Ухвала суду № 66193452, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/12661/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про поновлення виплати пенсії за віком, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2016 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила скасувати рішення відповідача від 29 січня 2016 року №7/5 та поновити їй виплату пенсії за віком.

Постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16 червня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 29 січня 2016 року №7/5 про відмову у поновленні позивачу виплати пенсії за віком.

Зобов'язано відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком починаючи з 25 серпня 2015 року в розмірі, передбаченому діючим законодавством, з урахуванням індексу інфляції, в разі наявності відповідних підстав.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі міста Миколаєва в частині поновлення виплати пенсії за період з 7 жовтня 2009 року по 24 серпня 2015 року залишено без розгляду.

Судами встановлено, що позивач до 2007 року перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва та отримувала пенсію за віком. У 2007 році позивач переїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль, у зв'язку з чим виплату пенсії їй було припинено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем безпідставно відмовлено у поновленні нарахування та виплати пенсії, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 7.10.2009р. № 25-рп/2009 визнано неконституційними положення статей 49, 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено припинення виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем не реалізовано належним чином її право на поновлення виплати раніше призначеної пенсії, оскільки в порушення вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року №22-1, яким встановлено чіткий перелік осіб, які можуть звернутись до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії та не передбачено можливості надати вказану заяву представником громадянина, який діє від його імені на підставі довіреності, позивач не зверталась особисто або через законного представника до управління із заявою встановленої форми про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а тому рішення управління є законним та обґрунтованим.

Крім того, відповідач виходив з того, що між Україною і державою Ізраїль не укладено відповідного договору, до приведення у відповідність законодавства України, яке регламентує дане коло суспільних правовідносин, а тому у відповідача відсутні правові підстави для поновлення виплати раніше призначеної пенсії позивачу.

Проте із вказаними доводами відповідача погодитись не можна з огляду на те, що з часу прийняття рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009р. втратили силу передбачені законом обмеження щодо виплати пенсій особам, які виїхали за межі України, а не приведення інших законів у відповідність із зазначеним рішенням Конституційного Суду України не може бути підставою для невиплати належної особі пенсії.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 19.05.2015р. № 168а15 та від 8.12.2015р. № 21-5440а15.

Відповідно до статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7.02.2014р., у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.

Окрім цього, як правильно зазначили у своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами, а тому позивач як громадянка України має право на отримання призначеної їй пенсії за віком незалежно від місця її проживання.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про поновлення виплати пенсії за віком, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Швець