Рішення № 66195874, 24.04.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 р. Справа № 918/147/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до Кузнецовського міського комунального підприємства

про стягнення в сумі 6 014 790 грн. 70 коп.

В засіданні приймали участь

Від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 28 від 13.01.2017 р.);

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Кузнецовського міського комунального підприємства (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 6 014 790 грн. 70 коп.

Ухвалою господарського суду від 28 лютого 2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/147/17, справу призначено до розгляду на 09 березня 2017 року.

Ухвалою господарського суду від 09 березня 2017 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 20 березня 2017 року.

До канцелярії суду 17 березня 2017 року від представника Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з Відповідача 10 087 464 грн. 29 коп., з яких 9 618 581 грн. 76 коп. - основного боргу, 345 742 грн. 61 коп. - пені, 37 043 грн. 85 коп. - 3 % річних, 86 096 грн. 06 коп. - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 20 березня 2017 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 03 квітня 2017 року.

03 квітня 2017 року представник Позивача через канцелярії суду подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд збільшити позовні вимоги та стягнути з Відповідача 12 775 862 грн. 96 коп., з яких: 12 181 726 грн. 95 коп. - основної заборгованості, 458 874 грн. 79 коп. - пені, 49 165 грн. 16 коп. - 3 % річних, 86 096 грн. 06 коп. - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 03 квітня 2017 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 12 квітня 2017 року.

Ухвалою господарського суду від 12 квітня 2017 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 24 квітня 2017 року.

До канцелярії суду 24 квітня 2017 року від представника Позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи наступних документів, а саме: листа № 021/10694 від 09 грудня 2016 та квитанції про відправлення листа; листа № 021/272 від 12 січня 2017 року та квитанції про відправлення листа; листа № 021/1078 від 09 лютого 2017 року та квитанції про відправлення листа; листа № 021/2026 від 10 березня 2017 року та квитанції про відправлення листа.

Крім того, представником Позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій останній просив суд стягнути з Відповідача 13 153 740 грн. 03 коп. з яких: 12 181 726 грн. 95 коп. основного боргу, 643 803 грн. 58 коп. пені, 68 978 грн. 96 коп. 3 % річних та 259 230 грн. 54 коп. інфляційних втрат.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що вищевказані заяви про збільшення розміру позовних подані в передбачений ГПК України порядок та спосіб і така заяви прийняті судом до розгляду, відтак суд їх задовольняє.

В судовому засіданні 24 квітня 2017 року представник Позивача позовні вимоги з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог підтримав.

Представник Відповідача в судове засідання 24 квітня 2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засіданні повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що не зявлення Відповідача в судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника Відповідача , за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24 квітня 2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ДП "НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє ВП "Рівненська АЕС" з Кузнецовським міським комунальним підприємством укладено договір № 3 від 01 жовтня 2002 року про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Згідно умов пункту 1 Договору ВП "Рівненська АЕС" бере на себе зобов'язання постачати Кузнецовському міському комунальному підприємству теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Кузнецовське міське комунальне підприємство зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбаченими цим договором.

Згідно п. 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах договору у вигляді води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гаряче водопостачання протягом року, технологічні потреби.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію здійснюються шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ВП "Рівненська АЕС" до 25-го числа місяця наступного за розрахунковим, згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку і розрахунковим способом згідно з додатком № 1.

Відповідно до п.п. 10.1., 10.4. договору цей договір набуває чинності з 01 жовтня 2002 року та діє до 01 жовтня 2003 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Судом встановлено, що Відповідач несвоєчасно оплатив отриману теплову енергію, чим порушив пункт 6.2. Договору. Згідно виставлених та не оплачених рахунків (які наявні в матеріалах справи), з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог станом на 20 квітня 2017 року розмір заборгованості становить 13 153 740 грн. 03 коп. з яких: 12 181 726 грн. 95 коп. основного боргу, 643 803 грн. 58 коп. пені, 68 978 грн. 96 коп. 3 % річних та 259 230 грн. 54 коп. інфляційних втрат.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що наявність заборгованості в розмірі 12 181 726 грн. 95 коп. за наданні згідно Договору, послуги постачання теплової енергії в гарячій воді, підтверджується зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12 грудня 2011 року в справі № 07/238-10).

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3 % річних в розмірі 68 978 грн. 96 коп., та 259 230 грн. 54 коп. інфляційних втрат.

Суд, перевіривши подані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних, встановив що останні є арифметично вірними та відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідно до п. 6.5 Договору за порушення строків виконання грошового зобовязання з Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості послуги, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.2.2. Договору, за несвоєчасне виконання зобов'язання з проведення розрахунків за отриману теплову енергію передбачено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Враховуючи, що Відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання по оплаті послуг централізованого водопостачання, позивачем нараховано пеню за період листопада 2016 року по січень 2017 року розмір якої складає 643 803 грн. 58 коп.

Подані позивачем розрахунки пені та період її нарахування перевірено судом та визнано їх обґрунтованими.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, враховуючи докази надані позивачем на підтвердження заявлених вимог, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м. Вараш, майдан Незалежності 2, код ЄДРПОУ 30536302) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) 12 181 726 (дванадцять мільйонів сто вісімдесят одна тисяча сімсот двадцять шість) грн. 95 коп. основного боргу, 643 803 (шістсот сорок три тисячі вісімсот три) грн. 58 коп. пені, 68 978 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 96 коп. - 3 % річних, 259 230 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч двісті тридцять) грн. 54 коп. інфляційних втрат та 197 306 (сто дев'яносто сім тисяч триста шість) грн. 10 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "26" квітня 2017 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (34400, м. Вараш);

3 - відповідачу рекомендованим (34400, м. Вараш, майдан Незалежності, 2).