Ухвала суду № 66197544, 26.04.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/10602/16-к

Провадження № 1-кп/200/173/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді - Леонова А.А.,

за участі сторін судового провадження:

секретаря судового засідання : Коляда В.В.,

прокурора: Нечипоренка С.В.,

захисника: ОСОБА_1,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали судового провадження № 1кп/200/173/17 (кримінальне провадження №12015040640000000746) за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України,

ВС ТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про звернення внесеної застави в дохід держави та обрання відносно ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі. В обґрунтування свого клопотання прокурор послався на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_2 не виконує покладений на нього судом обовязок зявлятися до судді щопонеділка та щопятниці о 09:00 годині для засвідчення факту непереховування від суду. Останній раз обвинувачений ОСОБА_2 зявлявся до судді для засвідчення факту непереховування від суду 27.01.2017 року. З того часу ОСОБА_2 покладений на нього обовязок не виконує.

Захисник обвинуваченого заперечував проти клопотання прокурора. Заявив, що ухвала суду, якою на обвинуваченого було покладено обовязок зявлятися до суду діяла протягом двох місяців до 28.01.2017 року, про що зазначено в ухвалі. Після 28.01.2017 року обвинувачений мав право до суду не зявлятися, оскільки сплив строк дії ухвали.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти клопотання прокурора. Заявив, що він останній раз зявлявся до судді для засвідчення факту непереховування від суду 27.01.2017 року. Після цієї дати він до суду не зявлявся, оскільки вважав, що строк дії ухвали суду закінчився.

Вирішуючи заявлене клопотання прокурора, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 30.11.2016 року обвинуваченому ОСОБА_2 було продовжено строк тримання під вартою до 28.01.2017 року з можливістю внесення застави в розмірі 29000 (двадцять девять тисяч) гривень.

Також даною ухвалою, судом, в разі внесення застави обвинуваченим чи заставодавцем, було покладено на ОСОБА_2 наступні обовязки:

прибувати до судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Леонова А.А. щопонеділка та щопятниці о 09:00 годині для засвідчення факту непереховування від суду; не відлучатися з м. Дніпро без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

За ОСОБА_2 було внесено заставу і відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти в звязку із внесенням застави, підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Таким чином, з моменту внесення застави за ОСОБА_2, відносно нього було обрано міру запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 останній раз зявився до суду для засвідчення факту непереховування від суду 27.01.2017 року, про що в матеріалах справи наявний його підпис.

З 27.01.2017 року обвинувачений ОСОБА_2 до судді не зявлявся, покладені на нього ухвалою суду від 30.11.2016 року обовязки не виконує.

Відповідно до ч.8 ст. 182 КПК України, в разі невиконання обовязків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не зявився до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обовязки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Відповідно до ч.11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.

Процесуальним законом не передбачено встановлення певних строків дії запобіжного заходу у вигляді застави і відповідно до ч.11 ст. 182 КПК України, даний запобіжний захід діє до ухвалення вироку суду.

Посилання сторони захисту на ту обставину, що ухвала суду від 30.11.2016 року, якою обвинуваченому ОСОБА_2 було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави припинила свою дію 28.01.2017 року, не приймається судом до уваги, оскільки в ухвалі суду від 30.11.2016 року було чітко зазначено, що до 28.01.2017 року обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до положень статті 182 КПК України, обраний запобіжний захід у вигляді застави обирається на весь час кримінального чи судового провадження.

З пояснень обвинуваченого ОСОБА_2 вбачається, що він був належним чином ознайомлений з ухвалою суду від 30.11.2017 року та покладеними на нього обовязками, в разі внесення застави.

Відповідно до ч.10 ст. 182 КПК України, в разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу, з врахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

При цьому для вирішення даного питання судом, наявність відповідного клопотання сторін кримінального провадження, положеннями ч.10 ст. 182 КПК України не передбачено.

З врахуванням необхідності звернення застави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_2, в дохід держави, суд вважає за необхідне застосувати іншу, більш сувору міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до пяти років, якщо судом встановлено, що перебуваючи на волі, обвинувачений перешкоджав кримінальному провадженню.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів середньої тяжкості, за які законом передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком до пяти років.

Разом із тим, обвинувачений ОСОБА_2 під час здійснення судового провадження неодноразово вчиняв дії, направлені на ухилення від явки до слідчого, прокурора та суду. Результатом таких дій обвинуваченого, стала тяганина в даному кримінальному провадженні.

Згідно матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування переховувався від органів досудового слідства, в результаті чого його оголошували в розшук (т.1 а.с. 130-132).

Згідно листа начальника Бабушкінського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 07.04.2016 року, наданого захисником, ОСОБА_2 01.04.2016 року порушив міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного слідчим суддею.

05.09.2016 року судом в даному судовому провадженні було обрано обвинуваченому ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. ОСОБА_2 судом було заборонено залишати своє постійне місце проживання цілодобово, крім часу необхідного для явки до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду даного кримінального провадження відносно нього.

Незважаючи на обрану міру запобіжного заходу, обвинувачений ОСОБА_2 в судове засідання 19.10.2016 року не зявився. Подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 19.10.2016 року в звязку із його поганим самопочуттям. Разом із тим, обвинувачений ОСОБА_2 в своєму даному клопотанні не вказав, на яку хворобу він хворіє, чи є ця хвороба тяжкою та такою, що перешкоджає його явці до суду. Будь-яких документів на підтвердження тяжкої хвороби, ОСОБА_2 суду не надав ні станом на 19.10.2016 року, ні станом на сьогоднішній день. Також ОСОБА_2 у вказаному клопотанні не вказав, що він перебував на лікуванні в медичному закладі в звязку із лікуванням і не має можливості тимчасово залишити цей заклад.

21.10.2016 року під час обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що наразі не знає, чим він хворіє, який в нього діагноз.

Незважаючи на продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави, після внесення такої застави, обвинувачений ОСОБА_2 протягом майже трьох місяців не виконує покладені на нього судом обовязки зявлятися до судді для засвідчення факту непереховування його від суду.

Всі ці дії обвинуваченого свідчать про ту обставину, що він вчиняє всі дії для ухилення від суду, невиконання обовязків, які на нього покладає суд. Тим самим обвинувачений ОСОБА_2 унеможливлює застосування до нього більш мякої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

З врахуванням поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування та судового провадження, описаних судом вище, на думку суду існують ризики, що залишившись на волі, обвинувачений ОСОБА_2 розпочне переховуватися від суду та продовжить перешкоджати судовому розгляду даного кримінального провадження іншим чином.

Відповідно до п.3 ч.4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Суд вважає за можливе не визначати відносно ОСОБА_2 розмір застави, оскільки він вже порушив даний запобіжний захід, обраний раніше.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 194, 331 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Заставу, внесену за обвинуваченого ОСОБА_2, в кримінальному провадженні № 12015040640000000746 в розмірі 29 000 (двадцять девять тисяч) гривень, звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України, використавши у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Обрати до обвинуваченого ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Дніпропетровській установі виконання покарань №4 строком на два місяці, до 23.06.2017 року, взявши його під варту в залі суду.

По справі оголосити перерву до 30.05.2017 року до 13:30 години для виконання даної ухвали суду та доставки обвинуваченого до суду з Дніпропетровської установи виконання покарань №4.

Ухвала суду окремо від вироку суду оскарженню не підлягає.

Суддя А.А. Леонов