Ухвала суду № 66201185, 20.04.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/1646/16-ц

Провадження № 22-ц/792/93/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Спірідонової Т.В.,

суддів - Пастощука М.М., Янчук Т.О.,

секретар - Кошельник В.М.,

за участю: представника апелянта та відповідача - ОСОБА_1,

представника позивача - відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року у справі за позовом кредитної спілки «КС Еталон» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до кредитної спілки «КС Еталон», треті особи: приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу - Твердохліб Галина Григорівна, служба у справах дітей Хмельницької міської ради, ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним,

встановила:

В січні 2016 року Кредитна спілка «КС Еталон» звернулась до суду з позовом, посилаючись на те, що 08 липня 2013 року між Кредитною спілкою «КС Еталон»та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №1273-Б. Відповідно до умов договору ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 145000грн. зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 36% річних строком на шістдесят місяців, тобто до 08 липня 2018 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №1273-Б між Кредитною спілкою «КС Еталон» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №1760 від 08.07.2013 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_4 не виконує зобов'язання по кредитному договору належним чином, у зв'язку з чим станом на 15.12.2015 року заборгованість становить 488512грн.64коп., а саме: залишок тіла кредиту - 123055грн.; проценти - 182190грн.; штрафні санкції за неналежне виконання грошового зобов'язання (п.9.3 кредитного договору) - 183267грн.64коп. У зв'язку з цим, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час _______________

Головуючий в першій інстанції - Продан Б.Г.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія 27

виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Просить звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1273-Б від 08.07.2013 року у розмірі 305245грн., з яких 123055 грн. - залишок по тілу кредиту, 182190 грн. - проценти, на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_2; загальною площею - 48,1 кв.м., житловою площею - 26,9 кв.м, яка належить на праві власності ОСОБА_3, із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки, а саме шляхом продажу предмета іпотеки з публічних торгів, у межах процедури виконавчого провадження; стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №1273-Б від 08.07.2013 року у сумі 183267грн.64коп.; виселити ОСОБА_3 з квартири, яка є предметом іпотеки.

В серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом та просив визнати недійсним договір іпотеки від 08 липня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г. та зареєстрований за №1760, що укладений між Кредитною спілкою «КС Еталон» та ОСОБА_3; скасувати заборону, що накладена приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г. на квартиру АДРЕСА_3.

В обґрунтування вимог вказав, що 8 липня 2013 року між ОСОБА_4 та Кредитною спілкою «КС Еталон» укладено кредитний договір №1273-Б, відповідно до якого кредитна спілка надала ОСОБА_4 кредит в сумі 145000грн. строком на 60 місяців, до 08 липня 2018 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання 08 липня 2013 року між Кредитною спілкою «КС Еталон» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_4, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г., зареєстрований в реєстрі за №1760 та накладено заборону на нерухоме майно, яку зареєстровано в реєстрі за №1761. ОСОБА_3 має двох дітей: сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. Посилається на те, що вказаний договір порушує права дітей, які на момент укладення договору проживали у спірній квартирі та набули право користування нею. Однак при укладенні оспорюваного договору на порушення вимог статті 177 Сімейного кодексу України, статті 17 Закону України від 26 квітня 2001 року «Про охорону дитинства», статті 12 Закону України від 2 червня 2005 року «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» не було отримано згоди органу опіки та піклування на вчинення правочину.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької областівід 25 серпня 2016 року позовна заява ОСОБА_3 про визнання недійсним договору об'єднана в одне провадження із первинним позовом Кредитної спілки «КС «Еталон» про звернення стягнення на майно та стягнення заборгованості.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року позов Кредитної спілки «КС Еталон» задоволено. Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1273-Б від 08.07.2013 року у розмірі 305245грн., з яких 123055грн. - залишок по тілу кредиту, 182190грн. - проценти за фіксованою ставкою 36% річних, на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_5; загальна площа 48,1 кв.м., житлова площа 26,9 кв.м., кухні - 7,4 кв.м., ванної кімнати - 2,0 кв.м., туалету - 1,0 кв.м., передньої - 4,2 кв.м., коридору - 3,7кв.м., вбудованої шафи - 0,6 кв.м., кладової - 0,6кв.м., балконів пл. - 0,8 кв.м. та 0,9 кв.м., яка є власністю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4., проживає в АДРЕСА_10, реалізувавши її шляхом продажу з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження із зазначенням початкової ціни продажу 145000грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки «КС Еталон» заборгованість за кредитним договором № 1273-Б від 08.07.2013р. у вигляді відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 18267грн.64коп. Виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_4. Вирішено питання про стягнення судового збору.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької областівід 09 грудня 2016 року виправлено описку у резолютивній частині рішення суду та зазначено про стягнення з ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки «КС Еталон» заборгованість за кредитним договором № 1273-Б від 08.07.2013р. у вигляді відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 183267грн.64коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Кредитної спілки «КС Еталон» та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що судом при ухваленні рішення не враховано, що на момент укладення договору іпотеки у спірній квартири проживали неповнолітні діти, однак в порушення вимог ст.17,18 Закону України «Про охорону дитинства» та ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» договір іпотеки укладений без отримання дозволу органу опіки та піклування на укладення такого договору.

Представник апелянта ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Апелянт ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 повідомлені належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з'явилися.

Представник позивача-відповідача Кредитної спілки «КС Еталон» - ОСОБА_2, заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г., представник служби у справах дітей Хмельницької міської ради, повідомлені належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з'явились.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не виконав грошового зобов'язання за кредитним договором, тому на користь позивача підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 штрафні санкції, а в рахунок стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотках кредитна спілка вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки, а тому ОСОБА_3 підлягає виселенню з квартири.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що норма ст. 177 СК України, ст. 16 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», яка передбачає необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямована на захист майнових прав дітей, відтак підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по кредиту не оскаржується, а отже не є предметом апеляційного перегляду.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що 08 липня 2013 року між Кредитною спілкою «КС Еталон»та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №1273-Б, відповідно до умов якого позичальник ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 145000грн. строком на 60 місяців, тобто до 08 липня 2018 року.

Плата за користування кредитом встановлюється, виходячи з процентної ставки 36% річних та нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, починаючи з наступного дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Платежі по кредиту сплачуються позичальником в терміни, що встановлені графіком погашення, через касу кредитодавця готівкою, або шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника з кредитодавцем.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов'язання відповідач ОСОБА_4 по кредитному договору №1273-Бвід 08.07.2013р. своєчасно не виконував: не вносив платежі на погашення кредиту, не сплачував нараховані відсотки за користування кредитом.

Відповідно до п.9.3 зазначеного кредитного договору при простроченні по сплаті основної суми та /або відсотків за користування кредитом згідно графіку, що вказаний у Додатку до даного Договору, без поважних причин, про що кредитор не був повідомлений у письмовому вигляді за 5 робочих днів до моменту розрахунку, кредитор має право подвоїти відсоткову ставку, вказану в п.3.1 Договору до закінчення терміну дії цього Договору.

Відповідно до витягу з протоколу №20/05/14 засідання кредитного комітету Кредитної спілки «КС Еталон» з 20.05.2014 року ОСОБА_4 подвоєно відсоткову ставку за користування кредитом.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов'язань по кредитному договору заборгованість станом на 15.12.2015 року становить 488512грн.64коп., а саме: залишок тіла кредиту - 123055грн.; проценти - 182190грн.; штрафні санкції за неналежне виконання грошового зобов'язання (п.9.3 кредитного договору) - 183267грн.64коп.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 08.07.2013 року між Кредитною спілкою «КС Еталон» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г. та зареєстрований за №1760.

Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_4, загальною площею 48,1кв.м. Сторони оцінюють предмет іпотеки в сумі 145000грн. (п.2,4 договору іпотеки).

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного

місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

ОСОБА_3 на праві власності також належить 1/3 частини квартири АДРЕСА_6, в якій він зареєстрований з 12.11.1982р., а тому він забезпечений іншим житлом (а.с.171).

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_4 не виконав зобов'язання за кредитним договором, а тому Кредитна спілка «КС Еталон» вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги щодо визнання недійсним договору іпотеки не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с.75,76).

Відповідно до довідки Державного підприємства Б/У -2 КЕВ Хмельницького від 08.07.2013р. №909 в квартирі АДРЕСА_7 зареєстровані особи не значаться (а.с.180).

Станом на день укладення договору іпотеки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5., зареєстрований за місцем реєстрації матері ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_8, а ОСОБА_9, 03.10.2008 року, зареєстрований за місцем реєстрації батька ОСОБА_3 - у АДРЕСА_11

Дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_10 також надала письмову згоду на передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_9.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Відповідно до частин другої та третьої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Згідно зі статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлено позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували права членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

При вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки, підставами яких позивач визначає порушення статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (або цей Закон у редакції Закону від 21 грудня 2010 року), необхідно в кожному конкретному випадку:

1) перевіряти в дитини наявність права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання;

2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору;

3) з'ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, що передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбаченні законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, оскільки при укладенні договору іпотеки позивачем надавалася довідка Державного підприємства Б/У -2 КЕВ Хмельницького від 08.07.2013р. №909, відповідно до якої діти у складі сім'ї були відсутні, тобто при укладенні спірного договору іпотеки батьками малолітніх дітей було повідомлено неправдиві відомості про відсутність прав дітей на майно, яке передавалося в іпотеку, а зловживання батьками своїм правом законного представника дитини не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною. Передбачене статтею 177 СК України, статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» та статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/ Т.В.Спірідонова

Судді: /підпис/ М.М. Пастощук

/підпис/ Т.О. Янчук

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Т.В. Спірідонова