Рішення № 66196071, 12.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в якому просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду 436 366,21 грн., за складання експертного дослідження 1 700 грн., за зберіганню автомобіля 19 200 грн. та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 24.03.2014р. на перехресті бул. Л.Українки -пров. Щорса в м. Києві сталась ДТП з вини ОСОБА_1 який керуючи автомобілем марки «Ssang Yong», номерний знак НОМЕР_1, порушив пп. 2.3 «б», 10.1, 8.7.3 (є) Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «КІА OPTIMA», номерний знак НОМЕР_2, що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію автомобіля НОМЕР_5 яким керувала ОСОБА_5 та яка внаслідок зазначеного зіткнення здійснила зіткнення зі стоячими автомобілями марки «Шкода» номерний знак НОМЕР_3 та «Хундай» номерний знак НОМЕР_4. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1, позивачу було завдано матеріальну шкоду у розмірі 436 366,21 грн., що підтверджується висновком експертного дослідження.

Справа № 757/34038/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/701/2017Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 439 566,21 грн., моральну шкоду в розмірі 2000грн., судові витрати в розмірі 4 595 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 287,86 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неповноту та неправильність з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт, послалася на те, що суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, взяв до уваги оцінку шкоди, яка є не співмірною із завданою шкодою, оскільки є більшою за ринкову ціну на подібні автомобілі.

Також апелянт посилається на те, що у справі хоч і була призначена судова експертиза для визначення реальної вартості збитків, але проведена не була, у зв'язку із чим, на думку апелянта, експертиза повинна бути проведена під час апеляційного перегляд справи.

Крім того, апелянт посилається на безпідставність задоволення вимог про стягнення моральної шкоди та не правильний розподіл судових витрат.

У судовому засіданні представники ОСОБА_3 заперечували проти апеляційної скарги, просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду.

Представник відповідача за довіреністю - ОСОБА_2 надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке було розглянуто судом та у задоволенні якого відмовлено, оскільки ним вже заявлялося подібне клопотання та було задоволено, а повторне відкладення розгляду справи призвело б до значного порушення строків розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Крім того, судом враховано неявку і самого ОСОБА_1

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.03.2014р. на перехресті бул. Л.Українки -пров. Щорса в м. Києві сталась ДТП з вини ОСОБА_1 який керуючи автомобілем марки «Ssang Yong», номерний знак НОМЕР_1, порушив пп. 2.3 «б», 10.1, 8.7.3 (є) Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «КІА OPTIMA», номерний знак НОМЕР_2, що належить Позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію автомобіля НОМЕР_5 яким керувала ОСОБА_5 та яка внаслідок зазначеного зіткнення здійснила зіткнення зі стоячими автомобілями марки «Шкода» номерний знак НОМЕР_3 та «Хундай» номерний знак НОМЕР_4.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 2.10.2014р. ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КпАП України.

Згідно висновку авто товарознавчого дослідження № 01/08 від 25.8.2015р. вартість матеріальної шкоди спричиненої власнику автомобіля «КІА OPTIMA «пошкодженого в результаті ДТП становить 436 366,21 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а відповідачем не спростовано розмір матеріальних збитків, визначених незалежним оцінювачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає, оскільки суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, правильно визначився із виниклими правовідносинами сторін, вірно оцінив наявні в матеріалах справи докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянтом не надано належних доказів та обґрунтувань щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що сума матеріального збитку, яку стягнув суд, не співмірна із завданою шкодою.

Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Так, звернувшись до суду із даним позовом, позивач, на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, надав суду висновок авто товарознавчого дослідження № 01/08 від 25.8.2015р., відповідно до якого вартість матеріальної шкоди спричиненої власнику автомобіля «КІА OPTIMA «пошкодженого в результаті ДТП становить 436 366,21 грн. (а.с.47-108).

Інших даних щодо розміру матеріальних збитків, матеріали справи не містять та стороною відповідача надано судам не було, а тому колегія суддів вважає правильним висновок суду щодо стягнення саме такого розміру матеріальної шкоди.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що оскільки судом першої інстанції хоч і була призначена судова експертиза для визначення реальної вартості збитків, але проведена не була, у зв'язку із чим експертиза повинна бути проведена під час апеляційного перегляд справи.

Так, дійсно, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року, за клопотанням представника відповідача по справі була призначена авто товарознавча експертиза для визначення вартості збитків завданих внаслідок ДТП (а.с.111).

Тобто, суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи для встановлення істини по справі та правильного її вирішення.

Проте, вказана експертиза не була проведена саме з вини відповідача, що підтверджується супровідним листом з експертної установи, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно ухвали не виконав попередньої оплати за проведення експертизи, а тому ухвала була залишена без виконання з поверненням матеріалів справи до суду (а.с.114).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Колегією суддів не встановлено обставин, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено відповідачу у дослідженні якихось доказів. Навпаки, як було зазначено вище, судом була призначена судова товарознавча експертиза за клопотанням відповідача.

Не встановлено судовою колегією і обставин, що не проведення експертизи з вини відповідача відбулося з поважних причин.

Таким чином, відсутні підстави для повторного призначення судової експертизи під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту та тягар доказування лежить на сторонах спору.

Оскільки, стороною відповідача не було надано судам жодних доказів на спростування розміру матеріального збитку, встановленого висновком авто товарознавчого дослідження № 01/08 від 25.8.2015р., судова авто товарознавча експертиза не була проведена саме з вини відповідача та ним взагалі, а ні в суді першої інстанції, а ні під час апеляційного перегляду справи, не було надано пояснень про причини (поважні чи не поважні) щодо обставин, що це зумовили, то у колегії суддів відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру матеріального збитку.

Щодо визначення судом розміру моральної шкоди 2 000 грн., то колегія суддів також погоджується з рішенням у цій частині.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи встановлений факт завдання матеріальної шкоди позивачу відповідачем, шляхом здійснення ДТП, колегія суддів вважає визначений судом розмір матеріальної шкоди правильним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, суд першої інстанції правильно вирішив справу та ухвалив законне і обґрунтоване рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної і моральної шкоди.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із рішення суду, в частині розподілу судових витрат.

Так, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року судом було задоволено майнові вимоги позивача на загальну суму 441 566,21 грн., а тому із відповідача на користь позивача слід було стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 4 415,66 грн. (1% від 441 566,21 грн.).

Всупереч наведеному, судом першої інстанції було помилково стягнуто з відповідача на користь позивача 4 595 грн. та на користь держави, нібито, недоплачену частину судового збору, у розмірі 287,86 грн., що є надмірною загальною сумою стягнення витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року, в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору слід змінити, зменшивши стягувану суму, та скасувати, в частині стягнення з відповідача судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на сплату судового збору у розмірі 4 595 грн., змінити, зменшивши стягувану суму до 4 415,66 грн.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 287,86 грн., скасувати.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді