Ухвала суду № 66202646, 12.04.2017, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/1331/14-ц

Провадження № 6/604/3/17

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Сташківа Н.Б.

за участі

секретарів судового засідання

ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

представника стягувача ОСОБА_3

представника ДВС ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиську Тернопільської області заяву ОСОБА_5 до стягувача Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк «України» в особі Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк», Підволочиського районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Тернопільській області про скасування заходів забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_5 звернулась до суду із заявою до стягувача Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк «України» в особі Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк», Підволочиського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, третьої особи ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що 08 грудня 2014 року Підволочиським районним судом в рамках цивільної справи накладено арешт на все нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_5 На підставі вказаної ухвали суду 10 грудня 2014 року головним державним виконавцем Підволочиського районного відділу ДВС винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, про що 11 грудня 2014 року Державним реєстратором Підволочиського районного управління юстиції прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до даного обтяження окрім нерухомого майна, а саме житлового будинку по вул. Заньковецької, 3 у сел. Підволочиську Тернопільської області накладено арешт на транспортні засоби, а саме :

1. сідельний тягач марки RENAULT MAGNUM, шасі № VF611GTA000133590, д. н. з. ВО 1963 AT, 2004 р. в., свідоцтво про державну реєстрацію САЕ № 489824 від 26.03.201 1р.;

2.) напівпричіп бортовий марки Е GENERAL TRAILERS, шасі № VFNTF34CZ32XX0055, д. н. з. ВО 9218 XX, 2003 р. в., свідоцтво про державну реєстрацію САЕ № 489825 від 26.03.2011 p.;

3.) сідельний тягач марки VOLVO FM 7.290, шасі № V2JDGA2XA500718, д. н. з. ВО 5832 AT, 1999 р. в., свідоцтво про державну реєстрацію САЕ № 766504 від 25.06.2011 p.;

4.) сідельний тягач марки VOLVO FH12-42 Т, шасі № YVA4DAA21В289886. д. н. з. ВО 8303 АІ, 2001 р. в., свідоцтво про державну реєстрацію ВОС № 029136 від 11.01.2008 p.;

5.) сідельний тягач марки VOLVO FH 12.380, шасі № YV2A4B2A0TB158170, д. н. з. ВО 2924 АВ, 1996 р. в., свідоцтво про державну реєстрацію РВС № 319972 від 30.06.2005 p.;

6.) напівпричіп бортовий марки МЕТАСО SD 3.34, шасі № VF9SD334196403010, д. н. з. ВО 0750 XX, 1996 р. в., свідоцтво про державну реєстрацію САА № 363358 від 15.01.2010 p.;

7.) напівпричіп бортовий марки SCHMITZ SPR -24, шасі № WSMS6080000409453, д. н. з. ВО 5109 XX, 1999 р. в., свідоцтво про державну реєстрацію ВОС № 029272 від 11.01.2008 p.;

Вказані транспортні засоби рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2016 року визнано обєктами спільної сумісної власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Враховуючи те, що сума боргу становить 45 288,04 Євро, а вартість іпотечного майна, квартири по вул. Заньковецької, 3 у сел. Підволочиську Тернопільської області значно перевищує суму боргу і покриває її, тому просить винести ухвалу про скасування як неспіврозмірних із заявленими вимогами заходів забезпечення позову про накладення арешту на транспортні засоби.

У судовому засіданні заявник та представник заявника зазначену заяву підтримали з мотивів у них викладених, просять її задоволити. Крім того уточнили, що згідно рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 03 березня 2017 року суму заборгованості, що підлягає до стягнення з ОСОБА_5 в користь ПАТ «Державний ощадний банк України» за договором відновлювальної кредитної лінії № 4 від 13 листопада 2007 року зменшено на 2920,93 Євро. і значною мірою є меншою від вартості майна, на котре накладено арешт.

Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні просить заяву задоволити та скасувати заходи забезпечення позову щодо транспортних засобів, які є їх з дружиною спільною сумісною власністю.

Представник третьої особи Публічного акціонерного товариства у своїх письмових поясненнях заперечила проти обставин викладених у заяві ОСОБА_5 та скасування відповідних заходів забезпечення позову посилаючись на те, що при постановлені ухвали про забезпечення позову суд врахував докази надані позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчився, що між сторонами дійсно існує спір та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення. У звязку з набранням 17 листопада 2015 року законної сили судового рішення, Банком отримано виконавчий лист на примусове виконання даного рішення який 21 січня 2016 року направлено для виконання у відділ ДВС. Постановою держвиконавця від 25 січня 2016 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення суду та надано термін до 01 лютого 2016 року добровільно виконати судове рішення, чого боржником зроблено не було. 06 грудня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та 20 березня 2017 року направлено вимогу ОСОБА_6, якого зобовязано надати державному виконавцю майно, яке було описано 28 березня 2017 року. Крім того зіслалась на те, що 14 листопада 2007 року ОСОБА_5 надала заяву приватному нотаріусу на згоду укладення її чоловіком ОСОБА_6 договору про передачу в іпотеку Банку для забезпечення виконання її зобовязань перед банком за договором відновлювальної кредитної лінії № 4 від 13 листопада 2007 року житлового будинку за № 3 від по вул.. Заньковецької у сел. Підволочиську Тернопільської області. Також повідомила, що даний будинок є її з чоловіком спільною сумісною власністю. У вказаній заяві зазначила, що такий правочин відповідає інтересам її сімї, та погодилася щоб умови договору іпотеки житлового будинку визначалися її чоловіком, що свідчить про те, що кредитні кошти брались за взаємною згодою подружжя на споживчі цілі. Посилаючись на ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» наголошує, що звернення стягнення на нерухоме майно здійснюється у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру в якому фактично проживає боржник. Разом із тим арешт також був накладений на транспортні засоби, що належать ОСОБА_5 Вважають, що після реалізації транспортних засобів, повністю погаситься заборгованість, а тому державний виконавець вчиняє усі дії визначені Законом для реалізації у першу чергу нерухомого майна, а зняття з нього арешту призведе до його відчуження боржником та подальшої неможливості виконання судового рішення, яке набрало законної сили та підлягає до виконанню, тому немає жодних підстав для скасування заходів забезпечення позову.

Представник відділу ДВС Підволочиського рай управління юстиції у Тернопільській області проти задоволення заяви заперечив та письмово пояснив, що на даному етапі виконавчого провадження у випадку скасування судом даного арешту на рухоме майно відсутня реальна вартість майна що перебуває під іпотекою, а відтак у них є великі сумніви в оцінці наданому заявником і що саме за такої ціни її можна буде реально та швидко реалізувати через прилюдні торги та погасити заборгованість перед банком. Крім того, зіславшись на ст.. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», наголосив, що враховуючи те, що у боржника окрім нерухомого майна є рухоме майно, а саме транспортні засоби, тому він і сприятиме реалізації саме цього майна, якого буде цілком достатньо для погашення заборгованості і тим самим у заявника залишиться у власності єдине житло, що перебуває у іпотеці. Враховуючи те, що боржник ухиляється від добровільного погашення боргу, будь-яким чином не сприяє у реалізації нерухомого майна, у випадку скасування арешту на транспортні засоби звернути стягнення на предмет іпотеки буде надто важко та довго і не належним чином забезпечить виконання судового рішення що набрало законної сили перед банком просить в задоволенні заяви відмовити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, ознайомившись із наданими сторонами доказами, вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити, виходячи із наступних міркувань :

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2014 року задоволено заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно що належить ОСОБА_5.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 05 лютого 2015 року Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, а ухвалу Підволочиського районного суду від 08 грудня 2014 року залишено без змін.

Постановою державного виконавця серії ВП № 45794961 для забезпечення позову ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13 листопада 2007 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно.

14 листопада 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банку України» та ОСОБА_6 як іпотекодавцем з другої сторони, майновим поручителем ОСОБА_5 укладено договір іпотеки на житловий будинок № 3 по вул. М.Заньковецької у смт. Підволочиську Тернопільської області.

Згідно висновку про вартість майна, а саме житлового будинку № 3 по вул. М.Заньковецької у смт. Підволочиську Тернопільської області становить 2706700 грн. в тому числі вартість житлового будинку становить 2555700, а вартість земельної ділянки становить 151000 грн.

Крім того згідно витягу з державного реєстру Міністерства внутрішніх справ накладено арешт на рухоме майно належне заявнику ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, а саме : 1) сідельний тягач марки RENAULT MAGNUM, д. н. з. ВО 1963 AT, 2) напівпричіп бортовий марки Е GENERAL TRAILERS, д. н. з. ВО 9218 XX, 3) сідельний тягач марки VOLVO FM 7.290, д. н. з. ВО 5832 AT, 4.) сідельний тягач марки VOLVO FH12-42 Т, д. н. з. ВО 8303 АІ, 5.) сідельний тягач марки VOLVO FH 12.380, д. н. з. ВО 2924 АВ, 6.) напівпричіп бортовий марки МЕТАСО SD 3.34, д. н. з. ВО 0750 XX, 1996 р. в., 7.) напівпричіп бортовий марки SCHMITZ SPR -24, д. н. з. ВО 5109 XX.

13 листопада 2007 року між ПАТ «Державним ощадним банком України» та ОСОБА_6 укладено договір майнової поруки за № 320 по договору відновлювальної кредитної лінії від 13 листопада 2007 року укладеного між Заставодержателем та Боржником ОСОБА_5

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 17 листопада 2015 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2007 року в сумі 47 659,19 євро, що еквівалентно 1185 760,65 грн.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 17 листопада 2015 року в частині стягнення пені скасовано, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині залишено без змін.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 03 березня 2017 року резолютивну частину рішення Підволочиського районного суду від 04 вересня 2015 року в частині відмови у стягненні пені залишити без змін, змінивши в цій частині мотивувальну частину рішення, тим самим зменшено суму заборгованості що підлягає до стягнення з ОСОБА_5 в користь ПАТ «Державний ощадний банк України» за договором відновлювальної кредитної лінії № 4 від 13 листопада 2007 року на 2920,93 Євро, а тому до стягненню підлягала б сума в розмірі 44 738,26 євро.

Згідно вимог ч.3-6 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Разом із тим відповідно до вимог ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обовязковість рішення суду.

Обовязковість судових рішень, таким чином, є передумовою їх здійсненності, яка проявляється у примусовому характері рішень, можливості їх примусового виконання.

Судове рішення, яке набрало законної сили, крім обовязковості та здійсненності, має й інші правові властивості: незмінність, неспростовність, виключність, преюдиціальність. Тому обовязковість судових рішень є складовою законної сили судових актів і передумовою їх виконавчої сили.

Ефективний судовий механізм захисту неможливий без процедур примусової реалізації рішень суду. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 р. зазначив, що у контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».

У своїх рішеннях ЄСПЛ зазначає, що, не виконуючи рішення суду, державні органи позбавляють положення п. 1 ст. 6 Конвенції будь-якого сенсу. Так, у справі «Шмалько проти України» Європейський суд наголосив, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обовязків. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обовязкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Невиконання судових рішень кваліфікується ЄСПЛ не лише як порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції, але і як порушення інших конвенційних прав. Так, у справі «ОСОБА_4 проти України» Суд знайшов порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 та ст. 1 протоколу №1 Конвенції. Він зазначив, що рішення українського суду тривалий період часу залишалось невиконаним. Суд констатував, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років, крім порушення ст. 6, становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі п. 1 ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для усіх органів влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають до виконання на усій території України.

Разом із тим відповідно до вимог ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» , звернення стягнення на обєкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Судом встановлено, що окрім переданого в іпотеку майна, зокрема житлового будинку за № 3 що по вул. Заньковецької у сел. Підволочиську Тернопільської області, накладено арешт на належні боржнику ОСОБА_5 та майновому поручителю ОСОБА_6 транспортні засоби 1) сідельний тягач марки RENAULT MAGNUM, д. н. з. ВО 1963 AT, 2) напівпричіп бортовий марки Е GENERAL TRAILERS, д. н. з. ВО 9218 XX, 3) сідельний тягач марки VOLVO FM 7.290, д. н. з. ВО 5832 AT, 4.) сідельний тягач марки VOLVO FH12-42 Т, д. н. з. ВО 8303 АІ, 5.) сідельний тягач марки VOLVO FH 12.380, д. н. з. ВО 2924 АВ, 6.) напівпричіп бортовий марки МЕТАСО SD 3.34, д. н. з. ВО 0750 XX, 1996 р. в., 7.) напівпричіп бортовий марки SCHMITZ SPR -24, д. н. з. ВО 5109 XX., вартість яких є значно нижчою і більш співрозмірною із наявною заборгованістю ОСОБА_5 перед ПАТ «Державний ощадний банк України» ніж вартість нерухомого майна переданого у іпотеку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22,. грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства, при розгляді заяв про забезпечення позову», суд розглядаючи заяву про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду, забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що на даному етапі і наділі існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання судового рішення про стягнення із боржника в користь стягувача заборгованості за кредитним договором.

За вказаних обставин, враховуючи вимоги ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», те, що ОСОБА_5 і надалі ухиляється від добровільного виконання судового рішення, що є підставою для нарахування та стягнення із неї штрафних санкцій у звязку з несвоєчасним його виконанням, те що на даному етапі виконавчого провадження ще не проведена експертиза нерухомого майна, що знаходиться у іпотеці, а відтак у стягувача є сумніви щодо наданої заявником ОСОБА_5 оцінки, встановлення її реальної вартості та за яку саме суму воно б могло бути дійсно реалізованим, враховуючи вищезазначене національне законодавство, а також практику ЄСПЛ, щодо обовязковості та своєчасності виконання судового рішення, суд вважає, що у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову на даному етапі виконання судового рішення слід відмовити.

Разом із тим суд вважає за необхідне розяснити заявнику, що у тому випадку, якщо застосований вид забезпечення позову позбавляє її можливості права на отримання прибутку від підприємницької діяльності,повязаної із використанням транспортних засобів на які накладено арешт, вправі звернутись до суду із заявою про заміну даного виду забезпечення позову іншим з яким би не був пов'язаний арешт належних їй та ОСОБА_6 транспортних засобів, що не позбавляло б можливості володіти та користуватись власним нерухомим майном за виключенням його реалізації, що не порушувало б прав заявника та гарантувало б ПАТ «Державний ощадний банк Україна» своєчасного виконання судового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 152, 154, ЦПК України, ст. 210 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_5 до стягувача Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк «України» в особі Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк», Підволочиського районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Тернопільській області про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 5 днів з часу її проголошення.

Суддя - підпис

Копія вірна :

Суддя Підволочиського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_7