Рішення № 66200298, 20.04.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/966/17

Провадження №2/442/860/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 квітня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання - Харіва І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по кредитному договору. В обґрунтування позову посилається на те, що 10.08.2012 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ „ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг підписав Заяву б/н, згідно якої відповідач отримав кредит у розмірі 8 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з „Умовами та правилами надання банківських послуг", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та „Тарифами Банку" складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Однак, взятих на себе зобов'язань відповідач не виконував, в результаті чого виникла заборгованість і станом на 31.10.2016 становить 48 919,02 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 7 288,61 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом - 36 030,86 грн, заборгованість по пені та комісії за користування кредитом - 2 793,88 грн, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 2 305,67 грн.

Наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення суми кредиту є право позивача вимагати його повернення та штрафних санкцій за невиконання умов договору, а тому просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача 48 919,02 грн заборгованості та судові витрати.

Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримує у повному обсязі. Проти ухвалення у справі заочного рішення - не заперечує.

Відповідач двічі в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про слухання справи по останньому відомому місцю проживання, про що свідчить поштове повідомлення. За таких обставин суд визнав неявку відповідача не поважною та на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи у відсутності сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, приєднані до позову, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 10.08.2012 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ „ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг підписав Заяву б/н, згідно якої відповідач отримав кредит у розмірі 8 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з „Умовами та правилами надання банківських послуг", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та „Тарифами Банку" складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг.

Позивач ПАТ КБ „ПриватБанк", у відповідності до встановлених вимог вищевказаного кредитного договору свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу, кредит у розмірі 8 500 грн на встановлених вищевказаних кредитним договором умовах повернення грошових коштів зі сплатою відсотків за користування ними.

Із матеріалів даної цивільної справи вбачається, що в порушення умов вказаних кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту із його складовими частинами, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, яка станом на 31.10.2016 становить 48 919,02 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 7 288,61 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом - 36 030,86 грн, заборгованість по пені та комісії за користування кредитом - 2 793,88 грн, штраф (фіксована частина) - 500,00 грн, штраф (процентна складова) - 2 305,67 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено умови кредитного договору, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Так, умовами даного кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати заборгованість за кредитом і проценти за користування ним у строки, в розмірі та валюті, як це було визначено договором. Однак, такого свого обов'язку відповідач не виконував.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами у строки, в розмірі та в валюті, визначеними в кредитному договорі.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто зобов'язання за кредитним договором припиняється лише виконанням, проведеним відповідно до умов договору, а саме: поверненням кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом у строки, в розмірі та валюті, передбаченими в Кредитному договорі.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

При цьому, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 № 6-2003цс15.

З огляду на вищевказане суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн та штрафу (процентна складова) - 2 305,67 грн задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 46 113,35 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 7 288,61 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом - 36 030,86 грн, заборгованість по пені та комісії за користування кредитом - 2 793,88 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог у сумі 1 508 грн 23 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224, 294, 296 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 10.08.2012 у розмірі 46 113 (сорок шість тисяч сто тринадцять) грн 35 коп, яка складається з заборгованості за кредитом - 7 288 (сім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 61 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом - 36 030 (тридцять шість тисяч тридцять) грн 86 коп, заборгованість по пені та комісії за користування кредитом - 2 793 (дві тисячі сімсот дев'яносто три) грн 88 коп, та судовий збір у розмірі 1 508 (одна тисяча п'ятсот вісім) грн 23 коп.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Ю.С. Кучаковський