Рішення № 66193882, 20.04.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 квітня 2017 р. Справа № 902/147/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком", м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", с.Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область

про стягнення 5 271 844,84 грн

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 16.01.2017 р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 08.02.2017 р.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" про стягнення 5 271 844,84 грн за договором № Вн310316/01 від 31.03.2016 р. з яких 3 837 630,91 грн основного боргу, 959 407,73 грн штрафу, 245 589,41 грн 30% річних від простроченої суми, 229 216,79 грн пені.

Ухвалою суду від 07.02.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/147/17 та призначено до розгляду на 09.03.2017 р.

09.03.2017 р. через канцелярію суду представником позивача супровідним листом подано ряд документів які витребовувались ухвалою суду.

09.03.2017 р. в судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою примирення сторін.

Ухвалою суду від 09.03.2017 р. розгляд справи відкладено до 05.04.2017 р.

05.04.2017 р. через канцелярію суду позивачем подано ряд документів на виконання вимог ухвали суду.

Крім того, 05.04.2017 р. представником відповідача подано клопотання (вх. канц. 06-52/3255/17 від 05.04.2017 р.) про відкладення розгляду справи.

Представник позивача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору, в зв'язку з тим, що відповідачем перераховано в рахунок погашення заборгованості 2 977 957,19 грн.

Ухвалою суду від 05.04.2017 р. з метою врегулювання спору мирним шляхом розгляд справи відкладено до 20.04.2017 р. Одночасно ухвалою суду продовжено строк розгляду справи передбачений ч. 3 ст. 69 ГПК України на 15 днів.

20.04.2017 р. до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій мотивоване частковим погашенням заборгованості та тим, що розмір штрафних санкцій перевищує залишок заборгованості майже в два рази.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 859 673,72 грн заборгованості у зв'язку з оплатою відповідачем частини суми боргу після порушення провадження у справі.

Розглянувши заяву позивача суд дійшов висновку про її відхилення з мотивів того, що проведення відповідачем часткової оплати після порушення провадження являється підставою для припинення провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Розглянувши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

31.03.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" (Покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № Вн310316/01 (а.с. 14-18, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі передати у власність Покупця (поставити) товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених в договорі прийняти товар та оплатити його вартість.

Найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, бази поставки (місце передачі Покупцю) визначені у Специфікації до договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має оплатити Покупець, визначається специфікаціями (додатками) до договору, з урахуванням вимог, щодо цього викладених у тексті договору (Розділ 2). Продавець має право достроково виконати свої зобов'язання щодо поставки товару (п.1.2 Договору).

Згідно п. 1.4 Договору факт поставки та передачі товару від Продавця до Покупця фіксується шляхом складання та підписання на накладних або актів приймання - передачі товару уповноваженим представникам сторін. З моменту прийому - передачі товару до Покупця переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.

Ціна товару (в.т. числі ціна за одну одиницю товару) умови та витрати на доставку вказуються сторонами в специфікаціях. Сплата ціни товару Покупцем здійснюється в гривнях, сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті - доларах США, євро, по курсу продажу долари США, євро за гривню, що склався на, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує даті підписання Специфікації, збільшеному на кількість процентів (якщо збільшення передбачено Специфікацією) (п. 2.1 Договору).

Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок Продавця вказаний в рахунку-фактурі. Оплата згідно рахунку-фактури дійсна в межах терміну, визначеному в ньому (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті розрахунку за товар (його частину), вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США (Євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладання відповідної специфікації, то неоплачена ціна товару, яку має сплатити покупець, змінюється, та покупець зобов'язаний здійснити її перерахунок самостійно за наступною формулою: С = В х (К2/К1) грн., де: С - кінцева ціна неоплаченого товару, що підлягає оплаті в національній валюті України, після зміни ціни такого товару по вищевказаній формулі; В - ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв'язку зі зміною вартості долара США (Євро) по відношенню до гривні; К2 - вартість 1 долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долара США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даним веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті розрахунку за товар (його частину), збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією); К1- вартість 1 долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долара США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даним веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання відповідної специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана в специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією).

Згідно пункту 2.5 договору оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору, з урахуванням п. 2.7 даного договору.

Відповідно п. 2.7 Договору у випадку порушення Покупцем протягом строку дії договору строку оплати за товар по будь-якому іншому договору, укладено та діючому між сторонами, Продавець має право вимагати дострокового виконання Покупцем зобов'язань за договором. У такому випадку Покупець зобов'язується здійснити повну оплату товару поставленого по даному договору протягом 3-х робочих днів з дати отримання вимоги Продавця або протягом 10 календарних днів з дати направлення Продавцем вимоги.

Продавець зобов'язаний передати товар Покупцеві в термін, в місці та на умовах які вказані в Специфікаціях до договору за умови надання Покупцем оригіналу довіреності на отримання товару або її копії. У випадку надання Покупцем копії довіреності оригінал довіреності Покупець повинен передати не пізніше, ніж через 5 календарних днів з дати прийому-передачі товару (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 3.3 Договору Покупець зобов'язаний сплатити вартість товару в установлені терміни та визначеному порядку.

Відповідно до п. 5.4 Договору у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України станом на банківський день, що передує даті написання позовної заяви, вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США (Євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладання відповідної Специфікації, ціна неоплаченого товару (заборгованість Відповідача) може змінюватися продавцем пропорційно зміні вартості долара США (Євро) в односторонньому порядку за наступною формулою:С = Вх (К2/К1) грн., де: С - кінцева ціна неоплаченого товару в національній валюті України, що підлягає сплаті після зміни ціни неоплаченого товару по вищевказаній формулі; В - ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв'язку зі зміною вартості долара США (Євро) по відношенню до гривні; К2 - вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними Інтернет-сторінки www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними Інтернет-сторінки http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті написання позовної заяви, збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації (якщо збільшення передбачено Специфікацією); К1 - вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними Інтернет-сторінки www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними Інтернет-сторінки http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання відповідної Специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації (якщо збільшення передбачено Специфікацією).

Сторони погодили, що перерахунок продавцем вартості неоплаченого товару за цим пунктом є обов'язковим для покупця та не потребує підписання сторонами жодних додаткових угод до договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 7.1 Договору).

Із матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору поставки на умовах товарного кредиту №Вн310316/01 від 31.03.2016 р. між сторонами підписано Специфікації на товар який поставляється у вигляді додатків до договору, а саме: Додаток № 1 від 05.04.2016 р. на суму 4 306 588,40 грн, Додаток № 2 від 05.04.2016 р. на суму 93 095,40 грн, Додаток № 3 від 19.04.2017 р. на суму 1 397 924,90 грн, Додаток № 4 від 14.06.2016 р. на суму 780 810,00 грн, Додаток № 5 від 04.07.2016 р. на суму 397 993,00 грн (а.с. 19-13, т.1).

Продавцем належним чином виконано умови договору від 31.03.2016 р. та поставлено товар в асортименті на підставі додатків (специфікацій) на загальну суму 6 976 411,71 грн, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними та довіреностями , які наявні в матеріалах справи (а.с. 24-38, т. 1).

Отримання товару на вказану вище суму не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що відповідач власні зобов'язання по оплаті виконав частково провівши розрахунок за товар на суму 3 358 021,10 грн, а саме:

- 09.12.2016 р. на підставі видаткової накладної № КУ-0000003 від 09.12.2016 р. позивачу повернено товар (грінфорт ДК-150) на загальну суму 397 993,00 грн. (а.с. 39, т. 1).

- 09.12.2016 р. між сторонами підписано протокол про взаємозалік коштів, відповідно до умов якого зобов'язання по Додатку № 1 від 05.04.2016 р. на суму 1 885 028,10 грн є припиненим (а.с. 40, т. 1).

- 03.01.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТА - ГРУП" (Новий боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" (Первісний боржник) укладено договір № 030117 про переведення боргу відповідно до умов якого врегульовано відносини пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні щодо договору поставки на умовах товарного кредиту № Вн310316/01 від 31.03.2016 р. (основний договір) Первісним боржником та Кредитором щодо оплати вартості поставленого товару у розмірі 1 075 000,00 грн, а саме Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 1 075 000,00 грн що виник на підставі основного договору, а Новий боржник погоджується виконати грошове зобов'язання на умовах основного договору тощо.

30.12.2016 р. позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за договором постави на умовах товарного кредиту № Вн310316/01 від 31.03.2016 р. (а.с. 47-51, т. 1).

Непроведення оплати відповідачем в добровільному порядку спонукала позивача звернутись із відповідним позовом до суду.

Разом з тим судом встановлено, що відповідач після порушення провадження у даній справі здійснив частковий розрахунок з позивачем за надані послуги на умовах Договору в сумі 2 977 957,19 грн, що стверджується копією платіжного доручення № 676 від 05.04.2017 р.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Як наголошено в п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основного боргу в сумі 2 977 957,19 грн, а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно з п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Щодо решти заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу в розмірі 859 673,72 грн, суд зазначає слідуюче.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як зазначено в ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою господарські зобовязання, які виникли між сторонами, є зобовязаннями, котрі регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В спірному випадку умовами договору поставки сторони передбачили як встановлення ціни договору та її зміну, так і проведення розрахунків за договором в національній валюті України - гривні. Як вбачається з матеріалів справи платежі за договором також здійснювались покупцем в гривні.

Крім того, в постанові від 07.10.2014 р. по справі № 3-133гс-14 Верховний Суд України зазначив, що положення чинного законодавства (зокрема, ст. 524, 533 ЦК України) хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Даючи оцінку обґрунтованості заявленої до стягнення суми основного боргу суд із врахуванням положень укладеного між сторонами договору зазначає наступне.

Станом на 26.01.2017 р. (день, що передує даті написання позовної заяви) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 27,20 грн./за долар США.

Станом на 04.04.2016 р. (день, що передує даті підписання Додатку (Специфікації) № 1, № 2) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 26,20 грн./за долар США.

Станом на 18.04.2016 р. (день, що передує даті підписання Додатку (Специфікації) № 3) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 25,50 грн./за долар США.

Станом на 13.04.2016 р. (день, що передує даті підписання Додатку (Специфікації) № 4) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 24,93 грн./за долар США.

На підставі п.5.4 Договору позивачем здійснено перерахунок ціну товару, у зв'язку зі збільшенням на міжбанківському валютному ринку України станом на банківський день, що передує даті написання позовної заяви, вартості долару США (Євро) в національній валюті.

Таким чином, ціна поставленого товару за розрахунком позивача становить:

- за Додатком (Специфікацією) № 1, яку має сплатити відповідач становить 1 397 955,74 грн (1 346 560,31 грн. х (27,20/26,20);

- за Додатком (Специфікацією) № 2, яку має сплатити відповідач становить 96 648,66 грн (93 095,40 грн. х (27,20/26,20);

- за Додатком (Специфікацією) № 3, яку має сплатити відповідач становить 1 491 119,89 грн (1 397 924,90 грн. х (27,20/25,50);

- за Додатком (Специфікацією) № 4, яку має сплатити відповідач становить 851 906,62 грн (780 810,00 грн. х (27,20/24,93), всього 3 837 630,91 грн.

При перевірці даного розрахунку судом виявлено помилки, які полягають в наступному.

Як вбачається із матеріалів справи загальна сума поставленого товару за Додатком (Специфікацією) № 1 становить 4 306 588,40 грн, за який відповідачем проведено розрахунок шляхом підписання протоколу про взаємозалік коштів на суму 1 885 028,10 грн та укладення договору про переведення боргу на суму 1 075 000,00 грн.

Таким чином залишок заборгованості за Додатком (Специфікацією) № 1 становить 1 346 560,30 грн (4 306 588,40 - 1 885,028,10 - 1 075 000,00), яка при перерахуванні за формулою приводить до отримання заборгованості в сумі 1 397 955,73 грн.

Суд зазначає, що розрахунок ціни товару за Додатками (Специфікаціями) № 2, № 3, № 4 позивачем здійснено правильно, комерційний курс долара США на міжбанківському валютному ринку України при здійсненні розрахунків позивачем застосовано правильно відповідно до п. 5.4 Договору та відповідно до даних Інтернет - сторінки www.udinform.com, а обрахунок за Додатком (Специфікацією) № 5 не здійснювався взагалі по причині відсутності по вказаній специфікації заборгованості у зв'язку із поверненням відповідачем повністю товару отриманого по даній специфікації (а.с.43-46, т.1).

З урахування встановлених обставин справи та вище наведених присів законодавства, правомірними, такими, що підтверджується матеріалами справи та підлягають до стягнення з відповідача є вимоги позивача в сумі 859 673,71 грн основного боргу (3 837 630,90 - 2 977 957,19).

В задоволенні позову в частині стягнення 00 грн 01 коп. основного боргу слід відмовити, як таких, що не підтверджені матеріалами справи та заявлені безпідставно.

Також, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 959 407 грн 73 коп. штрафу, 229 216 грн 79 коп. пені та 245 589 грн 41 коп. - 30 % річних нарахованих за період з 11.11.2016 р. по 27.01.2017 р. на суму заборгованості в розмірі 3 837 630,91 грн, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність визначену договором та чинним законодавством України. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 5.1 Договору).

Згідно умов п. 5.2 Договору сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 25 % від суми несплачено платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частини) яку Покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання Продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати Покупцем пені, ціна товару (її частина) не сплачена Покупцем суманесплаченоїї ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до п. 5.4 договору.

Керуючись положеннями ст. 625 ЦК України сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення Покупцем платежу, сплата якого передбачена відповідно до умов договору, Покупець на вимогу Продавця сплачує останньому 30 % річних від простроченої суми. Прострочена сума визначається ціною товару (її частини) яку Покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання Продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати Покупцем 30 % річних від простроченої суми, ціна товару (її частина) не сплачена Покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини) для розрахунку відсотків річних визначається до п. 5.4 договору (п.5.3 Договору).

Підставою для сплати процентів річних за ч.2 ст.625 ЦК України є прострочення боржником грошового зобов'язання.

Проценти річних за ст.625 ЦК України є формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, оскільки за своїм характером відповідають всім ознакам цивільно-правової відповідальності і вимагають для свого застосування підстави відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За даних обставин, суд вважає, що при укладенні договору сторони керувалися виключно положеннями статті 625 ЦК України, та, скориставшись наданим законом правом змінили у договорі розмір процентів річних, та визначили їх в розмірі 30% річних від простроченої суми. Про наведене також свідчить і той факт, що пункт 5.3 договору, який передбачає застосування відсотків річних міститься в розділі договору, що встановлює відповідальність сторін.

Таким чином заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, штрафу та 30 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства з урахуванням доведеності позивачем факту прострочення боржника.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.5.3" калькулятора правильності розрахунку 30 % річних з огляду на те, що сума заборгованості з урахуванням наведеного вище становить 3 837 630,90 грн судом виявлено помилку, а саме отримано в результаті перерахунку 245 589,42 грн, в той час як позивачем заявлено до стягнення 245 589,41 грн.

З огляду на те, що визначення ціни позову є виключною прерогативою позивача і останнім на момент проведення судового засідання, з поміж іншого, не було подано заяви про збільшення розміру позовних вимог в цій частині позов підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

При перевірці правильності розрахунку заявлених позивачем до стягнення 229 216 грн 79 коп. пені судом в результаті перерахунку отримано 228 999,61 грн пені, з огляду на що в стягненні 217 грн 18 коп. пені слід відмовити як заявлених безпідставно.

При перевірці правильності обрахунку штрафу судом не виявлено помилок.

Розглядаючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій суд, стосовно вимог про стягнення пені та штрафу, дійшов висновку про зменшення їх розміру враховуючи наступне.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Тобто нормам моралі надається значення одного з головних елементів визначеності суті права.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому-четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7"Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

У п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу, суд взяв до уваги наступні обставини:

- розмір заявлених до стягненні пені та штрафу є явно неспівмірним залишку заборгованості відповідача, а саме - залишок боргу відповідача на момент проведення судового засідання становить 859 673,71 грн, в той час як пеня та штраф разом складають 1 188 624,52 грн, що становить 138,26 % від суми боргу;

- негативні наслідки заподіяні простроченням відповідача компенсовані заявленням вимог про стягнення боргу із врахуванням знецінення курсу долара США та 30 % річних, які задоволені судом, які в десять разів перевищують їх розмір, встановлений законом, та які компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем;

- ступень виконання зобов'язання відповідачем та поведінка винної сторони: із матеріалів справи слідує, що відповідач не ухиляється від повернення заборгованості позивачу, позаяк отримавши товар на загальну суму 6 976 411,71 грн, останнім на момент проведення судового засідання проведено погашення заборгованості із застосуванням різних заходів щодо такого погашення (повернення товару, залік зустрічних однорідних вимог, переведення боргу, оплата грошовими коштами тощо) на суму 6 335 978,29 грн, що становить 90,82 % від вартості поставленого товару без проведеного курсового корегування;

- штраф та пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру штрафу та пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 30 % річних та боргу з урахуванням знецінення курсу долара США;

- за поясненнями наданими представниками сторін в судовому засіданні між сторонами продовжуються конструктивні господарські правовідносини, в 2017 році укладено договори на постачання продукції відповідачу тощо.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені до 150 000 грн та штрафу до 300 000 грн.

З огляду на вказане загальний розмір штрафу, пені та 30 % річних становитиме 695 589,41 грн, що фактично дорівнює сумі залишку заборгованості, а пеня та штраф разом складатимуть 52,35 % від суми залишку заборгованості..

Зменшуючи розмір штрафних санкцій до вказаних, на думку суду, достатньо високих розмірів суд приймає до уваги те, що за наслідками 2016 року відповідачем останнім отримано позитивний фінансовий результат у вигляді прибутку, а на момент проведення судового засідання в останнього є в наявності на поточному рахунку грошові кошти.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України, в тому рахунку і в частині вимоги по стягненню суми основного боргу по якій припинено провадження у справі.

При цьому суд враховує п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

20.04.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.82, п.3 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", вул.Леніна, буд. 11, с. Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712 (ідентифікаційний код - 33837304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком", вул. Бориспільська, 7, м. Київ, 02660 (ідентифікаційний код - 30530159) - 859 673 грн 71 коп. - боргу, 150 000 грн 00 коп. пені, 245 589 грн 41 коп. - 30 % річних, 300 000 грн 00 коп. штрафу, 79 074 грн грн 42 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині вимоги про стягнення 2 977 957 грн 19 коп. боргу згідно з п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Відмовити у стягненні 00 грн 01 коп. боргу, 79 216 грн 79 коп. пені, 659 407 грн 73 коп. штрафу.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 квітня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.