Ухвала суду № 66196101, 19.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача 3 відсотки річних у сумі 85 960,42 грн. та втрати від інфляції у розмірі 1 111 567,01 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що Дарницьким районним судом м. Києва було ухвалено рішення у справі № 753/20596/13-ц, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у сумі 1 398 197,50 грн., але відповідач зобов'язання щодо сплати боргу не виконав по цей час, чим порушує права позивача.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року позов задоволено.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Справа № 753/5221/16-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3170/2017Головуючий у суді першої інстанції: Сухомлінова С.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.В обґрунтування заявлених вимог апелянт, посилається на те, що суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального законодавства ухваливши заочне рішення, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, чим був позбавлений права на захист.

Також, на думку апелянта, суд першої інстанції незаконно задовольнив позов, оскільки борг був отриманий відповідачем у доларах США, а індекс інфляції поширюється тільки грошове зобов'язання у гривнях.

Апелянт вважає, що суд незаконно стягнув і 3% річних, оскільки проценти за користування позикою вже були визначені сторонами та стягнуті судом раніше.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.01.2014р. Дарницьким районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі № 753/20596/13-ц (а.с.16), яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 1 398 197,50 грн., яке набрало чинності.

Як 26.02.2014р вбачається з постанови, листа (а.с.24,25) та пояснень представника позивача, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавчий лист № 753/20596/13 виданий 14.05.2014р. Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 1 398 197,50 грн. та станом на 10.03.2016р. зазначене рішення суду відповідачем не виконано.

Таким чином, відповідач прострочив виконання рішення у період з 27.02.2014р. по 15.03.2016р.

Згідно розрахунку (а.с.6-7), сума інфляційних втрат складає 1 111 567,01 грн., а сума 3% річних складає 85 960,42 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання на 748 днів, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з рішення суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає, оскільки суд першої інстанції правильно визначився із виниклими правовідносинами сторін, правильно розглянув справу на основі наданих доказів та ухвалив законне і обґрунтоване рішення

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що індекс інфляції поширюється тільки на грошове зобов'язання у гривні, а позика була отримана у доларах США, а також те, що стягнення 3% річних є незаконним оскільки у договорі позики вже був встановлений відсоток, виходячи з наступного.

Так, дійсно позивач надав відповідачу позику у доларах США (а.с.8-9), проте спір про стягнення даної позики був вирішений у іншій справі № 753/20596/13-ц та рішенням Дарницьким районним судом м. Києва віл 15 січня 2014 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було стягнуто суму боргу в розмірі 1 398 197,50 грн., тобто у національній валюті - гривні.

Вказане рішення набрало законної сили 26 лютого 2014 року, що підтверджується відповідною відміткою суду на його копії (а.с.16-18), а тому з цього часу у ОСОБА_1 припинилося зобов'язання по поверненню позики та з'явилося грошове зобов'язання перед ОСОБА_3 по виконанню рішення суду, яке виражається саме у гривні.

Таким чином, посилання апелянта на незаконність індексації грошового зобов'язання у іноземній валюті безпідставним.

Необґрунтованим та безпідставним є і посилання апелянта на те, що договором позики вже було визначено процент за користування позикою, а тому стягнення 3% річних є незаконним, оскільки за положенням ст.625 ЦК України три відсотки річних стягуються з боржника не за користування грошовими коштами в період дії договору, а за прострочення їх повернення.

Рішення суду набрало законної сили 26 лютого 2014 року та досі не виконано відповідачем.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний правовий висновок викладений і у постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року (у справі №6-113цс14), який згідно абз. 2 ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Тобто положення ст.625 ЦК України захищають кредитора від знецінення коштів, якими незаконно користується боржник поза межами домовленого строку, а також стягує компенсацію з боржника за користування чужими коштами.

Не заслуговують на увагу і посилання апелянта про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Так, статтею 76 ЦПК України, визначено порядок вручення повісток.

Згідно ч.3 ст.76 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2016р. повістку в судове засідання було отримано дружиною ОСОБА_1, а тому відповідач був належним чином повідомлений про місце, час та день розгляду позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином суд першої інстанції правомірно ухвалив заочне рішення.

Більш того, колегія суддів звертає увагу представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення тільки у разі, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.3 ст.309 ЦПК України). Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ч.2 ст.308 ЦПК України).

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився із виниклими правовідносинами сторін, вірно застосував норми матеріального права та ухвалив законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Враховуючи викладене, заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що ухвалене з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді