Ухвала суду № 66199685, 26.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/2359/17 Головуючий 1-ї ін-ї. ОСОБА_1

Справа № 644/9095/16-ц Доповідач Сащенко І.С.

Категорія спадкові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Сащенко І.С.

суддів Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевськго районного суду м. Харкова від 07 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Четверта Харківська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИЛА:

15.11.2016 року ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_5 звернулася до суду із вказаним позовом, який уточнила 28.11.2016 року.

В обґрунтування вимог посилалась на те, що 14.07.2010 року її бабуся ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла їй все своє майно, в тому числі і житловий будинок №76 по вул. Авангардній в м. Харкові. 22 серпня 2015 року ОСОБА_6 померла. 07.10.2016 року Четвертою Харківською державною нотаріальною конторою сину померлої - відповідачу ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначений будинок. У звязку з тим, що позивачка від народження мешкає у Російській Федерації та не мала змоги часто навідувати бабусю, про смерть ОСОБА_6 вона дізналася лише у жовтні 2016 року. Таким чином ОСОБА_2 пропустила встановлений законом строк для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Посилаючись на вказані обставини, просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину №1-1326, видане ОСОБА_4 07.10.2016 року Четвертою Харківською державною нотаріальною конторою та визначити додатковий строк для тривалістю у три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач та його представник позов не визнали.

Позивач та представник третьої особи у судове не з`явився.

Рішенням Орджонікідзевськго районного суду м. Харкова від 07 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, в особі свого представника ОСОБА_3, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовільнити у повному обсязі.

При цьому посилається на: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що для задоволення позову є всі підстави.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, знаходить скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини.

Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Встановлено, 22.08.2015 року померла ОСОБА_6, що підтверджуються свідоцтвом про смерть від 27.08.2015 року серії І-ВЛ №510268.

За життя, 14.07.2010 року ОСОБА_6 було складено заповіт, яким все своє майно, в тому числі і житловий будинок № 76 по вул. Авангардній в м. Харкові вона заповіла своїй онучці - ОСОБА_2

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно вимог ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_2, яка постійно проживає та є громадянкою РФ, як спадкоємець за заповітом, протягом шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, заяву про прийняття спадщини не подала, отже згідно ч.1 ст.1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла її.

За приписами ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно розяснень, які містяться у п.24 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді даної категорії справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у

вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Із листа Чертвертої Харківської державної нотаріальної контори вбачається, що згідно інформаційної довідки із Спадкового реєстру №45204202 від 26.09.2016 року спадкова справа не заводилась, до нотаріальної контори протягом шести місяців із заявами ніхто не звертався.

Свідоцтво про прийняття спадщину 07.10.2016 року було видано спадкоємцю за законом сину померлої. При цьому перевірялися дані щодо заповіту, проте встановити місце реєстрації ОСОБА_2 не вдалося, з заявою про прийняття спадщини вона не зверталася (а.с.43-45).

За змістом статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила ч. 3ст. 1272 ЦК Україниможуть бути застосовані, якщо:1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, яка відповідно до положеньст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для всіх судів України.

З огляду на викладене, причини неподання заяви до нотаріальної контори не можуть бути визнані судом поважними, оскільки, як зазначає сама позивачка, про смерть бабусі вона дізналася лише у жовтні 2016 року, тобто більше ніж через рік після смерті спадкодавиці, що відповідно до вищевказаної правової позиції не може бути підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно достатті 1301 ЦКсвідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Виходячи із змісту ст.1223 ЦК України у разі неприйняття спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу, зокрема спадкоємці першої черги за законом.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За таких обставин право на спадкування на законних підставах перейшло до дядька позивачки і спадкоємця першої черги за законом ОСОБА_4, який на час смерті мешкав із спадкодавцем.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_2 у позові, рішення суду є законними та обґрунтованим, підстав для скасування чи зміни рішення судова колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 301, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді