Постанова № 66195455, 24.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа№ 910/611/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»

на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2017 р.

у справі №910/611/17 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про стягнення 194998,88 грн. основного боргу, 12034,06 грн. пені, 4949,30 грн. інфляційних втрат та 1215,45 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2017 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 194998,88 грн. основного боргу, 11569,31 грн. пені, 1209,05 грн. 3% річних, 4949,30 грн. інфляційних втрат та 3190,30 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте в матеріалах справи містяться заяви позивача, в яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін, а справу розглядати без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників позивача та відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

23.06.2014 р. між ФОП ОСОБА_3 (орендодавець) та ПАТ «Креді Агріколь Банк» (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення № 1/1, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 88,6 кв.м., яке розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору оренди, об'єкт оренди належить орендодавцю на праві власності на підставі Договору дарування, посвідченого 05.11.2001 р. ОСОБА_4, приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстровим № 7596.

Відповідно до п. 1.3 договору оренди, об'єкт оренди передається в оренду з метою розміщення відділення (філії) орендаря.

Згідно п. 2.1 договору оренди, передача об'єкта оренди орендарю відбувається в строк, визначений у п. 4.2.1 договору, та підтверджується актом прийому-передачі в оренду об'єкта оренди, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору оренди, розмір орендної плати за цим договором за 1 кв.м. приміщення становить суму в гривнях, еквівалентну 16,93 доларам США по курсу продажі орендарем долара США на день відповідного орендного платежу без врахування ПДВ.

Загальна сума орендної плати на місяць визначається шляхом множення кількості квадратних метрів площі об'єкта оренди згідно з актом прийому-передачі на зазначений вище розмір орендної плати за один метр згідно з цим договором. Загальна сума орендної плати за місяць становить суму в гривнях, еквівалентну 1500,00 доларам США по курсу продажі орендарем долара США на день відповідного орендного платежу без врахування ПДВ за місяць.

Договорами про внесення змін та доповнень № 1 від 01.10.2014 р., № 2 від 31.12.2014 р. сторонами були внесені зміни до п.п. 6.1, 6.2 договору оренди нежилого приміщення № 1/1 від 23.06.2014 р., а саме було змінено розмір щомісячної орендної плати за певний період оренди (еквівалент 1300,00 доларам США за місяць у період з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р. відповідно до договору про внесення змін № 1 від 01.10.2014 р. та 20000,00 грн. за місяць у період з 01.01.2015 р. по 31.03.2015 р. відповідно до договору про внесення змін № 2 від 31.12.2014 р.).

Відповідно до п. 6.3 договору оренди, впродовж дії всього терміну договору для визначення відповідної щомісячної орендної плати використовується гривневий еквівалент долара США на день відповідного орендного платежу по курсу продажу орендарем долара США без урахування ПДВ.

Згідно п. 6.7 договору оренди, орендар починає сплачувати орендну плату з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта оренди орендарю і припиняє з дня підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди орендодавцю.

Пунктами 10.1, 10.2 договору оренди встановлено, що термін оренди об'єкту встановлюється на 2 роки 11 місяців 8 днів: з 23.06.2014 р. по 31.05.2017 р. включно.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками їх печаток та діє до терміну оренди об'єкту оренди протягом строку, визначеного у п. 10.1 договору, однак у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правочин, укладений між сторонами по справі, за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

23.06.2014 р. між сторонами було складено Акт прийому-передачі нежилого приміщення, за яким позивач передав нежиле приміщення загальною площею 88,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач прийняв вказаний об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі оренди нежилого приміщення № 1/1 від 23.06.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за користування об'єктом оренди у період з серпня 2016 року по грудень 2016 року.

З огляду на встановлений у п. 10.1 договору оренди строк оренди (з 23.06.2014 р. по 31.05.2017 р.), а також на положення п. 6.7 договору оренди (орендна плата сплачується з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі об'єкта оренди орендарю і припиняється з дня підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди орендодавцю) та відсутність в матеріалах справи доказів дострокового розірвання договору оренди і повернення відповідачем об'єкта оренди позивачу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року відповідач повинен був сплачувати позивачу орендну плату на умовах, визначених у договорі оренди.

Згідно ч. 2 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, умовами договору оренди (п.п. 6.1, 6.2 договору) сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання (сплата орендної плати) в іноземній валюті (долар США) та встановили порядок визначення суми орендної плати, яка підлягає сплаті орендарем).

З матеріалів справи вбачається, що за серпень 2016 року позивачем було нараховано відповідачу орендну плату у розмірі 37424,64 грн. (розрахунок здійснено станом на 02.08.2016 р. з урахуванням курсу продажу відповідачем долара США станом на дату складення позивачем рахунку № 15 від 02.08.2016 р.); за вересень 2016 року - орендну плату у розмірі 39450,04 грн. (розрахунок здійснено станом на 01.09.2016 р. з урахуванням курсу продажу відповідачем долара США станом на дату складення позивачем рахунку № 17 від 01.09.2016 р.); за жовтень 2016 року - орендну плату у розмірі 38999,95 грн. (розрахунок здійснено станом на 03.10.2016 р. з урахуванням курсу продажу відповідачем долара США станом на дату складення позивачем рахунку № 18 від 03.10.2016 р.); за листопад 2016 року - орендну плату у розмірі 38774,04 грн. (розрахунок здійснено станом на 01.11.2016 р. з урахуванням курсу продажу відповідачем долара США станом на дату складення позивачем рахунку № 19 від 01.11.2016 р.); за грудень 2016 року - орендну плату у розмірі 40350,21 грн. (розрахунок здійснено станом на 01.12.2016 р. з урахуванням курсу продажу відповідачем долара США станом на дату складення позивачем рахунку № 20 від 01.12.2016 р.).

Позивачем долучено до матеріалів справи копії відповідних рахунків за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року та докази їх направлення на адресу Відділення «Дніпропетровська міжрегіональна дирекція» ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку розміру орендних платежів за період з серпня 2016 по грудень 2016 року, з огляду на те, що розрахунок суми у гривнях (розмір місячної орендної плати) був здійснений позивачем станом на дату складення відповідних рахунків на оплату, тоді як умовами договору оренди передбачено, що розмір орендної плати у гривнях визначається з урахуванням курсу продажу орендарем долара США на день відповідного орендного платежу, тобто станом на 15 число поточного місяця згідно п. 6.9 договору.

Відповідно до п. 6.9 договору оренди, орендна плата сплачується щомісячно у безготівковому порядку шляхом банківського переказу на зазначений у розділі 12 цього договору поточний рахунок орендодавця не пізніше 15-го числа поточного місяця (у випадку якщо орендодавець не порушує строку згідно з яким виставляється рахунок на оплату орендної плати), за який здійснюється оплата, на підставі виставленого орендодавцем рахунку-фактури. Орендодавець повинен вчасно виставляти такі рахунки орендареві не пізніше 5-го числа поточного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у строки, передбачені п. 6.9 договору оренди, виставляв відповідачу відповідні рахунки на оплату, зокрема, з долучених позивачем до позовної заяви описів вкладення у цінний лист вбачається, що рахунки на оплату за спірний період були надіслані позивачем на адресу Відділення «Дніпропетровська міжрегіональна дирекція» ПАТ «Креді Агріколь Банк» не пізніше 5-го числа поточного місяця (місяця оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити орендну плату (гривневий еквівалент 1500,00 доларів США, визначений відповідно до умов п. 6.2 договору) за серпень 2016 року у строк до 15.08.2016 р. (включно), за вересень 2016 року - у строк до 15.09.2016 р. (включно), за жовтень 2016 року - у строк до 17.10.2016 р. (включно, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України), за листопад 2016 - у строк до 15.11.2016 р. (включно), за грудень 2016 року - у строк до 15.12.2016 р. (включно).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не сплачував позивачу орендну плату за користування об'єктом оренди за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року за договором оренди. Відповідачем не надано доказів сплати позивачу орендної плати за спірний період.

Разом з тим, у своїй апеляційній скарзі, відповідач заперечив щодо розмірів нарахованих позивачем місячних орендних платежів, оскільки позивачем було здійснено розрахунок гривневого еквіваленту орендної плати станом на дату складання рахунку.

Слід зазначити, що умовами договору оренди передбачено, що гривневий еквівалент розміру орендної плати визначається з урахуванням курсу продажу орендарем долара США на день відповідного орендного платежу.

Разом з тим, відповідач взагалі не сплачував позивачу орендні платежі за період з серпня 2016 по грудень 2016 року, отже у будь-якому випадку гривневий еквівалент розміру орендної плати за спірний період повинен визначатися з урахуванням курсу продажу долара США станом на 15 число відповідного місяця, оскільки відповідно до п. 6.9 договору оренди орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 15-го числа поточного місяця.

Курс продажу ПАТ «Креді Агріколь Банк» долара США (на офіційному сайті ПАТ «Креді Агріколь Банк» - https://credit-agricole.ua/) станом на 15.08.2016 р. -25,20 грн. за 1 долар США, станом на 15.09.2016 р. - 26,55 грн. за 1 долар США, станом на 17.10.2016 р. - 26,00 грн. за 1 долар США, станом на 15.11.2016 р. - 26,80 грн. за 1 долар США та станом на 15.12.2016 р. - 26,95 грн. за 1 долар США.

Таким чином, обґрунтованим розміром орендної плати (у гривні) за серпень 2016 року є 37800,00 грн. (1500,00 дол США * 25,20), за вересень 2016 року - 39825,00 грн. (1500,00 дол США * 26,55), за жовтень 2016 року - 39000,00 грн. (1500,00 дол США * 26,00), за листопад 2016 року - 40200,00 грн. (1500,00 дол США * 26,80), за грудень 2016 року - 40425,00 грн. (1500,00 дол США * 26,95).

Як вбачається з матеріалів справи, за серпень 2016 року позивачем було нараховано відповідачу орендну плату у розмірі 37424,64 грн.; за вересень 2016 року - орендну плату у розмірі 39450,04 грн.; за жовтень 2016 року - орендну плату у розмірі 38999,95 грн.; за листопад 2016 року - орендну плату у розмірі 38774,04 грн.; за грудень 2016 року - орендну плату у розмірі 40350,21 грн.

Розміри орендних платежів (у гривні), визначені судом станом на 15.08.2016 р., 15.09.2016 р., 17.10.2016 р., 15.11.2016 р., 15.12.2016 р. є більшими у порівнянні з визначеними позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на те, що суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання позивача, а також те, що наявність та обсяг заборгованості ПАТ «Креді Агріколь Банк» у розмірі 194998,88 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 в частині стягнення з ПАТ «Креді Агріколь Банк» суми основного боргу у розмірі 194998,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 12034,06 грн., а саме 4389,91 грн. пені за період з 16.08.2016 р. по 31.12.2016 р. за прострочення сплати орендної плати за серпень 2016 року, 3461,35 грн. пені за період з 16.09.2016 р. по 31.12.2016 р. за прострочення сплати орендної плати за вересень 2016 року; 2312,31 грн. пені за період з 16.10.2016 р. по 31.12.2016 р. за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2016 року; 1373,38 грн. пені за період з 16.11.2016 р. по 31.12.2016 р. за прострочення сплати орендної плати за листопад 2016 року; 497,11 грн. пені за період з 16.12.2016 р. по 31.12.2016 р. за прострочення сплати орендної плати за грудень 2016 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 9.4 договору оренди у випадку прострочки орендарем сплати орендної плати більше ніж на місяць орендар сплачує пеню в розмірі 0,1% від належної до сплати суми за кожен день прострочки.

З огляду на те, що відповідач прострочив сплату орендних платежів за спірний період більше ніж на місяць (щодо кожного платежу - місячної орендної плати), обгрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за прострочення сплати орендних платежів за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів встановила, що він виконаний арифметично невірно.

Позивачем було неправильно визначено період нарахування пені за прострочення сплати відповідачем орендної плати за жовтень 2016 року. Оскільки, відповідач повинен був сплатити орендну плату за жовтень 2016 року у строк до 17.10.2016 р. включно (з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України), з огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованим для нарахування пені є період з 18.10.2016 р. по 31.12.2016 р.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 11569,31 грн.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1215,45 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4949,30 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.п. 4.1, 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, умовами договору оренди сторони встановили спосіб визначення розміру орендної плати та визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, встановили спосіб визначення розміру орендної плати у національній валюті України, що підлягає сплаті станом на дату здійснення платежу (не пізніше 15-го числа поточного місяця).

Таким чином, оскільки розмір орендної плати у гривневому еквіваленті визначається станом на 15 число поточного місяця, а відповідач не сплатив позивачу орендну плату за спірний період (серпень - грудень 2016 року), обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за прострочення сплати орендних платежів за серпень, вересень та жовтень 2016 року, нарахованих після настання строку здійснення оплати (після 15-го числа відповідного місяця).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4949,30 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо його необґрунтованості в частині нарахування 3% річних за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2016 року, оскільки позивачем було неправильно визначено період нарахування 3% річних за прострочення сплати відповідачем орендної плати за жовтень 2016 року. Оскільки, відповідач повинен був сплатити орендну плату за жовтень 2016 року у строк до 17.10.2016 р. включно (з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України), з огляду на що обґрунтованим для нарахування 3% річних є період з 18.10.2016 р. по 31.12.2016 р.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 в частині стягнення з ПАТ «Креді Агріколь Банк» 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1209,05 грн.

Щодо тверджень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, про необґрунтованість розрахунку інфляційних втрат, наданого позивачем, оскільки позивачем не було враховано при здійсненні розрахунку показник дефляції за серпень 2016 року (99,7%), колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

У вказаному листі, зокрема, зазначено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число, розрахунок починається з наступного місяця.

З огляду на те, що прострочення зі сплати орендної плати за серпень 2016 року виникло з 16.08.2016 р., підстави для застосування індексу інфляції (дефляції - 99,7%) за серпень 2016 року при розрахунку інфляційних втрат відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2017 р. у справі №910/611/17 залишити без змін.

Справу №910/611/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Б.О. Ткаченко

Л.П. Зубець