Рішення № 66194227, 24.04.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/30/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017 Справа № 908/383/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Морська, 65/97)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 28 099, 61 грн.

Суддя Колодій Н.А.

Представники:

від позивача - ОСОБА_3, довіреність від 05.01.2017р. № 2;

від відповідача - не з'явився

Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію в сумі 26 385,94 грн., пені за несвоєчасну оплату теплової енергії в сумі 776,94 грн. та 3% річних в сумі 936,73 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.02.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/383/17, присвоєно справі номер провадження 32/30/17, з призначенням судового засідання на 05.04.2017 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Ухвалою суду від 05.04.2017р. розгляд справи було відкладено до 24.04.2017р., у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів та неявкою в судове засідання відповідача.

Позивач в судовому засіданні 24.04.2017 р. підтримав позовні вимоги та обґрунтовує їх ст. ст. 11, 509, 525, 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умовами договору купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 244 від 01.12.2009 р.

Відповідач в судове засідання 24.04.2017 р. не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 5011-75/17169-2012-908/383/13-г.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 24.04.2017 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009р. між Закритим акціонерним товариством «Бердянське підприємство теплових мереж», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж"(постачальник та позивач у справі) і ПП ОСОБА_2 (споживач та відповідач у справі) був укладений договір № 244 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення, відповідно до умов якого, постачальник відпускає теплову енергію на потреби опалення об'єктів споживача (за адресою: м. Бердянськ, вул. Піонерська, 51), а останній отримує її та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору (п.1.1 договору)

Згідно з п.п. 2.1., 2.1.1. договору, постачальник зобов'язується забезпечити безперебійну відпустку теплової енергії споживачеві з дотриманням нормативних температур у середині приміщення, що відповідає діючим будівельним нормам і правилам ДБН 2.08. 01-89 «Житлові будинки» і нормам РТМ 204 України 244-94.

Відповідно до п. 4.6. договору, оплата проводиться споживачем не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати відпущеної відповідачем теплової енергії за період з жовтня 2014 року по грудень 2016 року, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість за договором 01.12.2009р. № 244 в розмірі 26 385,94 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Судом встановлено, що свої зобов'язання за договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, відповідачу за період з жовтня 2014 року по грудень 2016 року надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, в свою чергу виставлені позивачем рахунки №№ 244 від 31.10.2014р., від 30.11.2014р., від 31.12.2014р., 31.01.2015р., від 28.02.2015р., від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., від 31.10.2015р., від 30.11.2015р., від 31.12.2015р., від 31.01.2016р., від 29.02.2016р., від 31.03.2016р., від 30.04.2016р., від 31.10.2016р., від 30.11.2016р. та від 31.12.2016р. не оплатив.

У відповідності до п. 2.2.4. договору, показником виконання гарантійного відпуску теплової енергії є відсутність актів-претензій споживача до постачальника за поточний місяць, до 5-го числа наступного за звітним місяцем.

В матеріалах справи відсутні будь-які акти-претензії відповідача до позивача, як того вимагає пункт 2.2.4. договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак відповідач, в порушення умов договору, оплату за отриману теплову енергію у встановлений строк, у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу теплової енергії № 244 від 01.12.2009 р. за період з жовтня 2014 р. по грудень 2016 становить 26 385,94 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" за період з жовтня 2014 року по грудень 2016 року за договором становить 26 385,94 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

В зв'язку з тим, що заборгованість по сплаті поставленої теплової енергії відповідачем не погашена, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 26 385,94 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 936,73 грн. 3 % річних, які нараховані за період з 31.10.2014 р. по 31.12.2016 р.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума 3 % річних підтверджена детальним розрахунком позивача, доданого до матеріалів справи, перевірений судом, є правомірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 776,94 грн.

Пунктом 5.3.4. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату отриманих послуг споживач сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більш ніж 100% суми заборгованості. Пеня нараховується за шість останніх місяців, що передують даті подання позову до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що нарахована позивачем сума пені не суперечить вимогам п.6 ст.232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", є обгрунтованою, і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 28099,61 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Морська, 65/97, ЄДРПОУ 05541120, р/р26030302042652, банк: Філія-ЗОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 313957) 26 385 (двадцять шість триста вісімдесят п'ять) грн. 94 коп. заборгованості, 776 (сімсот сімдесят шість) грн. 94 коп. пені, 936 (дев'ятсот тридцять шість) грн. 73 коп. 3 % річних та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "25" квітня 2017 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.