Ухвала суду № 66193480, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/12538/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком та зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за віком з 7 липня 2016 року з врахуванням до її страхового стажу період роботи з 6 березня 1979 року по 10 травня 1993 року в Івано-Франківському облветсанзагоні.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 7 липня 2016 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, проте у цьому відповідачем їй було відмовлено та роз'яснено, що в страховий стаж не зараховано період її роботи з 6 березня 1979 року по 10 травня 1993 року в Івано-Франківському облветсанзагоні, так як виявлено невідповідність записів в трудовій книжці та печатка в записі про звільнення не чітка (неможливо прочитати).

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 лютого 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року, позов задоволено.

Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком.

Зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 7 липня 2016 року з врахуванням до страхового стажу у період роботи з 6 березня 1979 року по 10 травня 1993 року в Івано-Франківському облветсанзагоні.

Судами встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, 7 липня 2016 року у віці 57 років звернулась із заявою до відповідача про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте листом від 27 липня 2016 року №2410/03 в призначенні їй пенсії за віком було відмовлено у зв'язку з тим, що в її страховий стаж не зараховано період роботи з 6 березня 1979 року по 10 травня 1993 року в Івано-Франківському облветсанзагоні, так як виявлено невідповідність записів в трудовій книжці та печатка в записі про звільнення не чітка (неможливо прочитати).

Також судами встановлено, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач 6 березня 1979 року була прийнята на посаду рахівника-касира у Івано-Франківському облветсанзагоні тимчасово на час декретної відпустки основного працівника на підставі наказу №15-К від 6 березня 1979 року, пізніше 14 листопада 1980 року позивач була переведена на посаду старшого бухгалтера у Івано-Франківському облветсанзагоні на підставі наказу №83-К від 14 листопада 1980 року, а 10 травня 1993 року була звільнена з роботи у зв'язку із ліквідацією вказаного підприємства на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю згідно наказу №6 від 3 березня 1993 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком посилання відповідача на те, що в страховий стаж не зараховано період роботи з 6 березня 1979 року по 10 травня 1993 року в Івано-Франківському облветсанзагоні, оскільки виявлено невідповідність записів у трудовій книжці та печатка в записі про звільнення нечітка (неможливо прочитати), так як позивача було попереджено за два місяці про наступне звільнення відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, а те, що у трудовій книжці позивача на записі про звільнення відтиск печатки проставлено нечітко трапилось не з вини позивача, записи в трудовій книжці позивача серія НОМЕР_1 внесені відповідно до вимог діючого на час внесення записів законодавства, жодних виправлень чи невідповідностей судом не виявлено, а тому відповідач при вирішенні спірного питання не врахував ряд обставин, які в сукупності підтверджують право позивача на отримання пенсії за віком.

Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач не має достатнього пільгового стажу для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки в її страховий стаж не може бути зараховано період її роботи з 6 березня 1979 року по 10 травня 1993 року у Івано-Франківському облветсанзагоні, так як відповідачем виявлено невідповідність записів у трудовій книжці позивача та печатка в записі про звільнення не чітка (неможливо прочитати).

Проте із вказаними доводами відповідача погодитись не можна з огляду на те, що виявлення невідповідності записів в трудовій книжці, а також виявлення, що печатка в записі про звільнення не чітка (неможливо прочитати) сталося не з вини позивача, а тому через вказані підстави позивач не може бути позбавлена гарантованому та закріпленому їй чинним законодавством права на пенсію.

Крім того, в суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтвердили, що у період з 1983 року по 1993 рік вони працювали разом із позивачем у Івано-Франківському облветсанзагоні та при призначенні їм пенсії за віком їм було враховано їх стаж роботи на вказаному підприємстві.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 6 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Швець