Постанова № 66195431, 20.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017 року Справа № 904/7685/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кузнецової І.Л. (доповідач),

суддів - Орєшкіної Е.В., Сизько І.А.,

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №6-02 від 04.01.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №219 юр від 30.12.2016 р.;

від третьої особи: ОСОБА_3, представник, довіреність б/н від 20.12.2016 р.,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017р. у справі №904/7685/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ

до публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м.Дніпро

про стягнення 4102538грн.29 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017р. у справі №904/7685/16 (головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Соловйова А.Є., Мартинюк С.В.) позов публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Укртрансгаз" задоволено частково, з ПАТ"Дніпрогаз" на користь позивача стягнуто три проценти річних в сумі 3287грн.91коп. та пеня в сумі 33975грн.05коп., провадження у справі в частині стягнення заборгованості за надані в червні 2016 року послуги з балансування обсягів природного газу в сумі 2036710грн.80коп. припинено, в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо наявності у позивача права звертатися до суду з вимогами по стягненню заборгованості за надані в червні 2016 року послуги з балансування обсягів природного газу, щодо перерахування відповідачем позивачу основного боргу в сумі 2036710грн.80коп. після порушення провадження у справі, у зв"язку з чим, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, щодо перерахування відповідачем основного боргу в сумі 637454грн.05коп. до порушення провадження у справі, що призводить до відмови в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині, щодо підписання сторонами 26.та 27.12.2016р. спільних протокольних рішень на загальну суму 2308579грн.88коп., якими змінено порядок і строк проведення розрахунків за надані в червні 2016р. послуги, що свідчить про відсутність підстав для задоволення решти позовних вимог, а також з того, що розрахунки трьох процентів річних та пені виконані позивачем невірно, оскільки нарахування мають проводитися лише на погашену суму боргу, яка складає 2674164грн.85коп.;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ"Укртрансгаз" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з"ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи та на неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права в частині незадоволених позовних вимог просить це рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2009446грн.61коп. основного боргу, прийняти в цій частині нове рішення та задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 1371992грн.56коп. боргу, в частині стягнення 637454грн.05коп. провадження у справі припинити, змінити рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 1686грн.87коп., пені в сумі 17431грн.05коп. та прийняти в цій частині рішення щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі;

- у поданій скарзі йдеться про невідповідність висновків господарського суду стосовно зміни сторонами порядку і строків проведення розрахунків внаслідок підписання спільних протокольних рішень фактичним обставинам справи, оскільки за вказаними рішеннями кошти з Державного бюджету України позивачем не отримувалися, підпис уповноваженої особи позивача на цих рішеннях свідчить не про зміну порядку розрахунків по договору, укладеному сторонами, а про погодження на отримання коштів від відповідача за умови виділення їх з Державного бюджету України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 з урахуванням того факту, що спільні протокольні рішення є не виконанням зобов"язання з оплати послуг, а лише наміром виконати таке зобов"язання, про те, що спільні протокольні рішення від 26. та 27.12.2016р. були повернуті Державною казначейською службою України без виконання, що підтверджується змістом листа від 03.01.2017р. №9-08/12-41, у зв"язку з чим, такі рішення не підтверджують виконання відповідачем зобов"язань по оплаті послуг балансування, про наявність у позивача права долучити вказаний лист казначейської служби до матеріалів справи на стадії апеляційного оскарження тому, що на час прийняття оскаржуваного рішення він був впевнений в достатності доказів, а відповідач не надав доказів сплати коштів позивачу за підписаними протокольними рішеннями, про те, що сторони не вносили змін до умов договору в частині виконання відповідачем грошових зобов"язань і умови договору в частині порядку оплати послуг залишаються чинними, про те, що положення названої вище постанови Кабінету Міністрів України можуть застосовуватися до правовідносин, які стосуються споживання природного газу населенням, бюджетними установами, у даному випадку, негативні небаланси виникли внаслідок використання відповідачем природного газу на виробничо-технологічні витрати, про те, що після спливу п"яти банківських днів з моменту отримання відповідачем акту, рахунку та розрахунку вартості послуг з балансування у позивача виникло право по нарахуванню відповідачу пені та трьох процентів річних, а також про те, що твердження господарського суду відносно перерахування відповідачем суми основного боргу в розмірі 637454грн.05коп. до порушення провадження у справі не відповідають дійсності, оскільки вказана сума була сплачена 31.08.2016р. тобто вже після звернення з позовом, враховуючи факт направлення відповідної заяви до суду 29.08.2016р., у зв"язку з чим, господарський суд повинен був припинити провадження у справі в цій частині;

- відповідач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що частково здійснивши з позивачем розрахунки за послуги з балансування обсягів природного газу, відповідач підтвердив наявність у нього невиконаного зобов"язання перед позивачем в частині оплати послуг, на те, що судом прийнято законне рішення про припинення провадження у справі, правомірно відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 637454грн.05коп. боргу та в задоволенні решти позовних вимог з урахуванням підписаних між сторонами спільних протокольних рішень, якими вони змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги, у зв"язку з чим, відповідний строк не настав;

- третя особа проти апеляційної скарги заперечує, зазначаючи при цьому, що доводи скаржника є безпідставними, оскільки листом державної казначейської служби платіжні доручення повернуто без виконання внаслідок закінчення бюджетного року, а не внаслідок відмови в наданні бюджетного відшкодування відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, що відповідно до названого Порядку підписано спільне протокольне рішення №48/утч на загальну суму 30700000грн. за послуги, надані в 2016 році, а також, що відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за договором, оскільки наявні правовідносини з бюджетної компенсації суми коштів пільговій категорії населення і це свідчить про відсутність вини відповідача в простроченні платежів, що, в свою чергу, виключає можливість застосування штрафних санкцій у вигляді пені та трьох процентів річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Укртрансгаз" (оператором) та ПАТ"Дніпрогаз" (замовником) укладено договір транспортування природного газу №1512000733, на підставі якого оператор зобов"язався надати замовнику послуги з транспортування природного газу, а замовник сплатити оператору встановлену договором вартість цих послуг.

Згідно з п.2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2493.

Згідно з п.2.3 договору послугами, які можуть бути надані за цим договором, являються, у тому числі, послуги балансування обсягів природного газу, що подаються до газотранспортної системи і вибіраються з неї.

В п.п.3.1, 4.1 договору сторонами узгоджено, що оператор зобов"язаний розміщувати на своєму веб-сайті вартість послуг балансування, а замовник вчасно врегульовувати небаланси.

За приписами до п.7.1 договору вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається до порядку, встановленого Кодексом.

Згідно з п.9.1 договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов"язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу.

В п.9.2 договору передбачена формула, за якою визначається вартість послуг балансування за газовий місяць на підставі даних про негативний місячний небаланс.

П.9.4 договору передбачено, що оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов"язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п"яти банківських днів.

Відповідно до п.11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу.

П.13.5 договору встановлена відповідальність замовника за порушення строків оплати у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Виходячи з умов договору, позивач встановив наявність у відповідача негативного місячного небалансу в червні 2016 року в обсязі 595.724 тис.куб.м, який не був врегульований відповідачем у строк та в порядку, визначеному договором та Кодексом.

У зв"язку з неврегулюванням відповідачем негативного місячного небалансу в червні 2016 року позивач надав відповідачу послуги балансування, про що було складено односторонній акт №06-1512000733 баланс від 30.06.2016р. на загальну вартість послуг 4046157грн.41коп..

Листом від 15.07.2016р. №10069/12 позивач повідомив відповідача про надання йому послуг балансування та надав вказаний вище акт, розрахунок вартості послуг, рахунок на їх оплату.

Відповідач порушив умови договору. У встановлений п.9.4 договору строк вартість послуг не оплатив.

Внаслідок порушення відповідачем зобов"язань за договором позивач нарахував пеню в сумі 51406грн.10коп. та три проценти річних в сумі 4974грн.78коп. за період з 03. по 17.08.2016р..

Викладені обставини слугували визначальними для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача вказаних вище сум заборгованості, пені та трьох процентів річних.

Матеріали справи свідчать про те, що 31.08.2016р. третьою особою виконано зобов"язання відповідача перед позивачем в частині оплати послуг за договором в сумі 637454грн.05коп..

Зазначені оплати проведені також третьою особою 30.09.2016р. в сумі 625150грн. та 31.10.2016р. в сумі 570050грн..

В процесі перегляду рішення господарського суду в апеляційному порядку колегією суддів було встановлено, що 29.12.2016р. третьою особою проведено оплату за надані послуги в сумі 840000грн..

Відповідно до зведеної інформації по проведенню розрахунків за договором, представленої в матеріали справи третьою особою (т.3, а.с.185) в оплату вартості послуг зараховано, у тому числі, 1510грн.80коп. шляхом заліку сум заборгованостей сторін в цьому розмірі.

Обставини щодо оплати вартості послуг у перелічених вище сумах позивачем не спростовані.

Стосовно оплати послуг в сумі 1510грн.80коп. слід зазначити, що рішення господарського суду переглядається в апеляційному порядку виключно станом на момент його прийняття.

Тому надані позивачем апеляційному суду копія листа відповідача від 30.03.2017р. з пропозицією повернення 1510грн.80коп. та платіжне доручення №3857 від 06.04.2017р. про перерахування позивачем цієї суми відповідачу (т.3, а.с.195,196) не є підставою для скасування рішення господарського суду у відповідній частині.

Ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання не допускається. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.530 названого Кодексу якщо у зобов"язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст.629 Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.п.1-1 п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Щодо досліджуваної справи, то порушення провадження по останній здійснено господарським судом 02.09.2016р., заборгованість по оплаті послуг в сумі 637454грн.05коп. погашена третьою особою 31.08.2016р., тобто до порушення провадження.

У цьому зв"язку господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Заборгованість в сумах 625150грн., 570050грн., 840000грн. та 1510грн.80коп. погашена третьою особою та відповідачем в процесі розгляду справи господарським судом і господарський суд цілком вірно припинив провадження у справі у зазначеній частині. Загальна сума позовних вимог, в якій господарський суд припинив провадження складає 2036710грн.80коп..

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов"язань за договором №1512000733 від 17.12.2015р. в частині повної та своєчасної оплати вартості послуг з балансування обсягів природного газу і ненадання ним належних і допустимих доказів, які б спростували таке порушення господарським судом зроблено правильний висновок про визнання обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 33975грн.05коп. та трьох процентів річних в сумі 3287грн.91коп., нарахованих на суму заборгованості 2674164грн.85коп. (2036710грн.80коп.+637454грн.05коп.) за період з 03. по 17.08.2016р..

Як встановлено господарським судом, 26. та 27.12.2016р. між сторонами у справі, третьою особою, Головним управлінням Державної казначейської служби в Дніпропетровській області, департаментом фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, фінансовим управлінням Центральної районної у м.Дніпрі ради і управлінням праці та соціального захисту населення Центральної районної у м.Дніпрі ради укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №№58/утч, 60/утч, 63/утч за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

П.п.2.9, 2.10 рішень передбачено, що ПАТ"Дніпрогаз" перераховує ПАТ"Укртрансгаз" кошти в сумах 559043грн.40коп., 100000грн., 1649536грн.48коп. за надані у 2016 році послуги згідно з договором від 17.12.2015р. №1512000733. ПАТ"Укртрансгаз" перераховує кошти в перелічених сумах до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість

Таким чином, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємства паливно-енергетичного комплексу, пов"язаних з газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Отже, підписання сторонами спільних протокольних рішень свідчить про те, що сторони фактично погодилися на те, що залишок оплати вартості наданих позивачем послуг підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного з цих рішень за рахунок бюджетних коштів, а також на зміну порядку розрахунків на відповідні суми заборгованості.

При цьому внаслідок бюджетної компенсації суми коштів пільговій категорії населення відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків і це свідчить також про відсутність вини відповідача в простроченні платежів, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені та наслідків за порушення грошового зобов"язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення безпосередньо з відповідача 1371992грн.56коп., на які сторонами підписані спільні протокольні рішення по залишку заборгованості з оплати послуг за червень 2016 року, а також пені та трьох процентів річних, нарахованих на цю суму задоволенню не підлягають.

При цьому слід зазначити, що приймаючи рішення в цій частині, господарський суд неповно з"ясував обставини справи відносно залишку заборгованості по оплаті вказаних послуг та відносно передчасності звернення з позовом, яка покладена в обґрунтування відмови в позові, але таке неправильне застосування норм процесуального права не вплинуло на правильність судового висновку щодо вирішення спору.

Тому підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Доводи скаржника колегією суддів визнані необґрунтованими, оскільки лист Державної казначейської служби України від 03.01.2017р. №9-08/12-41 про повернення платіжних доручень, сформованих ПАТ"Укртрансгаз" у зв"язку з проведенням розрахунків за спільними протокольними рішеннями виключно в межах бюджетного року не свідчить про відсутність бюджетного фінансування, у разі відсутності якого спільні протокольні рішення є нечинними.

Ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржник не надав доказів невиконання відповідачем зобов"язань за спільними протокольними рішеннями, доказів в обґрунтування фактичних дат звернення до Державної казначейської служби України з відповідними платіжними дорученнями і, у зв"язку з цим, доказів оскарження її дій в установленому законодавством порядку по поверненню платіжних доручень.

Керуючись ст.ст.101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017р. у справі №904/7685/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Е.В.Орєшкіна

Суддя І.А.Сизько

Повна постанова складена 26.04.2017р.