Рішення № 66195155, 20.04.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р.Справа № 922/158/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс", м.Ізмаїл Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКАС Україна", м.Харків, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська ливарна компанія", м.Камянське, Дніпропетровська область про стягнення 249228,00грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 15.07.2014

від першого відповідача: не з'явився

від другого відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКАС Україна" (далі за текстом - перший відповідач) про стягнення 249228,00грн.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі виставленого першим відповідачем рахунку №СФ-130 від 05.09.2016 він оплатив грошові кошти на загальну суму 249228,00грн. згідно платіжних доручень №460 від 07.09.2016 та №509 від 27.09.2016, однак перший відповідач відповідну продукцію не поставив. У зв'язку з цим, позивач у позові просив стягнути з першого відповідача сплачені на його користь грошові кошти.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2017 за клопотанням позивача до участі у справі залучено другого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська ливарна компанія" (далі за текстом - другий відповідач).

20 квітня 2017 року від позивача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи оригіналу мирової угоди задля повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи. До заяви додано примірник мирової угоди, підписаний з боку позивача та першого відповідача, однак без підпису другого відповідача.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що сторонами були вжиті заходи щодо добровільного врегулювання спору, однак до даного часу відповідна мирова угода підписана лише позивачем та першим відповідачем. Також, зазначив, що відповідачами до даного часу ані поставлено продукцію, яка була оплачена позивачем, ані повернуто суму отриманої попередньої оплати.

Щодо наданого позивачем примірника мирової угоди від 14.02.2017 суд зазначає, що даний документ не може бути прийнятий до уваги, оскільки не містить підпису другого відповідача, що суперечить вимогам статті 78 ГПК України. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що сторонами у справі досягнуто згоди щодо умов добровільного врегулювання спору.

За таких обставин, позовні вимоги у даній справі розглядаються в загальному порядку.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

05 вересня 2016 року перший відповідач направив позивачу рахунок-фактуру №СФ-130 від 05.09.2016 на загальну суму 249228,00грн. на оплату зазначеної у ньому продукції виробничо-технічного призначення. Даний рахунок дійсний до сплати до 30.09.2016.

На підставі цього рахунку позивач здійснив перерахування першому відповідачу грошових коштів згідно платіжних доручень №460 від 07.09.2016 на суму 124614,00грн. та № 509 від 27.09.2016 на суму 124614,00грн.

30 вересня 2016 року між другим відповідачем, як поручителем, та позивачем, як кредитором, укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань першого відповідача (боржника), що виникли з правовідносин по поставці першим відповідачем продукції, оплаченої позивачем згідно рахунку №СФ-130 від 05.09.2016.

Згідно пунктів 3.1, 3.2., 4.1 цього договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання на загальну суму 249228,00грн. Поручитель цією порукою забезпечує виконання основного зобов'язання в повному обсязі.

Даний договір поруки набув чинності з моменту його підписання і діє до 01.01.2019.

21 грудня 2016 року позивач направив першому відповідачу претензію №328 від 20.12.2016, в якій у зв'язку з непоставкою товару, вказаного в рахунку-фактурі №СФ-130 від 05.09.2016, просив негайно в день отримання цієї претензії повернути отримані грошові кошти в сумі 249228,00грн.

Перший відповідач дану претензію залишив без реагування, що змусило позивача звернутися до господарського суду Харківської області з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 ГК України.

Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 1 статті 181 ГК України також встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріали справи підтверджують укладення позивачем та першим відповідачем договору поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення першим відповідачем рахунку-фактури із зазначенням нейменування, кількості та ціни продукції та здійснення позивачем його оплати.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи підтверджують оплату позивачем на користь першого відповідача продукції виробнично-технічного призначення на загальну суму 249228,00грн.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Перший відповідач, не заперечуючи факту отримання попередньої оплати та наявності у нього обов'язку щодо поставки продукції на адресу позивача, не надав суду належних доказів здійснення такої поставки або повернення отриманої попередньої оплати.

При цьому, суд відхиляє надані першим відповідачем копії експрес накладних та витяги з інтернет-сайтів перевізників про відправлення вантажів до м.Ізмаїл Одеської області на ім'я ОСОБА_2 як докази здійснення поставки продукції, оскільки:

- зазначена у цих документах номенклатура вантажу не співпадає з найменуванням продукції, вказаним в рахунку-фактурі №СФ-130 від 05.09.2016;

- одержувачем вантажу вказано гр.ОСОБА_2, а не позивача. Згідно наданої позивачем довідки №27 від 01.03.2017 гр.ОСОБА_2 у списочному складі підприємства не числиться. Будь-які докази уповноваження даної особи на отримання продукції на для позивача матеріали справи не містять.

Згідно частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач даним правом скористався, направивши першому відповідачу претензію №328 від 20.12.2016, в якій вимагав повернути суми попередньої оплати, однак перший відповідач неправомірно залишив дану претензію без будь-якого реагування.

За таких обставин, суд вважає, що позивач правомірно звернувся з даним позовом про повернення сплаченої суми попередньої оплати.

Згідно статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як свідчать матеріали справи, другий відповідач поручився за належне виконання зобов'язання першим відповідачем зобов'язань, що виникли з правовідносин по поставці продукції, оплаченої позивачем згідно рахунку №СФ-130 від 05.09.2016. Розмір відповідальності поручителя визначений у сумі 249228,00грн. (пункти 3.1, 4.1 договору поруки від 30.09.2016).

Отже, відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем.

Стаття 543 ЦК України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з першого та другого відповідачів солідарно грошових коштів у розмірі 249228,00грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на першого відповідача, оскільки спір у даній справі виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКАС Україна" (61052, м.Харків, вул.Маршала Конєва, буд.2, кім.26, код 37575573) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська ливарна компанія" (51925, Дніпропетровська область, м.Камянське, вул.Українська, буд.85, код 39728983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Нахімова, буд.232, код 31893917) 249228,00грн. заборгованості.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКАС Україна" (61052, м.Харків, вул.Маршала Конєва, буд.2, кім.26, код 37575573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноремонтне підприємство "Дунайсудносервіс" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Нахімова, буд.232, код 31893917) 3738,42грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 25.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_3