Ухвала суду № 66193458, 14.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

14 квітня 2017 р. К/800/12047/17

У Х В А Л А

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпіцька Л.Т.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 січня 2017 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 р. у справі № 750/9775/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмови у призначенні йому пенсії за вислугою років та зобов'язання призначити пенсію за вислугою років, з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні позивача, а саме: 26 років 03 місяці 18 днів.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 січня 2017 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 р., у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник ставить питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Судами встановлено, що позивач в період з 15.08.1996 року по 28.02.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах рядового та начальницького складу.

Відповідно до наказу т.в.о. начальника Управління МВС України в Чернігівській області №56 о/с від 13.02.2015 року, позивач був звільнений у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «и» (через сімейні обставини або з інших поважних причин) з 28.02.2015 року.

Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 18 років 06 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні 26 років 03 місяці 18 днів.

Таким чином, суди дійшли висновку, що вислуга років позивача станом на день його звільнення (28 лютого 2015 року) у календарному обчисленні становить 18 років 06 місяців 13 днів, що не є достатнім періодом для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у відповідності до Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, ця касаційна скарга є необгрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 211, 213, п.5 ч.5 ст. 214 КАС України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 січня 2017 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 р.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя Л.Т. Черпіцька