Рішення № 66196806, 25.04.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 127/10136/16-ц Провадження № 22-ц/772/1248/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 59 Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення Вінницького міського суду від 04 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,-

встановила:

ОСОБА_5 Вінницького міського суду Вінницької області від 15 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2017 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сімєю без державної реєстрації шлюбу.

Відповідач ОСОБА_4 звернулася в міський суд із заявою про постановлення додаткового рішення про стягнення з позивача ОСОБА_3 на її користь 4000 грн. понесених нею витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що суд не вирішив питання про судові витрати, хоча її представник в судовому засіданні заявив відповідне письмове клопотання та надав квитанцію про сплату коштів та довідку адвоката на підтвердження затраченого часу на надання правової допомоги.

Додатковим рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2017 року стягнуто з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_4 компенсацію понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 1330 грн.

Не погодившись із додатковим рішення позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення просив його скасувати і ухвалити нове про відмову ОСОБА_4 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 і його представник ОСОБА_6 вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 повідомлена в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не зявилася, подала суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить її відхилити, а додаткове рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і зявилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 4 частини 1). Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомлення сторін. Їх присутність не є обовязковою. На додаткове рішення може бути подано скаргу. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

В абзаці 4 пункту 12 Постанови від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» Пленум Верховного Суду України розяснив, що у тому разі коли питання про судові витрати не було вирішено при ухвалені рішення, суд, що його ухвалив, вирішує це питання відповідно до пункту 4 частини першої статті 220 ЦПК за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухваленням додаткового рішення. У зв'язку з цим питання про судові витрати не можуть вирішуватись іншим судом або шляхом пред'явлення позову в іншій справі.

В пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення в цивільній справі» розяснено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.

Апеляційним судом встановлено, що рішення Вінницького міського суду від 15 грудня 2016 року ухвалене під головуванням судді Федчишена С.А., тоді як додаткове рішення від 04 квітня 2017 року під головуванням судді Ан О.В.

Всупереч пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого ОСОБА_5 суддів України від 26.11.2010 року №30заява про ухвалення додаткового рішення не була передана раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), а іншому судді в порядку автоматичного перерозподілу в звязку з перебуванням раніше визначеного судді в нарадчій кімнаті.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України розгляд і вирішення справи неповноважним судом є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в абз. 4 пункту 48 Постанови від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Адвокат ОСОБА_7 надавав відповідачу ОСОБА_4 правову допомогу в даній справі на підставі витягу з договору про надання правової допомоги і ордера (а.с. 28, 29), за що нею по квитанції без номера від 28.05.2016 року (а.с. 119) сплачено 4000 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній належний розрахунок вартості правової допомоги, що відповідав би фактичному обєму такої допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо.

Натомість в довідці адвоката наведено перелік певних процесуальних дій із зазначенням тривалості їх виконання, проте без вказівки вартості кожної із них, а сама довідка містить незастережені виправлення.

Тому відповідно до статті 59 ЦПК України колегія суддів не бере до уваги зазначений доказ й приходить до висновку про недоведеність розміру витрат на правову допомогу, що є підставою для відмови в їх стягненні.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:/підпис/ ОСОБА_8 Судді: Зідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду /підпис/ ОСОБА_9 /підпис/ ОСОБА_10 ОСОБА_8