Постанова № 66204911, 27.04.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1111/17

Провадження № 33/779/169/2017

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1, за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу з доповненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто судовий збір,

ВСТАНОВИВ :

Оскарженою постановою судді встановлено, що 19 січня 2017 року о 22 год. 20 хв. водій ОСОБА_2 по вул. Пасічна, 12, в м. Івано-Франківську керував автомобілем НОМЕР_1 в стані алкогольного спяніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер Alcotest» 6810 ARCE 0219 в присутності двох свідків. Порушив п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій на вказане рішення судді апеляційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_2 просить, поновивши строк на апеляційне оскарження вказаної постанови, скасувати її та закрити справу про адміністративне правопорушення щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування таких вимог посилається на те, що дана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_4, що при складанні проколу про адміністративне правопорушення працівником поліції допущені порушення відповідних законів та підзаконних актів, допущено спрощений підхід до фіксації та оформлення адміністративного правопорушення. Наголошує, що він не керував транспортним засобом під час перевірки працівниками поліції, а був пасажиром, оскільки автомобіль знаходився в нерухомому стані. При цьому, працівники поліції не зупиняли його, бо він стояв, а підійшли до нього. Тому працівником поліції незаконно проведено його огляд на стан спяніння та складено відповідний протокол як на особу, що керувала автомобілем. Вказує, що в протокол про адміністративне правопорушення не внесено свідків ОСОБА_5 та Цап`юка ОСОБА_4, що їх письмові пояснення, на які послався суддя в оскаржуваній постанові є заздалегідь надрукованими бланками на підтвердження його згоди для проведення тестування приладом «Драгер». Звертає увагу, що в пояснені ОСОБА_5 є виправлення у написанні її прізвища. Стверджує, що судом не враховано положення пункту 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» та закріплене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 6. Посилається на те, що справу розглянуто без його у часті, хоча в матеріалах справи є письмове клопотання від 28 лютого 2017 року про бажання особисто взяти участь у справі, дати пояснення та про відкладення розгляду справи у звязку зі станом здоров'я. Вважає, що тим самим порушено вимоги ст. 268 КУпАП. Вважає, що при розгляді справи суддя суду першої інстанції поставився до нього упереджено, допустив рід порушень, унаслідок чого винесено хибну та необґрунтовану постанову. Наголошує, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає покарання у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

В судове засідання апеляційного суду з'явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, якому роз'ясненні права, передбачені ст. 268 КУпАП, клопотань від нього не надходило.

В судове засідання апеляційного суду з'явився захисник ОСОБА_3, якому розяснені права, передбачені ст. 271 КУпАП.

ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просили постанову судді скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_2 наполягав на тому, що транспортним засобом він не керував, дії працівників поліції з незаконного, на його думку, складання протоколу не оскаржував.

Захисник ОСОБА_3 заявив клопотання про витребування з Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які причетні до складання протоколу про адміністративне правопорушення від 19 січня 2017 року серії БР № 153908.

Вказане клопотання задоволено, постановою судді наведені докази витребувано. У звязку з невиконанням постанови апеляційний розгляд двічі відкладався, однак станом на 27 квітня 2017 року постанову не виконано, що розцінюється апеляційним судом як відсутність витребуваних доказів. Вказана обставина не перешкоджає прийняттю рішення по суті апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_3 заявив клопотання про допит свідків ОСОБА_5 та Цап`юка В.В. та працівника поліції ОСОБА_6

В задоволенні вказаного клопотання відмовлено, оскільки письмові пояснення свідків є в матеріалах справи, були предметом дослідження в суді першої інстанції, переконливих мотивів щодо необхідності їх допиту не було наведено. Працівником поліції складено документи, зміст яких не дозволяє тлумачити чи трактувати його у різний спосіб.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги з доповненнями, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП, підлягає до поновлення, оскільки апелянт не був присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, копію постанови у визначений ст. 285 КУпАП триденний строк після її винесення вручено чи надіслано йому не було, відповідно, не було йому відомо як про результати розгляду справи, так і про порядок та строки оскарження рішення судді, тобто строк на апеляційне оскарження постанови судді пропущено з поважних причин, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Апелянт стверджує, що постанова судді підлягає безумовному скасуванню, оскільки суддя суду першої інстанції неправомірно розглянув справу в його відсутність. Вважаю, що такі доводи апеляційної скарги безпідставні та такі, які повністю спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Матеріали справи містять дані про своєчасне сповіщення ОСОБА_2 про місце та час розгляду. ОСОБА_2 цього по суті й не заперечує.

Дійсно, в матеріалах справи є клопотання про відкладення розгляду справи 02 березня 2017 року на іншу дату.

Однак, для перенесення розгляду справи необхідно, щоб таке клопотання було зумовлене поважними причинами. Поважність причин неможливості взяти участь у судовому засіданні має довести особа, яка його заявляє.

Так, поважними причинами можуть бути визнані: важка хвороба учасника процесу, стихійне лихо, смерть або важка хвороба близького родича учасника процесу, або інші причини, які унеможливили своєчасне звернення до суду. Вказаний перелік причин не є вичерпним.

ОСОБА_2 в клопотанні від 28 лютого 2017 року (а.с. 18) зазначає, що не може взяти участь в судовому засіданні у даній справі через хворобу, долучає копії огляду терапевта.

В той час, з копії огляду терапевта, які наявні в матеріалах справи, не містять жодних відомостей, які поза усяким розумним сумнівом свідчать про те, що апелянт позбавлений об'єктивної можливості брати участь у судових засіданнях.

Крім того, з самого клопотання, що є матеріалах справи, (а.с. 18) вбачається, що ОСОБА_2 подавав його особисто безпосередньо до суду першої інстанції, про що свідчить запис біля штампу про прийняття.

Отже, подане клопотання про відкладення розгляду справи неможливо визнати обґрунтованим, а зазначену ним причину - поважною, оскільки до поважних причин належать обставини, що об'єктивно перешкоджають або унеможливлюють особі зявитися в судове засідання.

Крім того, суддя суду першої інстанції з метою забезпечення реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП, ОСОБА_2 попередньо задовольнив його прохання щодо перенесення справи на інший час через стан здоров'я (а.с. 13).

В той час, помилковим є міркування про те, що права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та мати захисника можна реалізувати тільки в судовому засіданні. Відомостей про те, що ОСОБА_2 був позбавлений можливості ними скористатися у інший спосіб, наприклад письмово, не встановлено.

Відповідно, обставини, які б свідчили про порушення прав ОСОБА_2, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відсутні.

Суд розглянув справу про адміністративне правопорушення у відповідності до Кодексу України про адміністративні правопорушення і на підставі доказів, що були надані посадовою особою.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції з урахуванням вказаних вище вимог закону зясовані обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан спяніння є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.

Суддя суду першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Такий висновок судді відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими у судовому засіданні та викладеними у постанові доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз та оцінив їх у сукупності, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 19 січня 2017 року серії БР № 153908 (а.с. 1), квитанцією тестування на алкоголь (а.с. 2), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та Цап`юка В.В. (а.с. 4,5).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19 січня 2017 року серії БР № 153908 (а.с. 1), ОСОБА_2 19 січня 2017 року о 22 год. 20 хв. по вул. Пасічна, 12, в м. Івано-Франківську керував автомобілем НОМЕР_1 в стані алкогольного спяніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер Alcotest» 6810 ARCE 0219 в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.9 а.) Правил дорожнього руху. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою інспектором роти № 4 батальйону УПП в м. Івано-Франківську лейтенантом поліції ОСОБА_6, підписаний уповноваженою особою та особою, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 При складенні протоколу ОСОБА_2 розяснювалися його права і обовязки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Працівниками поліції у ОСОБА_2 вилучено посвідчення водія серії ПВВ № 705369, та надано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом серії ТД № 630526.

Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції, в тому числі і при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.

Жодних сумнівів щодо зупинки ОСОБА_2 працівниками поліції саме під час курування транспортним засобом не виникає, оскільки відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість у працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні його до адміністративної відповідальності.

Відсутність в протоколі даних про свідків в межах оскаржуваної постанови за наявності в матеріалах справи відомостей про їх наявність як під час огляду (а.с. 3), так і при складанні адміністративного протоколу (а.с. 4,5), не є суттєвими порушеннями ст. 256 КУпАП та такими, за наявності яких можна визнати протокол не дійсним та не є такими, що унеможливлюють прийняття рішення в межах вказаного протоколу.

Вважаю, що такі доводи не є достатньою підставою для сумніву в обєктивності викладених відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення та такими, що не вливають на належність і допустимість його як доказу, на основі якого в сукупності з іншими встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Дані про те, що ОСОБА_2 за наявності зазначених ним обставин подавав пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні.

Квитанція тестування на алкоголь до протоколу засвідчує результат тесту ОСОБА_2 1,40 проміле, час проведення тесту 19 січня 2017 року 22 год. 24 хв. (а.с. 2). Вказана квитанція містить підпис ОСОБА_2, працівника поліції.

Як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, порушення координації рухів. За допомогою Alcotest 6810 ARCE 0219. Результат огляду на стан сп'яніння позитивний 1,40 проміле. З результатами ОСОБА_2 згоден, про що свідчить його власноручний підпис. Свідки огляду: ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Акт склав інспектор роти № 4 БУПП в м. Івано-Франківськ лейтенант поліції ОСОБА_6

З письмових пояснень свідків ОСОБА_5 та Цап`юка В.В. від 19 січня 2017 року, що містяться в матеріалах справи (а.с. 4, 5), вбачається, що вони 19 січня 2017 року в м. Івано-Франківську по вул. Пасічна, буд. № 2, були запрошені співробітниками патрульної поліції в якості свідків при складанні протоколу за ст. 130 КУпАП відносно водія ОСОБА_2 В їх присутності водій погодився у встановленому законом порядку пройти перевірку для визначення стану сп'яніння за допомогою приладу «ДРАГЕР». Результат тесту показав 1,40 проміле.

Доводи про недопустимість пояснень свідків (а.с. 4-5), у звязку із тим, що вони містяться на бланку документу «Пояснення», не є слушними, оскільки вказані пояснення містять достатню кількість інформації щодо події адміністративного правопорушення. Крім того, засвідчені власноручними підписами вказаних осіб. Жодних сумнівів щодо їх змісту та їх правдивості не виникає. Незначне виправлення прізвища в письмових показаннях свідка ОСОБА_5, не є достатньою підставою для сумніву в об'єктивності викладених нею свідчень.

Крім того, оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Наведені докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Твердження апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, оскільки автомобіль знаходився в нерухомому стані, а працівники поліції його не зупиняли його, не знайшли свого підтвердження. Такі доводи не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення Крім того, обставини та причини зупинки не підлягають встановленню, оскільки вони не є предметом доказування в межах даної справи.

ОСОБА_2 не висловлює жодних доводів про порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Крім того, ОСОБА_2 погоджувався з результатами тестування, про що свідчить його власноручний підпис у акті огляду (а.с. 3), а тому у працівників поліції не було підстав для направлення особи до медичного закладу для проходження освідчення на стан сп'яніння, за таких обставин вважаю вказаний огляд таким, що проведений у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП та приписів «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.

Також ОСОБА_2 не заперечував, що саме він проходив освідчення на стан алкогольного сп'яніння.

ОСОБА_2, стверджуючи про відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не заперечує факту перебування в стані алкогольного спяніння, не наводить переконливих доводів, які б свідчили, що про протилежне.

Таким чином, перевіривши сукупність доказів по справі, вважаю, що викладеними матеріалами справи поза всяким розумним сумнівом доведено факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

Суддя, розглядаючи справу, дослідивши докази у справі, шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться особі у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та з диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, іншими нормами чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_2, містять ознаки саме такого правопорушення.

Доводи ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 не свідчать про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому посилання на те, що справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП є безпідставним та таким, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Отже, за вказаних вище обставин вважаю, що у судді суду першої інстанції були законні підстави для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за керуванням ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП, крім того санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено альтернативних видів покарання.

Твердження про те, що резолютивна частина постанови повинна містити визначення розміру штрафу з посиланням на кількість неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, є слушним, однак не є підставою для безумовного скасування оскаржуваної постанови, оскільки розмір штрафу 10 200 (десять тисяч двісті) гривень відповідає шестистам неоподатковуваним мінімумам доходів громадян.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги та доповнень до неї, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови судді, як про це просить апелянт та його захисник, не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2017 року.

Апеляційну скаргу з доповненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 березня 2017 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло