також підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що у травні 2008 року ТОВ «Ескаро-Україна» включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по поставкам товару від ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ», зокрема в розмірі 431522,50 гривень. Оскільки згідно наявних документів, на підставі яких проводилася перевірка, не виявлено копій транспортних та супроводжувальних документів, саме ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» не сплатило до бюджету податок на додану вартість за продані товари, у зв’язку із чим відсутня надмірна сплата ПДВ та податковий кредит, ДПІ в Київському районі м. Одеси прийшло до висновку, що ТОВ «Ескаро-Україна» в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 426386,91 гривень.

Разом із тим, суд вважає, що викладені в акті висновки не свідчать про порушення податкового законодавства з боку позивача. Так, оскільки ТОВ «Ескаро-Україна» у правовідносинах із ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» виступало покупцем, а не продавцем, який зобов’язаний складати податкову накладну, суд вважає, що позивач не міг порушити вимоги п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зважаючи на те, що ТОВ «Ескаро-Україна» оплатило отриману від ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ» продукцію у повному обсязі з урахуванням ПДВ /т.2 а.с. 23-50/, про що також відповідач зазначив у своєму акті, тому відсутність копій транспортних документів не має юридичного значення для цілей оподаткування.

Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, вона є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, в даному випадку – дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону є платник податку, яким в силу п. 1.3 ст. 1 Закону є особа, яка зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, яким в даному випадку і виступає ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ». Таким чином, в даному випадку здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (позивачем), зобов’язано було ТОВ «ВПФ-БАСТЕТ».

При цьому суд враховує, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Доводи представників відповідача щодо відсутності реальної поставки товарів за договорами поставки не базуються на фактичних обставинах та повністю спростовуються документами про обіг товарів на складі ТОВ «Ескаро-Україна», що надані представником позивача під час розгляду справи в суді. Поряд із цим, судом встановлено, що позивач має у своєму користуванні на правах оренди оптовий склад, розташований в м. Черкаси, на який, за домовленістю із постачальниками, здійснювалися поставки товару. Таким чином, представниками відповідача в силу ст.71 КАС України не доведено неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 426386,91 гривень.

Крім того, суд вважає, що відповідачем неправомірно визначено розмір штрафних санкцій з податку на додану вартість, а саме в податковому повідомленні-рішенні від 12.08.2009 року № 0002372301/0 безпідставно застосовано додаткову штрафну санкцію в розмірі 50% згідно п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який передбачає, що у разі, якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до  заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків  від  суми  недоплати,  але  не  менше  ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов’язання у великих розмірах вважаться сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України. Згідно примітки до ст.112 КК України під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян. При цьому відповідно до ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» для норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень п. 22.4 щодо встановлення на перехідний період розмірів податкової соціальної пільги. Згідно п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Згідно ст.59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 515 гривень.

Приймаючи до уваги вищевикладене, великий розмір заниженого податкового зобов’язання у 2008 році становив 772500 гривень (515 гривень х 0,5 х 3000). Оскільки суму податкового зобов’язання з ПДВ було визначено у розмірі 426387 гривень, суд вважає, що додаткове застосування ДПІ у Київському районі м. Одеси штрафної санкції у розмірі 50 % згідно п.п. 17.1.6, п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є неправмірним.

Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0002362301/0 від 12.08.2009 року про визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 2230932 гривень і штрафних санкцій в сумі 2104829 гривень, всього на суму 4335761 гривень; та № 0002372301/0 від 12.08.2009 року про визначення ТОВ «Ескаро-Україна» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 426387 гривень і штрафних санкцій в сумі 426387 гривень, всього на суму 852774 гривень є протиправними, підлягають скасуванню, а позов – задоволенню у повному обсязі.

Крім того, згідно ч.1 ст.94 КАС України із Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 гривень.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескаро-Україна» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0002362301/0 від 12.08.2009 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ескаро-Україна» суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 2230932 гривень і штрафних санкцій в сумі 2104829 гривень, всього на суму 4335761 гривень; та № 0002372301/0 від 12.08.2009 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ескаро-Україна» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 426387 гривень і штрафних санкцій в сумі 426387 гривень, всього на суму 852774 гривень.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескаро-Україна» судові витрати в розмірі 3,40 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано «25» вересня 2009 року.

Суддя _______ І.В. Завальнюк