Рішення № 66201099, 11.04.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/1335/16 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/783/208/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ванівського О.М.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: відповідача ОСОБА_2, її представника -

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2016 року у справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, треті особи: Львівське міське комунальне підприємство «Айсберг», Львівська міська рада, департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області, про демонтаж будівлі,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_2 - співвласника квартири АДРЕСА_1 за власні кошти демонтувати самочинно збудовану двоповерхову з мансардою будівлю в подвір'ї цього будинку.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що будинок АДРЕСА_1 перебуває у віданні Львівської міської ради та на обслуговуванні Львівського міського комунального підприємства (далі-ЛМКП) «Айсберг», яким було скеровано відповідачеві попередження з вимогою терміново надати документи на будівництво спірної будівлі, однак, така вимога залишилась без виконання, відповідач самочинно здійснила будівництво цієї будівлі без відповідного дозволу та без виготовленої та затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації на земельній ділянці, яка є прибудинковою територією вказаного будинку, не була їй виділена у власність чи користування для цієї мети, а тому Галицькою районною адміністрацією було прийнято розпорядження від 25.12.2015 року №573 про демонтаж самочинної будівлі, яке є обов'язковим до виконання, але теж не виконане відповідачем.

Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.04.2016 року вказаний позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 за власні кошти демонтувати самовільно збудовану двоповерхову з мансардою будівлю в подвір'ї будинку АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Галицької районної адміністрації Львівської міської ради 1378 грн. судового збору.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.06.2016 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд вказаного вище заочного рішення суду залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2, просить його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що справу розглянуто судом у її відсутності, а при розгляді заяви про перегляд заочного рішення безпідставно не враховано доказів, які вона подала в обгрунтування своїх заперечень, а саме: наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради АДРЕСА_1 від 16.03.2016 року, відповідно до якого житловий будинок АДРЕСА_1 знято з балансу Львівської міської ради, тому Галицька районна адміністрація не вправі зобов'язувати демонтовувати будівлі за цією адресою.

В судове засідання представник позивача та представники третіх осіб не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку, що підтверджується розпискою та поштовими повідомленнями про вручення судових повісток (а.с.182, 186-188), клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому розгляд справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України проведено у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є самочинно збудована двоповерхова з мансардою будівля в подвір'ї будинку АДРЕСА_1.

Вказаний будинок складається з двох квартир: квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1.

Власниками квартири АДРЕСА_1 є: відповідач ОСОБА_2, її чоловік ОСОБА_4 та їхні сини ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які зареєстровані та проживають в цій квартирі (а.с. 5, 160).

Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 25.12.2015 року №573 відповідача ОСОБА_2 зобов'язано за власні кошти демонтувати самовільно збудовану двоповерхову з мансардою будівлю в подвір'ї будинку АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Відсутність отриманих у встановленому законом порядку дозвільних документів на здійснення будівництва спірної будівлі підтверджується листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 15.12.2015 року (а.с.12) та не заперечується стороною відповідача, а тому той факт, що будівництво спірної будівлі є самочинним, безспірно встановлений судом.

Задовольняючи позовні вимоги районної адміністрації, суд першої інстанції виходив із того, що спірна будівля збудована відповідачем самочинно і відповідач розпорядження Галицької районної адміністрації про демонтаж цієї самочинної будівлі не виконує.

Однак, повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 ЦК).

Відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З наданих стороною відповідача письмових документів, в тому числі й тих, які відповідач подавала суду першої інстанції разом із заявою про перегляд заочного рішення суду, встановлено, що наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 16.03.2016 року №109 «Про зняття з балансу міської ради приватизованих житлових будинків, в яких приватизоване житло», знято з балансу Львівської міської ради житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 63).

На підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.07.2016 року №590 «Про списання з балансу Львівських комунальних підприємств, що обслуговують житловий фонд одно- та двоквартирних житлових будинків, у яких приватизоване житло та нежитлові приміщення», ЛМКП «Айсберг», на балансі якого знаходився житловий будинок АДРЕСА_1, актом від 31.08.2016 року здійснив передачу цього будинку власнику квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_7 та власнику квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 (а.с.127, 147).

Судом встановлено, що спірна будівля знаходиться в подвір'ї будинку на прибудинковій території, яка закріплена за цим будинком, що підтверджує й сам позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом та надаючи письмові докази на обґрунтування заявлених до відповідача позовних вимог.

Відповідно до проекту на відповідність нормативним вимогам самочинно здійсненого будівництва по АДРЕСА_1, складеного Львівським комунальним підприємством «Архбуднагляд», самочинне будівництво відповідає будівельним і протипожежним нормам, не погіршує інсоляційного режиму для сусідніх житлових будинків, покращує житлові умови мешканцям квартири АДРЕСА_1 і узаконення можливе при згоді сусідів і оформленні землекористування земельної ділянки (а.с. 169).

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, лише порушене, невизнане або оспорюване право особи підлягає захисту у встановлений законом спосіб.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Враховуючи зазначені вище вимоги закону та роз'яснення, а також прийняті Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради наказ №109 від 16.03.2016 року №109 та рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.07.2016 року №590 про зняття з балансу міської ради та списання з балансу ЛМКП «Айсберг» житлового будинку АДРЕСА_1 з передачею будинку власниками квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, в тому числі й сім'ї відповідача, колегія суддів вважає, що висновок суду про демонтаж спірної будівлі є передчасним, оскільки не встановлено, чим спірною будівлею порушені права позивача, окрім як невиконання розпорядження позивача про демонтаж будівлі, правомірність якого оспорюється іншим співвласником квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 в порядку адміністративного судочинства (а.с.190), і який разом із іншими співвласниками квартири АДРЕСА_1 до участі в розгляді даної справи залучені не були, хоча попередження ЛМКП «Айсберг» про демонтаж спірної будівлі стосувалось і їх теж (а.с.11)

Крім того, в провадженні Галицького районного суду м.Львова знаходиться цивільна справа за позовом співвласників квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_7, третя особа - Львівська міська рада, про виділення часток у житловому будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою з метою оформлення права власності (користування) частиною земельної ділянки, яка закріплена за будинком АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування будинку (частини будинку) (а.с.191, 192).

Таким чином, суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував усіх обставин справи, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення спору по суті заявлених вимог, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні вказаного позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1-4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ванівський О.М.