Рішення № 66194908, 18.04.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2017 р.Справа № 916/421/17

За позовом: публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО"

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 24 975,76 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія "ОДЕСАОБЛЕНЕРГО", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 24 975,76 грн., де 2 066,53 грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію, 22 713,73 грн. - заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 139,25 грн. - пеня, 14,92 грн. - 3% річних та 41,33 грн. - інфляційні витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.2017р. позовну заяву (вх.№443/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/421/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 18.04.2017р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці про відкладення розгляду справи від 21.03.2017р.

Представник відповідача в судові засіданні не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позову суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

16 квітня 2009р. між відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія "ОДЕСЕОБЛЕНЕРГО" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №551, згідно умов п.1. якого, Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між Постачальником та Споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору, Постачальник зобов'язується:

- виконувати умови Договору;

- постачати Споживати електроенергію, як різновид товару:

в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу");

забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної з площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що Споживач зобов'язується:

- виконувати умови цього Договору;

- дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановки;

- оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії";

- здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

У відповідності до п.4.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком «Поряд розрахунків», Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Зі змісту п.9.4. Договору вбачається, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2009р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін.

Додатком №1 сторони узгодили щомісячні обсяги споживання електричної енергії на 2016р., зокрема:

- січень - 300 кВт. год.;

- лютий - 300 кВт. год.;

- березень - 300 кВт. год.;

- квітень - 400 кВт. год.;

- травень - 500 кВт. год.;

- червень - 2300 кВт. год.;

- липень - 3000 кВт. год.;

- серпень - 3000 кВт. год.;

- вересень - 500 кВт. год.;

- жовтень - 300 кВт. год.;

- листопад - 250 кВт. год.;

- грудень - 600 кВт. год.

Всупереч умовам договору, відповідачем в серпні 2016р. замість 3000 кВт. год. було спожито 14 705 кВт. год.

Позивачем в порушення умов договору в жовтні 2016р. - 1 148 кВт. год. було спожито електричну енергію в обсязі на загальну суму 2 713,74 грн., що підтверджується актом про обсяги спожитої електричної енергії, вартість якої відповідачем залишено без оплати, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість з врахуванням попередньої передплати за спожиту електричну енергію в сумі 2 066,53 грн.

Внаслідок перевищення договірних величин споживання електричної енергії в серпні та жовтня 2016р. за відповідачем утворилась заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 22 713,73 грн.

Неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №551 від 16.04.2009р. в частині проведення оплат і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу послуг з постачання електричної енергії.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання щодо оплати вартості електроенергії не виконані, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 2 066,53 грн. та заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 22 713,73 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 22 713,73 грн. та заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 2 066,53 грн. в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 14,92 грн. - трьох відсотків річних, 41,33 грн. - інфляційних витрат, 139,25 грн. - пені.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про постачання електричної енергії.

Перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних в сумі 14,92 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочки2066.5305.11.2016 - 08.12.20163414.0000 %0.077 %*53.752066.5309.12.2016 - 26.01.20174914.0000 %0.077 %*77.472066.5327.01.2017 - 31.01.2017514.0000 %0.077 %*7.93

Таким чином, за самостійним розрахунком суду розмір пені складає 139,15 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеню встановлена судом в розмірі 139,15 грн.

В іншій частині позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 0,10 грн. суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне:

Втрати від інфляції є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Наразі, наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат позивача, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано інфляційні наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції05.11.2016 - 31.01.20172066.531.03879.482146.01

Таким чином, за самостійним розрахунком суду розмір інфляційних витрат позивача складає 79,48 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем інфляційні витрати заявлено в меншому розмірі в сумі 41,33 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляційні заявлені позивачем в сумі 41,33 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", у зв'язку з чим, стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача підлягає 2 066,53 грн. - заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 22 713,73 грн. - заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 139,15 грн. - пені, 14,92 грн. - 3% річних та 41,33 грн. - інфляційних витрат.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 599,84 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "ОДЕСАОБЛЕНЕРГО" (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Миколи Боровського, б. 28 Б, код ЄДРЮОФОПГФ 00131713) заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 2 066 (дві тисячі шістдесят шість) грн. 53 коп., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 22 713 (двадцять дві тисячі сімсот тринадцять) грн. 73 коп., пеню в сумі 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 15 коп., 3% річних в сумі 14 (чотирнадцять) грн. 92 коп., інфляційні витрати в сумі 41 (сорок одна) грн. 33 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1 599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 84 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 24 квітня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський