Постанова № 66195475, 25.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р. Справа№ 911/3386/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Карпюк О.С.,

представників боржника - Данилової К.А., Свірської О.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Плюс» (вх.№09-08.2/2775/17)

на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.03.2017

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Енерго Холдінг»

про визнання договору про відступлення права вимоги від 28.06.2013 №06/28/13 недійсним

в межах справи №911/3386/16 (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Енерго Холдінг» (код 38038769)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2017 відмовлено ТОВ «Асканія Плюс» у задоволенні заяви про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 28.06.2013 №06/28-13, укладеного між ТОВ «Асканія Плюс» та ТОВ «Укр Енерго Холдінг» в межах провадження у справі №911/3386/16 про банкрутство ТОВ «Укр Енерго Холдінг».

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Асканія Плюс» звернулось з апеляційною скаргою (вх.№09-08.2/2775/17) до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 27.03.2017.

Апеляційна скарга мотивована тим, що про існування договору про відступлення права вимоги від 28.06.2013 №06/28-13, укладеного з боржником ТОВ «Асканія Плюс» та дізналось 22.12.2016, у зв'язку з чим строк позовної давності не сплив. ТОВ «Асканія Плюс» не вчиняло дій, які б свідчили про схвалення договору про відступлення права вимоги від 28.06.2013 №06/28-13, а тому вказаний договір підлягає визнанню недійсним, як такий що підписаний директором з перевищенням повноважень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 порушено апеляційне провадження та прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено на 18.04.2017.

18.04.2017 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду ліквідатор боржника подав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 25.04.2017 представники ТОВ «Укр Енерго Холдінг» заперечили доводи апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Київської області від 27.03.2017, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи вбачається, постановою Господарського суду Київської області від 22.11.2016 визнано ТОВ "Укр Енерго Холдінг" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Макарову Х.С., вирішено інші процедурні питання у справі.

28.06.2013 між ТОВ "Укр Енерго Холдінг" (первісний кредитор) та ТОВ "Асканія Плюс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №06/28-13, відповідно до умов якого (п.1.1.) первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги від ТОВ "Укренергохолдінг ЛТД" (боржник) сплати грошових зобов'язань в сумі 1764206,87 грн., належне первісному кредитору відповідно до договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 26.12.2012 № ФП-12/130, укладеного між первісним кредитором і боржником.

Пунктом 1.2. договору № 06/28-13 передбачено, що за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основний договором, в тому числі вимагати сплатити штрафні санкції за порушення положень основного договору.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору № 06/28-13, згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в сумі 1764206,87 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора. Строк сплати винагороди становить 6 (шість) місяців після дня набрання чинності цим договором.

З копії договору № 06/28-13 вбачається, що його підписано від імені ТОВ "Укр Енерго Холдінг" директором ОСОБА_6, а від імені ТОВ "Асканія Плюс" директором ОСОБА_7, договір скріплено печатками сторін.

15.03.2017 ТОВ «Асканія Плюс» подало заяву (вх. № 5678/17) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 28.06.2013 №06/28-13, укладеного між ТОВ «Асканія Плюс» та ТОВ «Укр Енерго Холдінг» в межах справи про банкрутство №911/3386/16. Заява обґрунтована тим, що договір про відступлення права вимоги від 28.06.2013 №06/28-13 укладено керівником ТОВ "Асканія Плюс" ОСОБА_7 з перевищенням повноважень.

Частинами 1, 3 ст. 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтею 97 ЦК України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 2, 3 статті 145 ЦК України передбачено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Відповідно до п. 10.1. Статуту ТОВ "Асканія Плюс" в редакції, затвердженій протоколом від 03.09.2012 № 4, управління товариством і контроль за його діяльністю здійснюють: загальні збори учасників товариства - вищий орган; директор - виконавчий орган; ревізійна комісія - контролюючий орган.

Підпунктом 24 п. 10.2.2. Статуту визначено, що до компетенції загальних зборів учасників належить прийняття рішень про укладення договорів, в результаті яких товариство нестиме витрати на суму 100000,00 грн., з одним контрагентом за одним або декількома договорами протягом року. Загальні збори учасників товариства мають право затвердити перелік контрагентів за договорами, за якими товариство нестиме витрати, або отримуватиме прибуток, укладення договорів з якими не потребуватиме прийняття загальними зборами учасників окремого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно п. 3.3., 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 №11 у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Припис абз.1 ч.3 ст. 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень.

Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як зазначає ТОВ «Асканія Плюс» воно несе за спірним договором витрати в сумі 1764206,87 грн. і не вчиняло ніяких дій, які б свідчили про подальше схвалення договору № 06/28-13.

Частинами 1, 2 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом першої інстанції встановлено, що в порушення пп.24 п.10.2.2 Статуту керівником ОСОБА_7 від імені ТОВ "Асканія Плюс" при укладенні договору про відступлення права вимоги від 28.06.2013 № 06/28-13 взято зобов'язання товариства сплатити на користь ТОВ "Укр Енерго Холдінг" винагороду сумі 1764206,87 грн. зі строком сплати - 6 (шість) місяців після дня набрання чинності договором. Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано вказав, що договір №06/28-3 укладено директором ОСОБА_7 з перевищенням повноважень без схвалення укладення правочину загальними зборами учасників товариства, а отже права ТОВ «Асканія Плюс» порушені.

Разом з тим, 07.03.2017 ліквідатор ТОВ «Укр Енерго Холдінг» подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, згідно якої просить суд застосувати позовну давність до заявлених вимог та відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Асканія Плюс" у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

ТОВ «Асканія Плюс» в апеляційній скарзі стверджує, що просило суд першої інстанції визнати поважною причину пропуску строку позовної давності і не застосовувати строк позовної давності у даній справі, оскільки ТОВ «Асканія Плюс» лише 22.12.2016 дізналось про існування договору №06/28-13 (після отримання позовної заяви ТОВ "Торгівельний дім "Нафтопостач" про стягнення заборгованості). Однак, будь-яке клопотання з цього приводу в матеріалах справи відсутнє.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в зв'язку зі спливом строків позовної давності, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За приписами ч.ч. 3,4,5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відповідно до п. 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними застосовується загальна позовна давність.

Хоч початок перебігу строку позовної давності визначається за правилами ст.261 ЦК України, однак господарськими судами не можуть братися до уваги доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10).

З огляду на викладене вище, твердження ТОВ «Асканія Плюс» про обізнаність щодо існування договору №06/28-13 з 22.12.2016 обґрунтовано не прийняте судом першої інстанції, оскільки спірний договір укладався юридичною особою ТОВ "Асканія Плюс" 28.06.2013, заявлена вимога стосується прав саме юридичної особи, а зміна власників товариства або призначення нового керівника товариства не може вважатися доказом того, що юридичній особі ТОВ "Асканія Плюс" не було відомо про порушене право до призначення нового керівника чи до отримання 22.12.2016 позовної заяви.

Оскільки договір № 06/28-13 укладено ТОВ "Асканія Плюс" 28.06.2013, отже з саме з цієї дати стало відомо про оспорюваний договір. Таким чином, трирічний строк позовної давності за вимогою про визнання правочину недійсним сплинув 28.06.2016.

В апеляційній скарзі ТОВ «Асканія Плюс» зазначає про незрозумілість йому відмови у задоволенні позову судом за наявності визнання судом першої інстанції порушеного права позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано досліджено питання щодо порушення права позивача, що має наслідком розгляд питання про застосування чи відмову у застосуванні строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 27.03.2017 у даній справі винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Плюс» (вх.№09-08.2/2775/17) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 27.03.2017 у справі №911/3386/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко